ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.03.2015Справа №910/19022/13
За позовом Компанії "Доппельмайр Зайльбанен Г.м.б.Х."
доПриватного виробничого підприємства "СІРІУС"
простягнення коштів
Судді: Васильченко Т.В. (головуючий)
Нечай О.В.
Сташків Р.Б.
в присутності представників сторін:
від позивача Сикалюк Д.Л., довіреність б/н від 27.05.2013;
від відповідачаМакидон М.М., довіреність №04-06-2013 від 04.06.2013.
Суть спору: Компанія "Доппельмайр Зайльбанен Г.м.б.Х." звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного виробничого підприємства "СІРІУС" про стягнення коштів, з урахуванням поданих під час розгляду справи уточнень, прийнятих судом, 86740,90 євро заборгованості за контрактами №WАА0001389 від 09.09.2007 та №WАА0001390 від 09.09.2007.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.12.2013, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2014, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Приватного виробничого підприємства "Сіріус" на користь Компанії "Доппельмайр Зайльбанен Г.м.б.Х." 69700 євро 00 центів, що станом на 05.08.2013 року складає 735555 грн. 11 коп. основного боргу та 14711 грн. 10 коп. витрат на оплату судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що в порушення умов укладених між сторонами контрактів відповідач не в повному обсязі оплатив поставлене та змонтоване обладнання, в результаті чого утворився борг у вказаному розмірі. При цьому, суди відхилили заяву відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності з тих підстав, що сторони при виконанні згаданих контрактів домовились керуватись Законом Англії, яким встановлено шестирічний строк позовної давності.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2014 вказані судові рішення скасовані з передачею справи на новий розгляд до господарського суду міста Києва, з посиланням на те, що наявний в матеріалах справи переклад витягів з перших трьох сторінок "Закону про позовну давність від 1980 року" належним чином не легалізований, не містить даних про країну в якій прийнятий та діє даний закон. Інші документи, які б встановлювали зміст застосованого судами попередніх інстанцій законодавства щодо строку позовної давності в матеріалах справи відсутні, як і відсутній повний текст застосованого закону, його офіційне тлумачення, практика застосування і доктрина у відповідній іноземній державі. Також, Вищий господарський суд України вказав, що за умовами контрактів позивач зобов'язався поставити відповідне обладнання, виконати проектування, шеф-монтаж, пусконаладку, інструктаж персоналу та введення обладнання в експлуатацію. Однак, суди не вповні дослідили питання щодо повного виконання позивачем своїх зобов'язань за контрактами, встановивши лише факт поставки обладнання, а дослідження виконання позивачем решти зобов'язань залишилось поза увагою судів попередніх інстанцій.
Відповідно до розпорядження керівника апарату №04-23/449 від 03.07.2014, щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи №910/19022/13, справу передано на розгляд судді Васильченко Т.В.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.07.2014 справу №910/19022/13 прийнято до розгляду суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду.
21.07.2014 відповідач, через відділ діловодства суду, подав пояснення з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 26.06.2014 та відзив на позовну заяву, в яких зазначив, що позивач всупереч умов контрактів від 09.09.2007 №WAA0001389 та №WAA0001390 не здійснив шефмонтаж, пусконалагоджувальні роботи, навчання персоналу та не здав в експлуатацію обладнання, що поставлялось, у зв'язку з чим відсутні підстави для стягнення коштів за дані роботи.
08.08.2014 відповідач, через відділ діловодства суду, подав клопотання про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи.
11.08.2014 позивач, через відділ діловодства суду, подав письмові пояснення по справі, в яких вказав, що укладаючи контракти сторони виходили з того, що до них слід застосовувати англійське право в цілому, відповідно до якого строк позовної давності становить шість років. Також, наголосив на тому, що згідно з актом прийняття в експлуатацію, російсько-австрійське підприємство «Скадо» є особою, яка виконала за дорученням позивача роботи, передбачені контрактами.
