03 березня 2015 року м. Київ К/800/63395/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргуЛуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області
на постановуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014
у справі №803/1099/13-а
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доЛуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ Волинської області ДПС від 17.04.2013 №0002312206 про застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1020 грн.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11.06.2013 позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ Волинської області ДПС від 17.04.2013 №0002312206.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014 у даній справі, скасована постанова Волинського окружного адміністративного суду від 11.06.2013 та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення в частині застосування суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 680 грн. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, оскільки вважає, що постанову було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги та з урахуванням посилань відповідача у касаційній скарзі на незаконність рішення суду апеляційної інстанції в задоволеній частині позовних вимог, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права в цій частині, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведена фактична перевірка господарської одиниці бару «ІНФОРМАЦІЯ_1», належного суб'єкту господарювання ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, про що складено акт №000323 від 09.04.2013, за висновками якого позивачем порушено пункт 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», через не забезпечення щоденного роздрукування 3 фіскальних звітних чеків за 03.04.2012, 21.04.2012 та 13.08.2012 по РРО в робочі дні господарської одиниці - бару. Дані порушення були встановлені під час дослідження в ході перевірки книги обліку розрахункових операцій (КОРО) №0318011635-р/1 від 06.07.2011.
На підставі названого акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 17.04.2013 №0002312206, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020,00 грн.
Судами також встановлено, що фіскальні звітні чеки за 03.04.2012, 21.04.2012, 13.08.2012 були роздруковані відповідно 04.04.2012 в 00:00 год., 22.04.2012 о 23:54 год. та 14.08.2012 о 23:44 год.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував рішення тим, що максимальна тривалість зміни по РРО не перевищувала 24 годин, починаючи з першої розрахункової операції до останньої, а відтак Z-звіти виконувалися позивачем в межах зміни та в порядку, передбаченому Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційний суд, по-перше, виходив з того, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, мають щоденно, тобто кожного робочого дня по закінченні зміни, але не пізніше 24 години цього ж дня, друкувати на РРО фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО. По-друге, за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чека та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій, виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги).
Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані щоденно друкувати на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО.
Приписи наведеної норми передбачають особливості роботи РРО, які мають забезпечувати друкування таких звітів за кожний робочий день.
За змістом пункту 2 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 року №199, зміна - період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту; Z-звіт - це денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті РРО.
Відповідно до пункту 7 наведених Вимог усі режими роботи РРО повинні блокуватися, зокрема, у разі перевищення максимальної тривалості зміни.
У додатку до Вимог зазначено, що максимальна тривалість зміни не повинна перевищувати 24 години.
Таким чином, аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що оскільки календарний день (доба) налічує 24 години, тобто день триває з 0 годин 00 хвилин до 24 годин 00 хвилин, при щоденній роботі з РРО Z-звіт необхідно виконувати щодня по закінченні робочої зміни, але не пізніше 24 години цього дня.
Отже, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, мають щоденно, тобто кожного робочого дня по закінченні зміни, але не пізніше 24 години цього ж дня, друкувати на РРО фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО.
Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 13.03.2014 у справі № 21-5а14.
Разом з тим, згідно з пунктом 4 статті 17 цього Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій за рішенням відповідних органів державної податкової служби України до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз змісту цих норм дає підстави для висновку, що зазначена фінансова санкція встановлена за порушення суб'єктами підприємницької діяльності вимоги закону щоденно друкувати фіскальний звітний чек та зберігати його в книзі обліку розрахункових операцій.
Не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи цей чек у книзі обліку розрахункових операцій - триваюче.
Враховуючи, що згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.
Отже, за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 названого Закону, відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій.
Аналогічна позиція вже була висловлена Верховним Судом України (№21-89а13 від 16.04.2013, №21-155а13 від 04.06.2013, №21-442а13 від 17.12.2013).
Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 680 грн. є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню в цій частині.
За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для часткового задоволення позову.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального чи процесуального права.
Відповідно до пункту 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області відхилити.
2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.П.Юрченко
Судді Г.К.Голубєва
М.В.Сірош