25 березня 2015 року Справа № 876/1559/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
з участю секретаря Волошин М.М.,
позивача ОСОБА_1,
третьої особи ОСОБА_2,
представника третьої особи ОСОБА_3,
розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, третя особа ОСОБА_2, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, третя особа ОСОБА_2, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним і скасовано рішення № 2621057 від 27.05.2013 року про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна за ОСОБА_2, а саме квартиру АДРЕСА_1. Скасовано запис про право власності за ОСОБА_2 на об'єкт нерухомого майно - на квартиру АДРЕСА_1 (реконструйовану).
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_2 оскаржив її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова є незаконна і необґрунтована та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову, оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, проігноровано факт того, що спірна добудова квартири №9 здійснена ОСОБА_2 не за рахунок неподільного чи загального майна. Крім того, позивачем не доведено які саме його особисті права, свободи або інтереси порушено. Більше того, постановляючи оскаржуване рішення суд першої інстанції скасувавши запис про право власності, перебрав на себе повноваження органу державної виконавчої влади. Суд першої інстанції не врахував, що згідно договору дарування від 17.01.2015 року квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_4
ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали, просять постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року залишити без змін.
Представник Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про час і місце слухання справи і оскільки його явка в суді апеляційної інстанції не є обов'язковою, апеляційний розгляд справи проведено у його відсутності.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що державним реєстратором неправомірно зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна (квартиру АДРЕСА_1 (реконструйовану)) загальною площею 147,50 кв.м. на ім'я ОСОБА_2 згідно поданих документів, в тому числі дозвільних документів - розпорядження Галицької РА ЛМР № 326 від 03.04.2002 року, яке по суті на час їх подання державному реєстраторові (25.02.2013 року) скасовано згідно судових рішень від 07.12.2011 року, від 27.06.2012 року, від 03.10.2012 року.
Проте колегія суддів не погоджується з вищевказаним рішенням суду, вважає таке постановленим з порушенням норм процесуального права, зважаючи на наступне.
Судом встановлено, що 25.05.2013 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою про державну реєстрацію прав на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1.
У зв'язку з чим, реєстратором прийнято рішення № 2621057 від 27.05.2013 року про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна за ОСОБА_2, а саме квартиру АДРЕСА_1 та видано ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно.
Як вбачається з Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, ОСББ "СНІП" надано у постійне користування земельну ділянку площею 0,0883 га за адресою вул. Снопківська, 16 у м. Львові.
Матеріалами справи доводиться той факт, що в реконструйовану квартиру АДРЕСА_1 входять туалети і кладочки, загальною площею 7,2 кв.м., які на думку позивача є спільною сумісною власністю власників квартир в будинку АДРЕСА_1.
Крім того, як стверджує позивач в судовому засіданні та запереченнях на апеляційну скаргу від 25.03.2015 року, прибудова на яку державний реєстратор зареєстрував третій особі право власності будувалася позивачем і третьою особою в різних долях, а серед поданих документів відсутня письмова згода усіх співвласників будинку № 16.
Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що в даному випадку існує спір про право власності щодо нерухомого майна, яке знаходиться по АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а згідно договору дарування від 17.01.2015 року і ОСОБА_4
Колегія суддів наголошує, що після оформлення права власності на об'єкт нерухомості виник спір про право цивільне, а відтак і захищати свої права та інтереси особи повинні у способи, визначені у 16 ЦК України.
Одночасно колегія суддів звертає увагу на те, що вирішення даного адміністративного спору у частині оцінки правомірності державної реєстрації права власності на нерухоме майно відповідним державним органом неможливе без з'ясування питань, якими обґрунтовуються оскаржувані дії (бездіяльність) суб'єкта владних повноважень, а саме без з'ясування законності підстав набуття права власності на об'єкт нерухомості щодо якого ці дії (бездіяльність) вчинено.
Однак адміністративний суд не може вирішувати спори про право власності, оскільки такі спори не належать до публічно-правових, якими обмежується адміністративна юрисдикція.
З матеріалів справи вбачається існування конкуренції підстав виникнення права власності у різних осіб приватного права, що претендують на спірне майно.
Отже, для того, щоб вирішити даний адміністративний спір має бути прийнято остаточне судове рішення, в якому буде розв'язано конкуренцію підстав виникнення права власності різних осіб на спірне майно.
Таким чином, в основі даного спору лежить спір про право власності, який відповідно до статті 17 КАС не належить вирішувати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ст.203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження в справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157цього Кодексу.
Згідно п.1 ч.1 ст.157 КАС України, суд закриває провадження в справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та питання, а тому така постанова підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.157,195,198,202,203,206,254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2015 року у справі №813/8664/14 - скасувати, а провадження в справі закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий А.Р.Курилець
Судді М.П.Кушнерик
О.І.Мікула
Повний текст ухвали виготовлено 30 березня 2015 року.