В судовому засіданні 17.11.2014 у відповідності до вимог ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 01.12.2014.
01.12.2014 відповідач, через відділ діловодства суду, подав додаткові пояснення по справі, в яких зауважив, що відповідно до п. 3.1.3 контрактів до обов'язку позивача належить, зокрема, надання послуг шеф-монтажу, виконання пусконалагоджувальних робіт, навчання персоналу та здача в експлуатацію обладнання у визначені контрактом строки, в той час, як матеріали справи не містять доказів здійснення Компанією "Доппельмайр Зайльбанен Г.м.б.Х." заключних етапів, а посилання на те, що вказані роботи та послуги були виконані за її дорученням компанією «Скадо» є безпідставними та недоведеними.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.12.2014 продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи.
В судовому засіданні 15.12.2014, в зв'язку зі складністю справи, суд дійшов висновку про призначення колегіального розгляду даної справи.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 15.12.2014 призначено колегіальний розгляд справи №910/19022/13 у наступному складі суду: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Любченко М.О., Сташків Р.Б.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.12.2014 справу №910/19022/13 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Любченко М.О., Сташків Р.Б. та призначено до розгляду.
Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 26.01.2015 справу №910/19022/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Нечай О.В., Сташків Р.Б. у зв'язку з перебуванням судді Любченко М.О. у відпустці.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.01.2015 справу №910/19022/13 прийнято до провадження колегією суддів у складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Нечай О.В., Сташків Р.Б.
В судовому засіданні 16.03.2015 у відповідності до вимог ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 26.03.2015.
24.03.2015 відповідач, через відділ діловодства суду, подав додаткові пояснення по справі, в яких зазначив, що з огляду на норми чинного законодавства, дана справа підсудна господарському суду міста Києва.
26.03.2015 представник позивача подав пояснення по справі, в яких зазначив, що заявлені до стягнення кошти в сумі 86740,90 євро є заборгованістю лише за надані послуги за контрактами №WАА0001389 від 09.09.2007 та №WАА0001390 від 09.09.2007.
В судовому засіданні 26.03.2015 представник позивача відкликав клопотання про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи, у зв'язку з чим подане клопотання про призначення експертизи по справі, залишається судом без розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні 26.03.2015 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.
В свою чергу, представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив в повному обсязі.
В судовому засіданні 26.03.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
09.09.2007 між Компанією "Доппельмайр Зайльбанен Г.м.б.Х." (продавець) та Приватним виробничим підприємством "СІРІУС" (покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт №WАА0001389 на суму 1031000,00 євро та зовнішньоекономічний контракт №WАА0001390 на суму 236000,00 євро.
При цьому, Компанія "Доппельмайр Зайльбанен Г.м.б.Х." є юридичною особою, яка зареєстрована у місті Вольфурт, Австрія, що підтверджується витягом з торгового реєстру (витяг з актуальними даними FN 70342w від 27.05.2013).
Відповідно до ст. 1 контракту №WАА0001389 від 09 вересня 2007 року його предметом є поставка, проектування, шеф-монтаж, пусконаладка, інструктаж персоналу та здача в експлуатацію механічного та електричного обладнання для 4-місної крісельної канатної дороги з фіксованими затискачами типу 4-СLF початковою потужністю 1000 чол./год. (далі - обладнання) для встановлення та експлуатації в гірськолижному комплексі в с. Водяники, Звенигородського району, Черкаської області (далі - об'єкт).
Згідно зі ст. 1 контракту №WАА0001390 від 09.09.2007 його предметом є поставка, проектування, шеф-монтаж, пусконаладка, навчання персоналу та здача в експлуатацію механічного та електричного обладнання для бугельного буксирувального підйомника типу APF-270 для установки та експлуатації в гірськолижному комплексі в с. Водяники Звенигородського району, Черкаської області.
