18 березня 2015 року м. Київ В/800/1319/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії: Головчук С.В. (суддя-доповідач), Білуги С.В., Бутенка В.І., Малиніна В.В., Мойсюка М.І., перевіривши заяву громадянина Ірану ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 04 грудня 2014 року у справі за позовом громадянина Ірану ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Громадянин Ірану ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України з заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 04 грудня 2014 року, прийнятої за результатами розгляду вказаної справи.
У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 237 КАС, позивач просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 04 грудня 2014 року, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом статей 1, 6 Закону України від 08 липня 2011 року № 3671-VI «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» (далі - Закон № 3671-VI) при вирішенні спорів щодо оскарження рішень Державної міграційної служби України про відмову у визнанні особи біженцем.
На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2013 року № К/800/19990/13, в якій, на думку заявника, по іншому застосовані норми матеріального права.
Дослідивши надані матеріали, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом; 3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу.
Так, у справі за позовом громадянина Ірану ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04 грудня 2014 року залишив без змін постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року, якою скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні позову. Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, з посиланням на статті 1, 6 Закону № 3671-VI, дійшла до висновку, що з інформації, наданої позивачем відсутні підстави вважати, що він переслідувався в Ірані за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, тобто відсутні підстави для надання позивачу статусу біженця.
У справі за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання неправомірним та скасування рішення, суд касаційної інстанції ухвалою від 14 листопада 2013 року (№К/800/47678/13), скасовуючи постанову апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову, дійшов висновку, з посиланням на статті 1, 6 Закону № 3671-VI, що Державна міграційна службу України не дала належної оцінки доводам позивача про наявність у нього обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань в Ісламській Республіці Іран за ознакою віросповідання та не провела повного аналізу інформації по країні його походження.
Із змісту доданих до заяви судових рішень вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Прийняті за результатами розгляду вказаних справ рішення є різними за змістом.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для допуску справи за позовом громадянина Ірану ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,
Допустити до провадження Верховного Суду України справу за позовом громадянина Ірану ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді С.В. Головчук
В.І. Бутенко
С.В. Білуга
В.В. Малинін
М.І. Мойсюк