06 серпня 2009 р.
№ 4/36
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дерепи В.І. -головуючого,
Подоляк О.А.,
Самусенко С.С.,
за участю повноважних представників:
позивача
відповідача
Голубцової С.Ю.
розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргу
ТзОВ “Луганське енергетичне об'єднання”
на постанову
від 1 червня 2009 року Луганського апеляційного господарського суду
у справі
№4/36
за позовом
ТзОВ “ Луганське енергетичне об'єднання ”
до
ТзОВ "Престиж"
про
та за зустрічним позовом
стягнення 131424,02 грн.,
про розірвання договору,
встановив:
Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про стягнення плати за приєднання до електричних мереж в розмірі 109826,40 грн., пені в сумі 6541,57 грн., 3% річних в сумі 2656,65 грн., інфляційних нарахувань в сумі 12399,40 грн.
Відповідач звернувся до господарського суду Луганської області з зустрічною позовною заявою до позивача про визнання договору про приєднання до електричних мереж ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" №У-51/Т-08 від 20 березня 2008 року, укладеного між ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" та ТОВ "Престиж", розірваним.
Рішенням господарського суду Луганської області від 17 квітня 2009 року (суддя Батюк Г.М.) первісний позов задоволений повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача плати за приєднання до електричних мереж в розмірі 109826,40 грн., пені в сумі 6541,57 грн., 3% річних в сумі 2656,65 грн., інфляційних нарахувань в сумі 12399,40 грн., судові витрати.
В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 1 червня 2009 року рішення суду в частині задоволення вимог за первісним позовом скасоване. В задоволенні первісного позову відмовлено. В решті частині рішення суду залишене без змін.
У касаційній скарзі ТзОВ “Луганське енергетичне об'єднання” просить вказану постанову суду скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 20 березня 2008 року між сторонами у справі був укладений договір №У-51/Т-08 про приєднання до електричних мереж TзOB «Луганське енергетичне об'єднання», згідно умов якого позивач здійснює приєднання та підключення магазина відповідача "Люкс", розташованого за адресою: м. Алчевськ Луганської області, вул. Гмирі, 6 "б" до своїх електромереж в (к) РУ-0,4 квТП-724, РУ-0,4 квТП - 850, Алчевського РЕС, а замовник - відповідач оплачує позивачеві вартість наданої послуги по приєднанню та вартість виконаних робіт по підключенню.
Відповідно до п.1.2 договору приєднання та підключення електро-устаткування замовника до електричних мереж власника здійснюється після:
-1.2.1 оплати Замовником плати за приєднання;
-1.2.2 виконання Замовником технічних умов, які є додатком № 1 до договору (далі -ТУ);
- 1.2.3 здійснення Замовником передоплати за роботи по підключенню його електроустаткування до електричних мереж Власника;
- 1.2.4 укладення договору про поставку електроенергії та інших договорів, передбачених Правилами користування електричною енергією.
Пунктом 5 укладеного договору сторони встановили порядок розрахунків, відповідно до якого розрахунки за договором проводяться шляхом перерахування відповідачем грошових коштів на поточний рахунок позивача.
Згідно п.6.3 договору, у випадку порушення Замовником передбачених п.5.1 договору строків внесення плати за приєднання та остаточного розрахунку за виконані роботи по підключенню, Замовник сплачує Власнику за кожен день прострочки платежів пеню в розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла на період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
20 березня 2008 року позивачем відповідачу був виставлений на оплату рахунок №294 на суму 109826,40 грн. за приєднання до електричних мереж, який відповідачем оплачений не був, що і стало підставою для звернення позивача за основним позовом до суду.
На підставі ч.ч.2, 3 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Як правильно встановлено апеляційним господарським судом, умовами укладеного договору сторони передбачили зобов'язання відповідача сплатити позивачеві вартість вже наданої послуги по приєднанню та вартість виконання робіт по підключенню.
Розглядаючи справу суд апеляційної інстанції правильно встановив той факт, що позивач не приступив до виконання свого зобов'язання по приєднанню електроустановки відповідача до своїх мереж і, тому, не міг понести будь-які витрати за укладеним 20 березня 2008 року договором №У-51/Т-08.
Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Таким чином, в оскаржуваній постанові апеляційний господарський суд, скасувавши рішення суду першої інстанції, дійшов правильного висновку про відмову позивачеві за основним позовом в задоволенні його позовних вимог.
За таких обставин, постанова апеляційного господарського суду відповідає вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для її зміни немає.
Доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, суд вважає необгрунтованими, оскільки вони спростовуються матеріалами справи і не відповідають вимогам закону.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 1 червня 2009 року залишити без змін, а касаційну скаргу ТзОВ “Луганське енергетичне об'єднання” - без задоволення.
Головуючий, суддя В.Дерепа
О.Подоляк
С.Самусенко