04 серпня 2009 р.
№ 1/48-Б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Хандуріна М.І., -головуючого,
Заріцької А.О.,
Короткевича О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ВАТ "Голобський комбінат хлібопродуктів"
на ухвалу
господарського суду Волинської області від 07.02.2009
у справі
господарського суду
№ 1/48-Б
Волинської області
за заявою
Управління Пенсійного фонду України в Ковельському районі Волинської області
до
ВАТ "Голобський комбінат хлібопродуктів"
про
визнання банкрутом,
за участю представників сторін: не з'явились;
встановив:
Ухвалою господарського суду Волинської області від 07.02.2009 за заявою Управління Пенсійного фонду України в Ковельському районі порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Голобський комбінат хлібопродуктів", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Заборонено посадовим особам боржника вчиняти дії щодо реорганізації чи ліквідації юридичної особи, укладення угод про зазначене з іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Заборонено укладати та здійснювати угоди: пов'язані з передачею нерухомого майна в оренду, заставу, з внесенням зазначеного майна як внеску до статутного фонду господарських товариств, або розпоряджатися нерухомістю іншим чином.
ВАТ "Голобський комбінат хлібопродуктів" звернулося з касаційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції в частині вжиття заходів забезпечення вимог кредиторів (п. 4 ухвали), вважає їх незаконними та необгрунтованими, такими, що не відповідають приписам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин справи, проаналізувавши правильність застосування господарськими судом норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон).
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів. Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити укладати без згоди арбітражного керуючого угоди, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, валютні цінності, інше майно на зберігання третім особам або вжити інших заходів для збереження майна, про що виноситься ухвала.
Згідно з п. 11 ст. 13 Закону після призначення розпорядника майна і до припинення процедури розпорядження майном органи управління боржника не мають права без згоди розпорядника майна приймати рішення про: реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) і ліквідацію боржника; створення юридичних осіб або про участь в інших юридичних особах; створення філій та представництв; виплату дивідендів; проведення боржником емісії цінних паперів; вихід із складу учасників боржника юридичної особи, придбання в акціонерів раніше випущених акцій боржника.
За приписами ч. 13 ст. 13 Закону керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо: передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного фонду господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином; одержання та видачі позик (кредитів), поручительства і видачі гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника; розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника.
Отже, законодавцем обмежено компетенцію органів управління боржника щодо вчинення господарської діяльності в окремих питаннях та зобов'язано погоджувати її з розпорядником майна, який контролює діяльність органів управління боржника на стадії розпорядження майном. І вжиття заходів на забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони до призначення розпорядника майна боржника вчиняти угоди, укладення яких повинно здійснюватися за попереднім погодженням з розпорядником майна відповідає цілям закону про банкрутство та узгоджується з приписами спеціальних норм права, які не передбачають можливості вжиття такої заборони щодо інших осіб.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає, що приймаючи ухвалу про забезпечення вимог кредиторів, господарський суд скористався наданим йому Законом правом, а відтак не припустився порушення норм матеріального та процесуального права.
Доводи боржника в касаційній скарзі про те, що судом неправомірно вжито заходів щодо забезпечення вимог кредитора не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у касаційному провадженні, в зв'язку з чим судовою колегією не приймаються до уваги.
За таких обставин Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану господарським судом першої інстанцій такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві, правових підстав для скасування ухвали в частині вжиття заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, а також для задоволення касаційної скарги не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 , 11111 ГПК України Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу ВАТ "Голобський комбінат хлібопродуктів" залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Волинської області від 07.02.2009 у справі № 1/48-Б залишити без змін.
Головуючий - М.І. Хандурін
Судді А.О. Заріцька
О.Є. Короткевич