17 березня 2015 рокусправа № 804/8152/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.
суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 липня 2014 року у справі №804/8152/14 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецсервіс» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервіс" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005241501 від 02.06.2014 р., яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 109500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 54750,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що вважає безпідставним проведення контролюючим органом перевірки, висновки якої є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені на підставі невірного застосуванням норм податкового та цивільного законодавства, а спірне податкове повідомлення-рішення - протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняте податковим органом без достатніх правових підстав.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 липня 2014 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись із судовим рішенням, Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт зазначає, що за результатами перевірки податковий орган дійшов вірного висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства при здійсненні господарських відносин по придбанню товару у ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів». Крім того вважає, що позивачем не підтверджено реальності проведених господарських операцій із його контрагентами, як таких, що спричиняють реального настання правових наслідків.
У судовому засідання сторони доводи, викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї підтримали в повному обсязі.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Державною податковою інспекцією в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервіс" з питань дотримання податкового законодавства України з податку на додану вартість при здійсненні господарських взаємовідносин по придбанню товарів (робіт, послуг) у Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод промислових матеріалів" за лютий 2014 року та подальшої її реалізації, реальності та повноти відображення в обліку. Перевіркою встановлено порушення:п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, ст.185, п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1, 200.2 ст.200, п.201.1, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервіс" сформував податковий кредит звітного періоду на підставі податкових накладних, які складені з порушенням встановленого законодавством України порядку та формою і не підтверджені первинними документами (актами, довідками, товарно - транспортними документами), а також не підтверджені звіркою Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод промислових матеріалів", в результаті чого за лютий 2014 року завищено суму податкового кредиту у податковій звітності з ПДВ на загальну суму 109 500,00 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 109 500,00 грн., в тому числі: в Декларації з ПДВ за лютий 2014 року завищено суму податкового кредиту на 109 500,00 грн., в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та суму ПДВ, яка підлягає і сплаті в бюджет на суму 109500 грн. За результатами перевірки складено Акт від 21 травня 2014 року № 3421/04-63-22-03/19088807, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення №0005241501 від 02 червня 2014 р., яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 109500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 54750,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
У відповідності до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.
У відповідності до положень п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відтак, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.
З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відплвідальністю "Укрспецсервіс" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод промислових матеріалів" (постачальник) укладено договір від 07 лютого 2014р. № 14, у якому зазначено, що Постачальник зобов'язується поставити продольно-строгальний верстат, модель 7110-51, рік випуску 1974, та плоскошліфувальний верстат, модель 36724, рік випуску 1966 (товар), а також здійснити його монтаж та пуско-налаштувальні роботи, а Покупець - прийняти та сплатити, в порядку та на умовах передбачених договором. На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод промислових матеріалів" виставлено на адресу позивача направила рахунок № 0221/03 від 21 лютого 2014 року та рахунок № 0227/03 від 27 лютого 2014 року; виписано видаткові накладні та податкові накладні № 0221/03 від 21 лютого 2014 року, від 27 лютого 2014 року, № 32 від 21 лютого 2014 року, № 33 від 27 лютого 2014 року. Транспортування товару здійснювалось Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервіс" згідно ТТН №1-ТН від 21 лютого 2014 року. Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервіс" є кінцевим споживачем придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЗПМ" товарів (робіт, послуг), про що свідчить оприбуткування продукції на рахунку 10 "Основні засоби" згідно бухгалтерського обліку.
На підтвердження реальності проведених господарських операцій позивачем було надано копії первинних документів: договори купівлі-продажу транспортного засобу, видаткові накладні, акти виконаних робіт, податкові накладні, платіжні доручення.
Всі первинні документи, надані позивачем на перевірку, відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами за умовами договору.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.
Щодо посилань відповідача на вчинення позивачем правочинів, які не спрямовані на настання реальних наслідків, колегія суддів вважає за необхідне зазначити що, законом не передбачена можливість визначення податковим органом правочину нікчемним під час проведення перевірки суб'єкта господарювання на підставі припущень, що відповідні господарські операції проведені з певними контрагентами було здійснено без наміру створення правових наслідків. Факт недійсності правочину може бути встановлено рішенням суду. Крім того, відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивний правочин визнається судом недійсним. При цьому фіктивним правочином є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Натомість відповідачем не були надані відповідні судові рішення щодо визнання, укладених правочинів недійсними.
Таким чином, зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 липня 2014 року у справі №804/8152/14 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: А.В. Шлай
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: С.В. Чабаненко