Справа: №755/1479/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилова О.В.
Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.
Іменем України
30 березня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;
суддів: Оксененка О.М., Федотова І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 09 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва, в якому просив суд визнати протиправними дії щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік (1197,91 грн) при призначенні пенсії за віком; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії за віком з застосуванням середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення відповідно до частини другої статті 40 Закону України «про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 02 грудня 2014 року.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 09 лютого 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в якій просить скасувати постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 09 лютого 2015 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 1832.
З доповіді судді - доповідача вбачається, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, особиста участь сторін - не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач з 01.01.2007 року по 31.12.2014 року перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
В подальшому на підставі заяви позивача з 02.12.2014 року переведено на інший вид пенсії - пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік (1197,91 грн) при призначенні пенсії, позивач звернувся до суду про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії за віком з застосуванням середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки,що передують року звернення у відповідності до частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність в даному випадку у позивача права на перерахунок пенсії за віком з застосуванням середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.
Частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Згідно пункту 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постанова правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846), поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
З аналізу наведених норм вбачається, що переведення з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії. При цьому, пенсійне законодавство не містить застереження щодо переведення з одного на інший вид пенсії лише в межах одного закону.
Тому, позивач помилково вважає, що йому з 02.12.2014 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Що стосується показника заробітної плати при переході з одного виду пенсії на інший, то, враховуючи правила пункту 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту населення» від 3 квітня 2012 року №327 відповідачем правомірно застосована середня заробітна плата у середньому на одну застраховану особу в цілому про Україні, з якої сплачено страхові внески за 2007 рік, оскільки первинне призначення пенсії позивачу відбулося 01.01.2007 року.
Також, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що призначення та перерахунок пенсії не є тотожні поняття, вони мають різний правовий зміст та правове навантаження. При цьому формула обчислення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії (призначення та перерахунку) визначається частиною 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з тією тільки різницею, що середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення визначається один раз при призначенні пенсії, і в подальшому використовується як постійна величина для пенсіонера, на відміну від інших показників, а саме суми коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць та кількості місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 09 лютого 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко
Суддя: О.М. Оксененко
Суддя: І.В. Федотов
Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.
Судді: Федотов І.В.
Оксененко О.М.