У відповідності до ст. 3 обох контрактів, продавець зобов'язується продати обладнання та поставити його в розпорядження покупця, а покупець, в порядку п. 4.1 контрактів, зобов'язався купити обладнання та нести відповідальність за здійснення платежів.
При цьому, продавець зобов'язався поставити обладнання, представити проектну документацію, здійснити послуги шеф-монтажу, виконати пусконалагоджувальні роботи, навчання персоналу (п.п. 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3 контрактів).
Відповідно до ст. 6 контракту №WАА0001389 від 09.09.2007 загальна сума контракту складає 1031000,00 євро та сплачується наступним чином:
- 50% суми контракту, що складає 515500,00 євро, сплачуються за безвідкличним документарним акредитивом, який відкривається на користь продавця;
- 40% суми контракту, що складає 412400,00 євро, сплачуються шляхом банківського переказу на рахунок продавця не пізніше 10 робочих днів з моменту отримання покупцем повідомлення про готовність товару до відвантаження;
- 10 % суми контракту, що складає 130100,00 євро, сплачується шляхом банківського переказу на рахунок продавця, протягом 30 днів після введення обладнання в експлуатацію, підписання акту виконаних робіт та отримання від компетентних органів необхідних документів про придатність системи перевезення пасажирів для експлуатації. У випадку виконання продавцем своїх зобов'язань по цьому договору в повному обсязі, але при відсутності можливості вводу обладнання в експлуатацію, підписання акту виконаних робіт та отримання від компетентних органів необхідних документів про придатність системи перевозки пасажирів для експлуатації, ця сума повинна бути сплачена покупцем не пізніше ніж через 180 днів після відвантаження останнього транспорту.
У відповідності до додаткової угоди №1 від 09.11.2007 до контакту №WАА0001389 від 09.09.2007 абзац п. 6 контракту викладений в наступній редакції: 10 % суми контракту, що складає 130100,00 євро та включає в себе вартість обладнання в сумі 59 100,00 євро та виконаних робіт 44000,00 євро, сплачується шляхом банківського переказу на рахунок продавця по пред'явленню рахунку за обладнання, протягом 30 днів після підписання актів виконання пусконалагоджувальних робіт, інструктажу персоналу та здачі в експлуатацію механічного та електричного обладнання, а також отримання від компетентних органів необхідних документів про придатність системи перевозки пасажирів для експлуатації.
Згідно зі ст. 6 контракту №WАА0001390 від 09.09.2007 загальна сума контракту складає 236000,00 євро та сплачується наступним чином:
- 50% суми контракту, що складає 118000,00 євро, сплачуються за безвідкличним документарним акредитивом, який відкривається на користь продавця;
- 40% суми контракту, що складає 94400,00 євро, сплачуються шляхом банківського переказу на рахунок продавця не пізніше 10 робочих днів з моменту отримання покупцем повідомлення про готовність товару до відвантаження;
- 10 % суми контракту, що складає 23600,00 євро, сплачується шляхом банківського переказу на рахунок продавця, протягом 30 днів після введення обладнання в експлуатацію, підписання акту виконаних робіт та отримання від компетентних органів необхідних документів про придатність системи перевезення пасажирів для експлуатації. У випадку виконання продавцем своїх зобов'язань по цьому договору в повному обсязі, але при відсутності можливості вводу обладнання в експлуатацію, підписання акту виконаних робіт та отримання від компетентних органів необхідних документів про придатність системи перевозки пасажирів для експлуатації, ця сума повинна бути сплачена покупцем не пізніше через 180 днів після відвантаження останнього транспорту.
