18 березня 2015 року м. Київ К/800/11632/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Ємельянова В.І., Рецебуринський Ю.Й.,
секретар судового засідання - Пінчук І.В.,
розглянувши в судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_1, Ківерцівського районного суду Волинської області, територіального управління Державної судової адміністрації у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07.11.2013р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2014р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Ківерцівського районного суду Волинської області, територіального управління Державної судової адміністрації у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом про скасування наказу голови Ківерцівського районного суду Волинської області від 20.03.2013р. про припинення виплати суддівської винагороди та поновлення цієї виплати з 20.03.2013р., стягнення з ТУ ДСА у Волинській області та Ківерцівського районного суду Волинської області 77499 грн суддівської винагороди, 11470 грн матеріальної допомоги на оздоровлення та 50000 моральної шкоди.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07.11.2013р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2014р., позов задоволено частково.
Зобов'язано ТУ ДСА у Волинській області нарахувати та виплатити позивачу суддівську винагороду за період з 20.03.2013р. по 21.07.2013р. включно, з урахуванням періодів тимчасової непрацездатності, а також матеріальну допомогу на оздоровлення до відпустки в розмірі посадового окладу.
З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодились позивач та відповідачі, подали касаційні скарги, в яких посилаються на порушення судами норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Позивач просить скасувати постановлені судами рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов повністю. Відповідачі просять скасувати постановлені судами рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволені позову.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційні скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до частини 3 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя, щодо якого обвинувальний вирок набрав законної сили, не може продовжувати здійснювати свої повноваження і втрачає передбачені законом гарантії незалежності і недоторканості судді, право на грошове та інше забезпечення.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Верховної Ради України від 23.03.2000р. №1570-ш позивач обраний на посаду судді Ківерцівського районного суду Волинської області безстроково.
Наказом Ківерцівського районного суду Волинської області від 20.03.2013р. №02-04.03 к/тр позивачу припинено виплату суддівської винагороди відповідно до частини 3 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку із набранням відносно нього законної сили обвинувального вироку суду.
На підставі поданої заяви від 20.03.2013р. наказом Ківерцівського районного суду Волинської області від 16.04.2013р. №02-06.11-к/тм позивачу надано щорічну основну відпустку з 18.04.2013р. по 26.05.2013р. та додаткову оплачувану відпустку з 27.05.2013р. по 10.06.2013р. включно без здійснення відповідних нарахувань.
Наказом Ківерцівського районного суду Волинської області від 07.06.2013р. №02-06.22-к/тм, з урахуванням внесених уточнень наказом від 20.06.2013р. №02-06.26-к/тм, позивачу продовжено відпустку з 11.06.2013р. по 19.07.2013р. у зв'язку із перебуванням позивача на лікарняному відповідно до наданих ним листків непрацездатності серії АВЦ №993372 від 16.04.2013р., АВЦ №196658 від 28.05.2013р.
Наказом Ківерцівського районного суду Волинської області від 22.07.2013р. №02-04.06 к/тр позивачу поновлено виплату суддівської винагороди з 22.07.2013р., оскільки колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 04.06.2013р. скасувала ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 26.12.2012р. та направила справу на новий апеляційний розгляд, у зв'язку з чим вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 12.07.2012р. відносно позивача втратив законну силу.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки обвинувальний вирок, який набрав законної сили, відносно позивача відсутній, а тому його право на отримання грошового забезпечення та матеріальної допомоги підлягає відновленню.
З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних підстав.
Так, судами безпідставно залишено поза увагою той факт, що протягом періоду часу з 20.03.2013р. по 03.06.2013р. обвинувальний вирок відносно позивача залишався в силі, передбачені законом підстави для припинення виплати всіх видів грошового забезпечення були наявні, а тому відповідач правомірно прийняв наказ про припинення виплати позивачу грошового забезпечення.
В той же час, оскільки ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ набрала законної сили 04.06.2013р. і саме з цієї дати обвинувальний вирок відносно позивача втратив чинність, а тому виплата належного позивачу грошового забезпечення підлягала відновленню саме з цієї дати, в зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за період з 20.03.2013р. по 03.06.2013р.
Відповідно до положень частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
За правилами пункту 4 частини 1 статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України при зміні судового рішення суду першої інстанції судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись статтями 210, 220, 221, 225, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційні скарги ОСОБА_1, Ківерцівського районного суду Волинської області, територіального управління Державної судової адміністрації у Волинській області задовольнити частково.
Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2014р. скасувати.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07.11.2013р. змінити, скасувавши її в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання територіального управління Державної судової адміністрації у Волинській області нарахувати та виплатити суддівську винагороду з 20.03.2013р. по 03.06.2013р., а також матеріальну допомогу на оздоровлення до відпустки в розмірі посадового окладу за цей період та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В решті постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07.11.2013р. залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.П. Стародуб
Судді: В.І. Ємельянова
Ю.Й. Рецебуринський