"19" березня 2015 р.справа № 314/6384/14-а(2а/314/58/2014)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.
суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області на постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 21 листопада 2014 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області та зобов'язати здійснити перерахунок та виплату щорічної разової допомоги на оздоровлення, виходячи з розміру, встановленого абзацом 2 частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2013-2014 роки.
Постановою Вільнянського районного суду Запорізької області від 21 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Вільнянської районної державної адміністрації як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.(а.с.5) На нього розповсюджується дія ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині права на отримання щорічної разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, що діяла на час виплати позивачам одноразової допомоги у 2014 році, щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інвалідам 2 групи, виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, а учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інвалідам 3 групи, виплачується у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.05 № 562 при нарахуванні одноразової допомоги на оздоровлення є неправомірним, оскільки означена постанова суперечить положенням Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Станом на момент виплати позивачем щорічної допомоги на оздоровлення, зокрема, Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" обмежень стосовно застосування ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не встановлено.
Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, при нарахуванні позивачам одноразової допомоги на оздоровлення в лютому 2014 року відповідач повинен був користуватись ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відсутність грошових коштів на виплату допомоги на оздоровлення в даному випадку не позбавляє позивачів, як осіб, що мають статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, права на отримання цієї допомоги. Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не обмежує таке право наявністю фінансування.
Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, що кореспондується з положеннями ст.95 Конституції України.
01 січня 2014 року набрав чинності Закон України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", яким і визначено, зокрема, доходи і видатки Державного бюджету України у 2014 році. Проте, положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин між позивачами та відповідачем не встановлювалось інших умов для реалізації положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ніж ті, які визначені останнім.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що застосування відповідачем у 2014 року положень постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 при нарахуванні одноразової допомоги на оздоровлення суперечить Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та не може бути віднесено до реалізації права Кабінету Міністрів України на встановлення розмірів соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для його скасування.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія судді дійшла висновку про залишення оскарженого рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області - залишити без задоволення.
Постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 21 листопада 2014 року у адміністративній справі №314/6384/14-а(2-а/314/58/2014)- залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною та відповідно до частини 9 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.
Головуючий: А.В. Шлай
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: С.В. Чабаненко