ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.03.2015Справа №910/1671/15-г
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницький агрегатний завод» до Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» про стягнення 8 000,00 грн., за участю представників позивача - Шкуропат Я.О., довіреність №б/н від 16.02.2015 року, відповідача - Звєрєвої О.В., довіреність №04/578 від 04.03.2015 року,
У січні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 8 000,00 грн. безпідставно отриманих коштів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.01.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 18.02.2015 року.
11.03.2015 року позивачем через канцелярію суду надано заяву з проханням розглянути справу у відсутності його представника.
11.03.2015 року відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити в позові.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що платіжним дорученням №3717 від 29.09.2014 року позивач перерахував грошові кошти у розмірі 8 000,00 грн. через ПАТ «Банк Камбіо» на розрахунковий рахунок ТОВ «РОВЄР».
Згідно довідки №02331/229 від 22.09.2014 року розрахунковий рахунок ТОВ «РОВЄР» в ПАТ «Банк Камбіо» було закрито.
18.11.2014 року відповідач листом повідомив позивача про невиконання вищевказаного розрахункового документу.
Відповідно до статей 21, 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціювання переказу проводиться, зокрема, шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, платіжного доручення.
Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1 вказаного Закону).
Пунктом 2.31 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22; далі - Інструкція) передбачено, що банк отримувача зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунку отримувача і його коду, що зазначені в електронному розрахунковому документі, і зараховувати кошти на рахунок отримувача, лише якщо вони збігаються. У разі їх невідповідності банк має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів (у які враховується і день надходження до банку отримувача електронного розрахункового документа) для встановлення належного отримувача цих коштів, яку зараховує на рахунок «Кредитові суми до з'ясування».
Якщо кошти зараховані на рахунок "Кредитові суми до з'ясування" унаслідок відсутності в банку отримувача рахунку, зазначеного в електронному розрахунковому документі як рахунок отримувача, і банк отримувача не має наміру уточнювати номер рахунку, то він повертає кошти з рахунку "Кредитові суми до з'ясування" не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням номера та дати електронного розрахункового документа та причини повернення (пункт 2.33 Інструкції).
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Проте, на підставі постанови Правління Національного банку України від 04.12.2014 №782 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 04.12.2014 прийнято рішення № 140 «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації» щодо запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в Банку. Тимчасову адміністрацію в Банку запроваджено строком на три місяця з 05.12.2014 по 04.03.2015 включно.
За загальним правилом, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, окрім випадків і лише в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України).
Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах.
Пунктом 16 статті 2 зазначеного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Відтак, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Виходячи зі суті (змісту) та згідно з частиною 2 статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Статтею 36 даного Закону врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Так, відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
Даний Закон не дає визначення поняття «кредитор банку». Визначення терміну «кредитор банку» міститься у статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», та під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
За змістом пункту 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
Отже, зобов'язання відповідача щодо повернення коштів, сплачених на користь ТОВ «РОВЄР», на рахунок позивача є майновим зобов'язанням.
Відтак, виходячи з аналізу вищенаведених положень, позивач є кредитором банку на якого поширюються обмеження встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», і тому не можуть бути задоволені його вимоги (у т.ч. спірні) до відповідача під час запровадження у останньому тимчасової адміністрації.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 24.02.2015 року у справі №910/15058/14, від 18.02.2015 року.
Судом також враховано, що відповідно до пункту третього частини 2 статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду має право продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій.
У матеріалах справі відсутні докази про те, що уповноважена особа Фонду дала дозвіл на повернення відповідачем сплаченої позивачем спірної суми коштів.
Отже, на час вирішення спору, у Банку відсутні підстави для повернення позивачу суми коштів, що надійшли до відповідача на підставі спірного платіжного доручення.
Разом з тим, позивач може захистити свої порушені майнові права в порядку передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Судовий збір відповідно до статті 49 ГПК України покладається на позивача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
Повне рішення складено 27.03.2015р.
Суддя С.О. Чебикіна