У відповідності до додаткової угоди №1 від 09.11.2007 до контакту №WАА0001390 від 09.09.2007 абзац п.6 контракту викладений в наступній редакції: 10 % суми контракту, що складає 23600,00 євро та включає в себе вартість обладнання в сумі 14600,00 євро та виконаних робіт 9000,00 євро, сплачується шляхом банківського переказу на рахунок продавця по пред'явленню рахунку за обладнання, протягом 30 днів після підписання актів виконання пусконалагоджувальних робіт, інструктажу персоналу та здачі в експлуатацію механічного та електричного обладнання, а також отримання від компетентних органів необхідних документів про придатність системи перевозки пасажирів для експлуатації.
При цьому, в п. 8.3 контрактів сторони узгодили, що після отримання від компетентних органів необхідних документів для дозволу введення обладнання в експлуатацію покупець та продавець підписують акт приймання виконаних робіт, який є підставою для сплати 10% загальної вартості контракту відповідно до ст. 6 контрактів.
Як вбачається з матеріалів справи, за контрактом № WАА0001389 постачальник відвантажив покупцю обладнання на загальну суму 1031000,00 євро, що підтверджується міжнародними автодорожніми товарно-транспортними накладними: №0230299 від 23.11.2007 на суму 215000,00 євро; (CMR) б/н від 23.11.2007 на суму 264100,00 євро; (CMR) №601087 від 23.11.2007 на суму 144100,00 євро; (CMR) б/н від 23.11.2007 на суму 73000,00 євро; (CMR) №560586 від 26.11.2007 на суму 58400,00 євро; (CMR) б/н від 26.11.2007 на суму 67600,00 євро та (CMR) б/н від 30.11.2007 на суму 208800,00 євро.
За контрактом №WАА0001390 продавець відвантажив покупцю обладнання на загальну суму 236000,00 євро, що підтверджується міжнародною автодорожньою товарно-транспортною накладною (CMR) №0230283 від 29.11.2007.
Факт поставки обладнання відповідачем не заперечується.
Поставлене обладнання введено в експлуатацію 26.01.2009, що підтверджується актами прийняття в експлуатацію пасажирської підвісної канатної дороги (ППКД) «Черкаси-1» та «Черкаси-2», які підписані державним інспектором з охорони праці територіального управління Держгірпромнагляду по Черкаській області, представником відповідача, представником генеральної будівельної організації ТОВ «ЕКО-6», представником генеральної монтажної та пусконалагоджувальної організації російсько-австрійського підприємства «Скадо». Підпис представника позивача на зазначених актах відсутній.
В свою чергу, відповідачем було сплачено на користь Компанії "Доппельмайр Зайльбанен Г.м.б.Х." за обома контрактами 1197300,00 євро, що підтверджується банківською випискою по рахунку про отримання коштів від 07.11.2013.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання за контрактами виконав частково, внаслідок чого в нього виникла заборгованість перед постачальником у сумі 86740,90 євро, яка є заборгованістю лише за надані монтажні та пусконалагоджувальні роботи за контрактами №WАА0001389 від 09.09.2007 та №WАА0001390 від 09.09.2007.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Статтями 12, 15 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав. Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.
Питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, у тому числі й питання щодо підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються з урахуванням Закону України "Про міжнародне приватне право".
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у таких випадках: якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.
Дія міжнародних договорів України на території України регулюється ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", згідно якої чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Аналогічні норми закріплені також в ч. 3 ст. 4 ГПК України.
Згідно зі ст. 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10.06.1958, ратифікована Українською ССР 10.10.1960, Австрією 02.05.1961) кожна договірна Держава визнає письмову угоду, відповідно до якої сторони зобов'язуються передавати в арбітраж всі або деякі спори, які виникли чи можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-яким конкретним договором. Термін "письмова угода" включає арбітражне застереження в договорі або арбітражну угоду, підписані сторонами. Суд договірної Держави, якщо до нього надходить позов з питання, за яким сторони уклали угоду, що передбачається цією статтею, повинен, на прохання однієї зі сторін, направити сторони до арбітражу, якщо не буде встановлено, що згадана угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Частиною 1 статті 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» визначено, що суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Відтак, враховуючи вказані норми матеріального права, за відсутності заяви будь-якої із сторін про передачу справи на розгляд до арбітражу згідно арбітражного застереження (п. 13.2 контрактів, згідно з яким спори та розбіжності по контрактам повинні вирішуватись відповідно з Правилами примирення та арбітражу Міжнародного арбітражу в Стокгольме відповідно до регламенту), суд дійшов висновку про підвідомчість і підсудність даної справи господарському суду міста Києва, про що наголошували і самі сторони під час розгляду справи.
