25 березня 2015 року Справа № 876/1661/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківську про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,-
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську (далі - відповідач) про визнання неправомірними дій та зобов'язання відповідача зарахувати в пільговому обчисленні період роботи з 01.12.1979 року по 31.08.1986 року та з 01.09.1986 року по 12.09.1994 року як трудовий стаж вироблений в місцевостях, прирівняних до району Крайньої Півночі, в районах Крайньої Півночі; провести перерахунок та виплатити пенсію з врахуванням пільгового обчислення стажу з 11.08.2009 року.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 січня 2015 року позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача зарахувати в пільговому обчисленні період роботи ОСОБА_1 з 01.12.1979 року по 31.08.1986 року та з 01.09.1986 року по 12.09.1994 року, як трудовий стаж вироблений в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до району Крайньої Півночі, зарахувавши один рік роботи за один рік шість місяців починаючи з 01.10.2014 року. Позовні вимоги про перерахунок пенсії до 01.10.2014 року залишено без розгляду.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати і прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскільки за оспорюваний період роботи позивач не надав трудових договорів про роботу в районах Крайньої Півночі, тому нема підстав для зарахування стажу за вищевказаний період у кратному розмірі.
Клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому апеляційний суд, у відповідності до ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до п. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі Закон № 1058) періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Згідно п. 5 Прикінцевих положень Закону № 1058 період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі Указ від 10 лютого 1960 року), постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року N 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року (№ 1908400-67) «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
За приписами наведеної норми (в редакції Закону N 32-V від 26.07.2006 року) пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 передбачено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Судом першої інстанції встановлено та трудовою книжкою підтверджується, що позивачка працювала в Івано-Франківському УБР вахтово-експедиційним методом. Згідно уточнюючої довідки, виданої ПАТ «Укрнафта» від 23.09.2014 року № 10-1288 вбачається, що позивачка працювала лаборантом-колектором, секретар-друкаркою, інженером, майстром з 11.09.1977 року (наказ на прийом № 432-к від 11.09.1977 року) по 12.09.1994 року ( наказ на звільнення № 1096 від 12.09.1994 року) вахтово-експедиційним методом на Україні та в Західній Сибірі. При цьому, з 11.09.1977 року по 30.11.1979 рік позивачка працювала в Україні (а.с. 9-12,14).
У 2014 році позивачка звернулась з заявою до відповідача про перерахунок пенсії, проте листом їй було відмовлено в такому перерахунку у зв'язку з відсутністю письмових строкових договорів про роботу на Крайній Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі (а.с. 13).
За час роботи в Західній Сибірі місячна та річна норми робочого часу ОСОБА_2 відпрацьовувалася. Крім того, остання користувалася пільгами відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (п. 5).
Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967 року № 1029 Ямало-Ненецький автономний округ Тюменської області відноситься до районів Крайньої Півночі, а Ханти-Мансійський автономний округ Тюменської області до місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі.
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивачка має право на пільгове обчислення стажу в півтораразовому розмірі за період її роботи з 01.12.1979 року по 31.08.1986 року та з 01.09.1986 року по 12.09.1994 року, оскільки з наданих документів вбачається та не викликає жодного сумніву, що позивачка, працюючи в районі Крайньої Півночі користувалася пільгами, передбаченими Указом Президії Верховної Ради України від 10 лютого 1960 року.
Колегія суддів відхиляє висновок відповідача про те, що обов'язковою умовою надання пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі один рік роботи за один рік 6 місяців є наявність письмового трудового договору про роботу у вказаній місцевості, з огляду на наступне.
Частинами першою та другою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Статтею 5 Угоди «Про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення» від 13.03.1992, яка підписана Україною, встановлено, що вона розповсюджує дію угоди на пенсійне забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави - учасниць угоди.
Статтею 3 тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 19.01.1993, дозволено обчислювати стаж за нормами Закону Російської Федерації «Про державні гарантії і компенсації для осіб, працюючих і проживаючих в районах Крайньої Півночі та прирівняних місцевостях» від 19.02.1993, яким дозволено застосовувати пільгу при обчисленні стажу незалежно від факту наявності строкового трудового договору, тим самим на рівні міжнародних угод укладених між Україною та Росією встановлено, що на території України гарантується пенсійне забезпечення громадян, які працювали на території Росії в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях, і при цьому обов'язково визначено, що обчислення стажу здійснюється незалежно від факту наявності строкового трудового договору.
Враховуючи, що період роботи позивача з 01.12.1979 року по 31.08.1986 року та з 01.09.1986 року по 12.09.1994 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі підтверджується трудовою книжкою позивача (а.с. 8-12), довідкою ПАТ «Укрнафта» від 23.09.2014 року № 10-1288 (а.с. 14), в якій зазначено про розповсюдження пільг, передбачених Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було відмовлено позивачу у пільговому розрахунку стажу.
Разом з тим, при зверненні до суду позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України та не наведено поважних причин його пропуску.
Відповідно до ст. 100 КАС України - адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги дату звернення позивача до суду із розглядуваним позовом, відсутність поважних причин для поновлення строку, колегія суддів приходить до висновку про те, що в частині позовних вимог позивача про перерахунок та виплату пенсії за період з 11.08.2009 року по 04.05.2014 року включно - залишити без розгляду.
Щодо застосування судом статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» колегія суддів вважає, що до даних правовідносин вона не може застосовуватись, оскільки у позивача право на підвищення пенсії виникло з часу її призначення у зв'язку із неправомірними діями органу пенсійного фонду, оскільки для призначення пенсії позивач подав всі необхідні документи, які підтверджують його право на призначення пенсії з врахуванням пільгового стажу.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення заявленого позову з вищевикладених мотивів.
Керуючись ст.ст.100,195,197,198,202,205,207,254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську задовольнити частково.
Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 січня 2015 року у справі № 344/16808/14-а скасувати та прийняти нову якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Адміністративний позов в частині позовних вимог про визнання неправомірною відмову та зобов'язання відповідача зарахувати в пільговому обчисленні період роботи з 01.12.1979 року по 31.08.1986 року та з 01.09.1986 року по 12.09.1994 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі; провести перерахунок та виплатити пенсію з врахуванням пільгового обчислення стажу за період з 11.08.2009 року по 04.05.2014 року включно - залишити без розгляду.
Визнати неправомірною відмову та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську зарахувати в пільговому обчисленні ОСОБА_1 період роботи з 01.12.1979 року по 31.08.1986 року та з 01.09.1986 року по 12.09.1994 року, як трудовий стаж вироблений в місцевостях, прирівняних до району Крайньої Півночі, в районах Крайньої Півночі, зарахувавши один рік роботи за один рік шість місяців.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську зробити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з врахуванням пільгового стажу з 05.05.2014 року.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий А.Р.Курилець
Судді М.П.Кушнерик
О.І.Мікула