17 березня 2015 року м. Київ К/800/53998/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.,
Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.
при секретарі: Ігнатенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги:
1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
2. Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року
у справі №808/5073/13-а
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1.)
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (надалі - ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
ФОП ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя, у якому поставлене питання про визнання протиправними та скасування в повному обсязі податкових повідомлень-рішень №0000411702 від 14.05.2013р., №0000431702 від 14.05.2013р. та №0000312213 від 08.02.2013р. та визнання податкового повідомлення-рішення №0000421702 від 14.05.2013р. частково протиправним та скасування його в сумі основного платежу у розмірі 2920,00 грн. та штрафної санкції у розмірі 459,80 грн.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.08.2013р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2014р., позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя №0000431702 від 14.05.2013р. в частині збільшення ФОП ОСОБА_1 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 21424,00грн., в т.ч. 19408,16грн. за основним платежем та 2015,84 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення №0000421702 від 14.05.2013р. в частині збільшення ФОП ОСОБА_1 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3379,80грн., в т.ч. 2920,00грн. за основним платежем та 459,80грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ФОП ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, в частині відмови в задоволенні позову щодо скасування податкових повідомлень-рішень №0000411702 від 14.05.2013р. та №00003122313 від 08.02.2013р., як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в цій частині.
ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог позивача та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя без задоволення, а судові рішення в оскаржуваній частині - без змін.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а судові рішення в оскаржуваній частині - без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ФОП ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя - залишенню без задоволення з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено документальну позапланову перевірку фінансово-господарської діяльності з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 у зв'язку із з'ясуванням обставин, які не були досліджені під час документальної планової виїзної перевірки за період з 01.07.2009р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено акт №46/17-214/НОМЕР_1 від 29.12.2012р.
Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем вимог:
- п.п.44.5 ст.44, п.12.1 ст.121 Податкового кодексу України, а саме ненадання платником податків на перевірку книги обліку доходів та витрат підприємця №2, зареєстрованої в ДПІ 13.04.2011р. за №1344 та п.177.10 ст.177 ПК України, а саме неведення у 2011 році обліку доходів та витрат суб'єктом господарювання у книзі обліку доходів та витрат;
- п.п.164.1.2 п.164.1 ст. 164, п.п.168.1.1 п.168.1 ст. 168, абз.«а» п.п.171.2 п.171.2 ст.171, абз.«а» п.п.176.2 п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме ФОП ОСОБА_1 не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб за 2011 рік всього в сумі 20003,17 грн.;
- п.187.1 ст.187, п.198.2 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6 ст. 201 ПК України завищено суму податкового кредиту по податку на додану вартість, що призвело до заниження податку на додану вартість у 2011 році на загальну суму 2140,00 грн.;
- п. 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, а саме - не оприбуткування готівкових коштів у сумі 136 339,34 грн.
Ні підставі зазначеного акта 08.02.2013р. відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000312213, №0000322213, №0000101702, №0000111702 та №0000112702.
За результатами адміністративного оскарження ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя прийнято податкові повідомлення-рішення №0000421702 від 14.05.2013р., згідно з яким збільшену суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 5223,31грн., №0000431702 від 14.05.2013р., згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на загальну суму 21934,00 грн., №0000411702 від 14.05.2013р., відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 510,00грн. та діючим залишилось податкове повідомлення-рішення №0000312213 від 08.02.2013, згідно з яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки в сумі 681696,70грн.
Надаючи оцінку обставинам у справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.
Як встановлено судами та вбачається з акту перевірки, згідно банківських виписок АТ «Прокредит Банк», за банківським документом №5289 від 26.12.2011р. ФОП ОСОБА_1 було отримано дохід від СКП «Запорізька ритуальна служба» в сумі 11520,00 грн., в т.ч. ПДВ 1920,00грн. за транспортні послуги згідно рахунку №52 від 26.12.2011р. та за банківським документом №98 від 28.12.2011р. було отриманий дохід від ТОВ «Еталон-1» в сумі 6 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 1 000,00 грн. за ремонт авто згідно рахунку б/н від 22.12.2011р., але суми ПДВ 1 920,00 грн. та 1 000,00 грн. відповідно не були включені до реєстру виданих податкових накладних у грудні 2011р., не відображені у додатку № 5 до Декларації ПДВ «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за звітний період - грудень 2011р., чим занижені податкові зобов'язання у грудні 2011р. на загальну суму 2920,00 грн.
