"26" березня 2015 р. м. Київ К/9991/71507/12
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого:Штульман І.В. (доповідач),
суддів:Бутенка В.І.,
Олексієнка М.М.,-
розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Державної митної служби України, Східної митниці про визнання незаконним наказу № 665-к від 25 квітня 2008 року, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди у розмірі 20000 гривень, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року, -
У травні 2008 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Державної митної служби України, Східної митниці, після уточнення якого 30 квітня 2009 року просив визнати незаконним наказ Державної митної служби України від 25 квітня 2008 року № 665-к, поновити його на посаді інспектора відділу митного оформлення № 2 Східної регіональної митниці, стягнути з відповідачів на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та з Держаної митної служби України моральну шкоду в розмірі 20000 гривень.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 послався на те, що його звільнення проведено без дотримання вимог трудового законодавства, а саме: пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) України.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Східною митницею подано письмові заперечення на зазначену касаційну скаргу, просить таку залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи те, що сторони у судове засідання не з'явились, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, то суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 з 30 січня 1995 року працював в митних органах України на посаді інспектора. Наказом Державної митної служби України від 29 січня 2008 року № 61 «Про ліквідацію митних органів» з метою оптимізації діяльності й структури митних органів з 1 травня 2008 року ліквідовано Східну регіональну митницю, а наказом Державної митної служби України від 29 січня 2008 року № 64 «Про створення нових митниць і зміну зон діяльності деяких митниць» створено Східну митницю.
19 лютого 2008 року Голова комісії з питань ліквідації Східної регіональної митниці попередив ОСОБА_4 про наступне звільнення згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, у зв'язку з ліквідацією Східної регіональної митниці.
Наказом Державної митної служби України від 25 квітня 2008 року № 665-к на виконання наказу Державної митної служби України від 29 січня 2008 року № 61 позивача звільнено з посади інспектора відділу митного оформлення № 2 Східної регіональної митниці з 30 квітня 2008 року відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що звільнення позивача відбулось у зв'язку з ліквідацією установи та процедуру його звільнення проведено з дотриманням норм КЗпП України.
Так, за змістом пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то саме посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім. У зв'язку з цим, при вирішенні спорів щодо поновлення на роботі працівників юридичної особи публічного права, про ліквідацію яких було прийнято рішення, необхідно, крім перевірки дотримання трудового законодавства щодо таких працівників, з'ясувати фактичність такої ліквідації (чи мала місце у цьому випадку реорганізація). При вирішенні зазначеної категорії спорів підлягає оцінці і правовий акт, що став підставою ліквідації, зокрема: припинено виконання функцій ліквідованого органу чи покладено виконання цих функцій на інший орган.
Оскільки ж правовий акт, що став підставою для ліквідації, та наступне звільнення працівника з цієї підстави взаємопов'язані, то судовій перевірці підлягають законність як такого правового акта, так і процедури звільнення.
Втім, як зазначалося вище, Східна регіональна митниця була ліквідована і замість неї утворена Східна митниця відповідно до наказів Державної митної служби України з метою оптимізації діяльності й структури митних органів. Судами ж під час розгляду справи не встановлено наявності юридичного факту, зокрема, змін в організації виробництва і праці, який є підставою для звільнення працівника відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.
Згідно частин 2, 3 статті 36 КЗпП України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною 2 статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Це зобов'язання Державна митна служба України не виконала, чим порушила трудові гарантії позивача як працівника, а тому вони підлягають судовому захисту.
Враховуючи викладене, звільнення позивача відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України не можна визнати законним та обґрунтованим, а тому позовні вимоги ОСОБА_4 в частині поновлення його на посаді підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
З огляду на те, що в частині позовних вимог ОСОБА_4 про поновлення його на посаді суди попередніх інстанцій повно та правильного встановили обставини справи, але порушили норми матеріального права, внаслідок чого ухвалили незаконні рішення, то прийняті ними рішення підлягають скасуванню, з постановленням в цій частині нового рішення - про задоволення позовних вимог.
В частині позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу обставини справи судами не встановлювалися та не досліджувалися, а тому справа в цій частині підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2012 року - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.
Скасувати наказ Державної митної служби України від 25 квітня 2008 року № 665-к в частині звільнення ОСОБА_4 з посади інспектора відділу митного оформлення № 2 Східної регіональної митниці.
Поновити ОСОБА_4 на посаді інспектора відділу митного оформлення № 2 Східної регіональної митниці з 30 квітня 2008 року.
В частині позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий: Штульман І.В.
Судді: Бутенко В.І.
Олексієнко М.М.