У відповідності до ч. 1, 3, 4 ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору. Господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.
Статтею 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.
Пунктом 13.1 контрактів №WАА0001389 та №WАА0001390 від 09.09.2007 сторони передбачили, що ці контракти регулюються законом Англії, однак у контрактах не зазначено конкретні законодавчі акти Англії, які підлягають застосуванню, чи законодавство цієї країни в цілому.
В той же час, згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України та міжнародних звичаїв, що визнаються в Україні.
У відповідності до п. 9 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 31.05.2002 №04-5/608 «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій», Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Відень, 1980) має застосовуватись у вирішенні спорів за договорами купівлі-продажу, укладеними сторонами, які знаходяться у різних державах, незалежно від посилання на зазначені конвенції у договорі за наявності однієї із таких умов: сторони договору перебувають у державах, кожна з яких є учасницею конвенції; згідно з колізійними нормами міжнародного приватного права має застосовуватися матеріальне право держави учасниці конвенції.
Відповідно до ст. 1 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі - продажу товарів від 11 квітня 1980 року (Конвенція), учасницями якої є, як Україна так і Австрія, ця Конвенція застосовується до договорів купівлі-продажу товарів між сторонами, комерційні підприємства яких перебувають у різних державах, коли ці держави є Договірними державами.
Статтею 3 Конвенції встановлено, що договори на поставку товарів, які потребують подальшого виготовлення або виробництва, вважаються договорами купівлі-продажу, якщо сторона, що замовляє товар, не бере на себе зобов'язання поставити істотну частину матеріалів, необхідних для виготовлення або виробництва таких товарів. Ця Конвенція не застосовується до договорів, у яких зафіксовано, що зобов'язання сторони, яка поставляє товари, полягають переважно у виконанні роботи або в наданні інших послуг.
Оскільки в контрактах №WАА0001389 та №WАА0001390 від 09.09.2007 не зафіксовано, що зобов'язання сторони, яка поставляє товари, полягають переважно у виконанні роботи або в наданні інших послуг, та покупець не бере на себе зобов'язання поставити істотну частину матеріалів, необхідних для виготовлення або виробництва таких товарів, суд прийшов до висновку, що дана Конвенція має застосовуватись у вирішенні даного спору.
Так, згідно ст. 54 Конвенції, зобов'язання покупця сплатити вартість включає вжиття таких заходів і додержання таких формальностей, які можуть вимагатися згідно з договором або згідно з законами і правилами для того, щоб зробити можливим здійснення платежу.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не був сплачений залишок 10% суми контракту №WАА0001389 та залишок 10% суми контракту №WАА0001390 в загальному розмірі 86740,90 євро.
Як зазначалось вище, у відповідності до п. 6 контрактів № WАА0001389 та №WАА0001390 від 09.09.2007 сторони погодили оплату 10 % суми контрактів шляхом банківського переказу на рахунок продавця протягом 30 днів після підписання актів виконання робіт, інструктажу персоналу та здачі в експлуатацію механічного та електричного обладнання, а також отримання від компетентних органів необхідних документів про придатність системи перевозки пасажирів для експлуатації, а у випадку виконання продавцем своїх зобов'язань по цьому договору в повному обсязі, але при відсутності можливості вводу обладнання в експлуатацію, підписання акту виконаних робіт та отримання від компетентних органів необхідних документів про придатність системи перевозки пасажирів для експлуатації, ця сума повинна бути сплачена покупцем не пізніше ніж через 180 днів після відвантаження останнього транспорту.