Відповідно до пункту 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.
Відповідно до податкової декларації ФОП ОСОБА_1 з ПДВ від 19.01.2012р. за грудень 2011р., додатку 5 до декларації «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» та реєстру виданих та отриманих податкових накладних за спірний період, які наявні в матеріалах справи, судами встановлено, що позивач суми ПДВ 1920,00 грн. та 1000,00 грн. по операціям з СКП «Запорізька ритуальна служба» та ТОВ «Еталон-1» відобразив у складі податкових зобов'язань.
З огляду на це, судами вірно зазначено, що висновки податкового органу в акті перевірки про заниження позивачем податкових зобов'язань за грудень 2011р. на суму 2920,00 грн. не відповідають дійсності, а відтак податкове повідомлення-рішення №0000421702 від 14.05.2013р. в сумі 2920,00 грн. основного платежу та 459,80 грн. штрафної санкції підлягає скасуванню.
Судами попередніх інстанції також встановлено, що ФОП ОСОБА_1 з фізичними особами та фізичними особами-підприємцями було укладено ряд договорів оренди транспортних засобів, відповідно до умов яких позивачу було надано в тимчасове користування транспортні засоби для здійснення пасажирських перевезень разом з екіпажем у визначеному цими договорами складі та розміром орендної плати.
Податковим органом в акті перевірки зазначено, що договори оренди транспортних засобів із складом екіпажів були укладені з фізичними особами та з фізичними особами-підприємцями, які відповідно до діючого законодавства не можуть мати найманих працівників, не нараховують та не виплачують заробітну плату, не нараховують, не утримають та не перераховують до бюджету податок з доходів найманих працівників. З огляду на це податкова інспекція вважає, що ФОП ОСОБА_1 використовував у підприємницькій діяльності працю неоформлених найманих працівників, але заробітну плату не нараховував та податок з доходів найманих працівників не нараховував, не утримував та не перераховував до бюджету.
Відповідно до п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Згідно з п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Пунктом 171.2 статті 171 Податкового кодексу України передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, зокрема, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні;
Відповідно до п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
При цьому, п.177.7 ст.177 Податкового кодексу України, фізична особа - підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.
Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що будь-які документальні підтвердження того, що водії (екіпаж) перебували з ФОП ОСОБА_1 у трудових чи інших цивільно-правових відносинах - відсутні. Крім того, податковим органом будь-яких доказів того, що позивачем на користь водіїв (екіпажу) виплачувався дохід та його розмір податковим органом в акті перевірки не наведено та суду не було надано.
Відповідно до ст.798 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.
Статтею 637 ЦК України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.
Враховуючи правила тлумачення правочину, визначені ст.213 Цивільного кодексу України, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що укладені позивачем договори є саме договорами оренди, а не приховуваними трудовим чи іншими цивільно-правовими угодами.
За таких обставин, з урахуванням приписів ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх судових інстанцій, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доведення правомірності прийнятого ним рішення, не наведено належних доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття податкового повідомлення-рішення №0000431702 від 14.05.2013р. в частині визначення зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 21424,00грн.
Відповідно до п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення затверджена наказом ДПА України від 24.12.2010р. №1025, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. № 1425/18720.
Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно переліку документів для проведення планової документальної перевірки вх. № 4463/р від 09.10.2012р. Книга обліку доходів та витрат підприємця ОСОБА_1 № 2, зареєстрована в ДПІ 13.04.2011р. за №344, на перевірку надана не була.
Під час проведення перевірки на запит податкового органу вих. № 2701/14/172 від 11.10.2012р., а також № 3269/14/22-13 «про надання документів та пояснень», зокрема, щодо надання Книги обліку доходів та витрат № 2, уповноваженою особою ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_2 було надано пояснення, в яких значилось «Книга № 1 закінчилась 31.12.2010р., книгу №2 зареєстрували 13.04.2011р. Строки реєстрації пропущені у зв'язку з неуважним читання законів». При цьому, сама Книга обліку доходів та витрат за № 2 надана не була.
