24 березня 2015 рокусправа № 804/4404/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.
суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року у справі № 804/4404/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дінат-С" до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дінат-С" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0000312203 від 03 лютого 2014 року, яким нараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 22041,93 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 5510,48 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІНАТ-С" по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Ресурс" за червень 2011 року, за результатами якої складено акт від 24 грудня 2013 року №709/04-16-22-02-33214690. На підставі акту перевірки винесено спірне податкове повідомлення-рішення. З висновками відповідача позивач не погоджується, оскільки господарській операції між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Ресурс»" мали реальний характер, підтверджені належними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Угоди, укладені між позивачем та вказаним контрагентом недійсними у судовому порядку не визнавались, загальні вимоги, передбачені Цивільним кодексом України, були дотримані.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись із судовим рішенням, Верхньодніпровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт зазначає, що господарські операції позивача з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Ресурс" не мали реального характеру і є нікчемними, так як не підтверджуються належним чином оформленими первинними документами. А відтак, винесене за результатами перевірки податкове повідомлення - рішення прийнято згідно норм чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку за період з 11 грудня 2013 року по 17 грудня 2013 року Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІНАТ-С" по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Ресурс" за червень 2011 року. Перевіркою встановлено нереальність здійснення господарських операції в частині придбання Товариством з обмеженою відповідальністю "Дінат-С" товару у Товариства з обмеженою відповідальністю "Український ресурс", порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 22041,93 грн., в т.ч. за червень 2011 року у сумі 22041,93 грн. За результатами перевірки складено Акт від 24 грудня 2013 року №709/04-16-22-02-33214690 на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення №0000312203 від 03 лютого 2014 року, яким нараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 22041,93 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 5510,48 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
гідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 2 ст. 3 вищезазначеного Закону встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Пунктом 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто, перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.
Враховуючи положення пункту 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІНАТ-С" займається перевезенням пасажирів на міжміських та приміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території Дніпропетровської області (внутрішньообласні маршрути), має відповідні ліцензії на даний вид діяльності: ліцензія серія AB № 374369 від 25.09.2007 року, ліцензія серія АД № 076903 від 09.10.2012 року та ліцензія серія AB № 265131 від 30.05.2013 року.
Згідно договорів № 119, 120, 121, 122, 123, 124, 125, 126, 127, 128, 129, 130, 131 про організацію перевезення пасажирів, укладених між Дніпропетровською облдержадміністрацією та позивачем 26 вересня 2008 року та договору №361 (додаток № 19-27) про організацію перевезення пасажирів, укладених також з Дніпропетровською облдержадміністрацією 10 квітня 2009 року позивач обслуговував 17 автобусних маршрутів (8 міжміських маршрути та 9 приміських маршрути).
09 липня 2010 року між позивачем та ТОВ "Український ресурс" було укладено генеральний договір №34 на постачання дизельного палива. У червні 2011 року позивач придбав у ТОВ "Український ресурс" 15080 літрів дизельного палива. Відповідно до умов угоди виписано (оформлено) такі накладні та податкові накладні на поставку товарів: податкова накладна №3 від 01.06.2011 року, видаткова накладна №УК-0106/03 від 01.06.2011 року. Товар отримано на підставі довіреності №10 від 01.06.2011 року виданий ТОВ "Дінат-С" на ім'я ОСОБА_1. За отриманий товар сплачено кошти - п/д №765 від 01.06.2011 року в сумі 66125,80 грн. Перевезення проводилось ПП ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на підставі договору перевезення вантажу №01/06 від 01.06.11 укладеного з ТОВ "Український ресурс": ТТН серії 01 - АБ № 818294 від 01.06.11 року.
Також, відповідно до умов угоди виписано (оформлено) такі накладні та податкові накладні на поставку товарів: податкова накладна №78 від 15.06.2011 року, видаткова накладна №УК-1506/01 від 15.06.2011 року. Товар отримано на підставі довіреності №12 від 15.06.2011 року виданий ТОВ "Дінат-С" на ім'я ОСОБА_3. За отриманий товар сплачено кошти - п/д №776 від 15.06.2011 року в сумі 66125,80 грн. Перевезення проводилось ПП ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на підставі договору перевезення вантажу №01 /06 від 01.06.11 укладеного з ТОВ "Український ресурс": ТТН серії 01 - АБ № 818299 від 15.06.11 року.
Відтак, надані позивачем первинні документи, як то договори, податкові накладні, видаткові накладні, підтверджують реальність здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Український Ресурс», та відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами за умовами договору.
Таким чином, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про не доведення податковим органом нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, а також не доведено фіктивність первинних документів, що містяться у матеріалах справи, тому не має підстав вважати, що умови договорів сторонами не виконувались.
Крім того, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Також колегія суддів зазначає, що законом не передбачена можливість визначення податковим органом правочину нікчемним під час проведення перевірки суб'єкта господарювання на підставі припущень, що відповідні господарські операції проведені з певними контрагентами було здійснено без наміру створення правових наслідків. Адже, в окремому випадку, факт недійсності правочину може бути встановлено рішенням суду. Крім того, відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивний правочин визнається судом недійсним. При цьому фіктивним правочином є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Натомість відповідачем не були надані відповідні судові рішення щодо визнання, укладених правочинів недійсними.
Відтак, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не можуть бути підставами для скасування оскарженого судового рішення.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року у справі № 804/4404/14 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: А.В. Шлай
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: С.В. Чабаненко