Одночасно, пунктом 8.3 контрактів визначено, що після отримання від компетентних органів необхідних документів для дозволу введення обладнання в експлуатацію покупець та продавець підписують акт приймання виконаних робіт, який є підставою для сплати 10% загальної вартості контракту відповідно до ст. 6 контрактів.
Таким чином, за умовами контрактів оплата 10 % загальної вартості контрактів здійснюється відповідачем за наявності акту приймання виконаних робіт, підписаного сторонами, а при відсутності можливості вводу обладнання в експлуатацію, підписання акту виконаних робіт умовою здійснення оплати є виконання продавцем своїх зобов'язань по цьому договору в повному обсязі.
При цьому, ст. 1 контрактів визначено, що його предметом є не тільки поставка обладнання, а й проектування, шеф-монтаж, пусконаладка, навчання персоналу та здача в експлуатацію механічного та електричного обладнання.
За умовами п.п. 3.1.2, 3.1.3 контрактів позивач взяв на себе зобов'язання надати проектну документацію, здійснити послуги шеф-монтажу, виконати пусконалагоджувальні роботи та навчання персоналу.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позаяк, позивачем не надано суду жодного належного доказу надання ним передбачених контрактами послуг по шеф-монтажу, по навчанню персоналу, а також виконання пусконалагоджувальних робіт та здачу в експлуатацію обладнання. В матеріалах справи відсутні акти приймання виконаних робіт та документи, які б підтверджували надіслання зазначених актів відповідачеві як підставу для здійснення оплати, у відповідності до п. 8.3 контрактів. При цьому, позивачем не надано доказів неможливості підписання акту виконаних робіт.
В свою чергу, акти прийняття в експлуатацію пасажирської підвісної канатної дороги (ППКД) «Черкаси - 1» та «Черкаси - 2» від 26 січня 2009 року не підписані позивачем, тому не можуть бути належним доказом здійснення робіт саме позивачем.
При цьому, суд не приймає до уваги твердження позивача про обов'язок відповідача сплатити вартість наданих послуг після спливу 180 днів з дня відвантаження товару, навіть за відсутності підписаних сторонами актів виконаних робіт, з огляду на умови контрактів, згідно яких обов'язку відповідача по оплаті кореспондується та передує обов'язок позивача з виконання своїх зобов'язань за контрактами в повному обсязі, в тому числі здійсненню послуг шеф-монтажу, виконанню пусконалагоджувальних робіт та навчанню персоналу, докази виконання яких в матеріалах справи відсутні.
З огляду на вищевикладене, оскільки, позивачем не доведено виконання своїх зобов'язань в повному обсязі по контрактам №WАА0001389 та №WАА0001390 від 09.09.2007, та відповідно до п. 6 контрактів у відповідача не виникло зобов'язання щодо здійснення оплати 10 % загальної вартості вказаних контрактів, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості в сумі 86740,90 євро, з покладенням судових витрат (судовий збір та адвокатські послуги) на позивача у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, відповідно п. 2.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зменшення розміру позовних вимог згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення зайво сплаченої суми судового збору.
Отже, оскільки позивач в процесі розгляду справи зменшив свої позовні вимоги, то судовий збір в сумі 5384,19 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Повернути Компанії "Доппельмайр Зайльбанен Г.м.б.Х." (Рікенбахерштр., 8-10, 6922, Вольфурт, Австрія, зареєстрована в торговому реєстрі місцевого суду м. Фельдкірх за номером FN 70342 w) з Державного бюджету України 5384 (п'ять тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 19 коп. зайво сплаченого судового збору, перерахованого платіжним дорученням №1514 від 05.08.2013, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 31.03.2015.
Головуючий суддя Т.В. Васильченко
Судді О.В. Нечай
Р.Б. Сташків