Відповідно до п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.
Враховуючи наведені законодавчі приписи та з огляду на відсутність Книги обліку доходів та витрат за № 2 та не ведення суб'єктом господарювання обліку доходів та витрат, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення №0000411702 від 14.05.2013р., згідно з яким застосовано штрафні санкції в сумі 510,00грн.
Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення №0000312213 від 08.02.2013р., відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки в сумі 681696,70 грн., слід зазначити наступне.
Як встановлено судами та вбачається з акту перевірки, ФОП ОСОБА_1 отримано за надання послуг з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у І кварталі 2011р. від ПАТ «Запоріжавтотранс» на підставі видаткових касових ордерів готівкові кошти на загальну суму 136339,34 грн., які не проведені підприємцем на повну суму їх фактичних надходжень у Книзі обліку доходів і витрат.
Відповідно до п.1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637, готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна; касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку; книга обліку - касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій; книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки. Форму відповідної книги обліку доходів і витрат установлено Державною податковою адміністрацією України; оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Відповідно до п. 2.2 вказаного Положення підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.
При цьому, книга обліку - касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій (п. 1.2 Положення).
Відповідно до п.7.15 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (РК), визначено в пункті 2.6 цього Положення.
Пунктом 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні визначено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Згідно з п.1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ №637 від 15.12.2004р., каса підприємства - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.
Тобто каса - це не тільки касовий апарат або спеціальне приміщення, це також будь яке місце здійснення готівкових розрахунків.
Оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Тобто, для підприємця - оприбуткування готівки в касу - це здійснення відповідного запису в книгу обліку доходів та витрат на повну суму операції.
Оскільки Книга обліку доходів та витрат у спірний період у позивача була відсутня, про що було зазначено вище, суд першої інстанції, з чим погодилась колегія апеляційного суду, дійшов вірного висновку, що отримана ФОП ОСОБА_1 готівка за надання послуг з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування у І кварталі 2011р. від ПАТ «Запоріжавтотранс» оприбуткована не була.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0000312213 від 08.02.2013р. суди попередніх інстанцій виходили з того, що органи державної податкової служби вправі застосовувати до платників податків штрафні (фінансові) санкції за порушення нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, центрального органу Державної податкової служби і т.п. в межах строку, визначеного ст.102 Податкового кодексу України, тобто протягом 1095 днів з моменту його вчинення.
Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками судів попередніх інстанції погодитись не може з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.
Водночас, Податковим кодексом України не передбачено порядок і розмір застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки.
Такий порядок та розмір штрафних санкцій визначено нормами п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», яким встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами-громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Відповідно до ст. 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.
Положеннями ст. 85 Основного Закону України визначено, що до повноважень Верховної Ради України належить, зокрема, прийняття законів.
Оскільки Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» та Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затверджене постановою Правління Національного банку України, не є законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби, колегія суддів зазначає, що в даному видатку адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання, як-то передбачено ст.250 Господарського кодексу України, протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Враховуючи те, що порушення норм з регулювання обігу готівки мало місце у І кварталі 2011р., а штрафні санкції до позивача за вказане порушення були застосовані у лютому 2013р., тобто після спливу річного строку, визначеного ст. 250 Господарського кодексу України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність у податкового органу підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення №0000312213 від 08.02.2013р., відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки в сумі 681696,70грн.
Дана правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08.10.2014р. (К/800/47939/13).
Отже, повно і правильно встановивши обставини справи щодо відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0000312213 від 08.02.2013р., суди першої та апеляційної інстанцій, однак, дали їм невірну юридичну оцінку, що відповідно до ст.229 КАС України, є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.
Водночас, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин у справі у частині задоволення позовних вимог судами першої та апеляційної інстанцій, вважає такі висновки вірними.
З огляду на вищевикладене та часткове задоволення касаційної ФОП ОСОБА_1, колегія суддів відхиляє касаційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.08.2013р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2014р.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000312213 від 08.02.2013 року.
В цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області №0000312213 від 08.02.2013 року.
В решті постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2014 року - залишити без змін.
Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ О.В. Вербицька
___________________ О.В. Муравйов