17 березня 2015 рокусправа № 804/14095/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.
суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року у справі № 804/14095/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НПП «Техпром» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "НПП "Техпром" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000282202 від 15 серпня 2014 року, яким нараховано суму грошового зобов'язання в розмірі 157 169,00 грн., з яких 104 779,00 грн. сума за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, а 52 390,00 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що висновки Акту перевірки № 167/22-02/37562805 від 25 липня 2014 року "Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП "Техпром" щодо реальності здійснення господарських операцій та з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 лютого 2014 р. по 28 лютого 2014 р. по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Моноліт Трейд Систем" та винесеним на підставі нього Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області податкового повідомлення-рішення від 15 серпня 2014 року № 000282202 не відповідають дійсності.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Апелянт зазначає, що позивачем не було надано товарно-транспортні накладні, накази на відрядження працівників до міста Києва, сертифікати якості/відповідності на товар. Також, ТОВ "НПП "Техпром" не було оплачено за отриманий товар, у зв'язку з чим у товариства відсутні зміни активів. Крім того вважає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги доводи відповідача про нікчемність договорів позивача з його контрагентом, що укладені без мети настання реальних наслідків.
У судовому засідання сторони доводи, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї підтримали в повному обсязі.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "НПП "Техпром" зареєстроване Виконавчим комітетом Павлоградської міської ради. В період з 14 липня 2014 р. по 18 липня 2014 р. Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт №167/22-02/37562805 від 25 липня 2014 р. "Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП "Техпром" щодо реальності здійснення господарських операцій та з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 лютого 2014 р. по 28 лютого 2014 р. по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Моноліт Трейд Систем". Згідно висновків Акту, у зв'язку з непідтвердженням факту реальності здійснення господарських взаємовідносин між Товариством з обмеженою відповідальністю "Моноліт Трейд Систем" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НПП "Техпром" за лютий 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю "НПП "Техпром" в порушення п.198.1, п.198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України завищено розмір податкового кредиту на загальну суму 104 779,31 грн. 15 серпня 2014 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 000282202, в якому Товариству з обмеженою відповідальністю "НПП "Техпром" визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 157 169,00 грн., з яких 104 779, 00 грн. сума за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, а 52 390,00 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем не доведена протиправність збільшення грошового зобов'язання за спірним податковим повідомленням-рішенням.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 2 ст. 3 вищезазначеного Закону встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Пунктом 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Моноліт Трейд Систем" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НПП "Техпром" укладено договір поставки № 15/01-14 від 15 травня 2014 р. Згідно вказаного договору постачальник зобов'язується в порядку й на умовах, визначених даним Договором, передати у власність покупця матеріали, запасні частини, гірничошахтне устаткування та обладнання, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити грошову вартість товару. На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Моноліт Трейд Систем" у лютому 2014 року поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "НПП "Техпром" товар на загальну суму 628 675,87 грн., в тому числі, ПДВ у сумі 104 779,31 грн., а Товариство з обмеженою відповідальністю "НПП "Техпром" прийняв та оплатив вартість товару у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Товариство з обмеженою відповідальністю "Моноліт Трейд Систем".
На підтвердження реальності здійснених господарських операцій позивачем надано первинні документи, а саме: договір поставки № 15/01-14 від 15.01.2014 р.; специфікація № 6 від 21.02.2014 р.; специфікація №7 від 25.02.2014 р.; специфікація № 8 від 27.02.2014 р.; специфікація № 9 від 27.02.2014 р.; реєстр виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2014 р.; рахунок фактура № СФ - 2102-14 від 21.02.2014 р.; рахунок фактура № СФ -2502-14 від 25.02.2014 р.; рахунок фактура № СФ -2702-14 від 27.02.2014 р.; рахунок фактура № СФ -2802-Квід 28.02.2014 р.; видаткова накладна № РН-62 від 21.02.2014 р.; видаткова накладна № РН-63 від 21.02.2014 р.; видаткова накладна № РН-64 від 24.02.2014 р.; видаткова накладна № РН-65 від 24.02.2014 р.; видаткова накладна № РН-69 від 26.02.2014 р.; видаткова накладна № РН-66 від 25.02.2014 р.; видаткова накладна № РН-67 від 25.02.2014 р.; видаткова накладна № РН-68 від 26.02.2014 р.; видаткова накладна № РН-70 від 27.02.2014 р.; видаткова накладна № РН-71 від 28.02.2014 р.; видаткова накладна № РН-72 від 28.02.2014 р.; податкова накладна № 62 від 21.02.2014 р.; податкова накладна № 63 від 21.02.2014 р.; податкова накладна № 64 від 24.02.2014 р.; податкова накладна № 65 від. 02.2014 р.; податкова накладна № 69 від 26.02.2014 р.; податкова накладна № 66 від 25.02.2014 р.; податкова накладна № 67 від 25.02.2014 р.; податкова накладна № 68 від 26.02.2014 р.; податкова накладна № 70 від 27.02.2014 р.; податкова накладна № 71 від 28.02.2014 р.; податкова накладна № 72 від 28.02.2014р.; виписки з банку.
Всі первинні документи, надані позивачем на перевірку, відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами за умовами договору.
Щодо посилань відповідача на вчинення позивачем правочинів, які не спрямовані на настання реальних наслідків, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.
Крім того, колегія суддів вважає зазначає, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних). Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності спірного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 200 цього ж Кодексу передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З урахуванням того, що доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскарженій постанові, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2014 року у справі № 804/14095/14 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: А.В. Шлай
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: С.В. Чабаненко