12.03.2015р. м. Київ К/800/39346/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Калашнікової О.В. Васильченко Н.В. Черпіцької Л.Т. провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на постанову Саратського районного суду Одеської області від 25 серпня 2011 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2013 року у справі № 2а-405/11/1526 за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа: Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, про визнання дій протиправними, зобов'язання повернути раніше призначений розмір пенсії, -
ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила визнати неправомірними дії відповідача щодо перерахунку в сторону зменшення пенсії по втраті годувальника, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплачувати позивачу пенсії перераховані станом на 01.01.2008 року, що отримує на сина ОСОБА_5 в розмірі 1151,51 грн. та на себе у розмірі 1151,51 грн., зобов'язати відповідача повернути різницю за період, коли виплачувалась пенсія у зменшеному розмірі.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно зменшено розмір пенсії на сина позивача та розмір її пенсії, які вона отримує у зв'язку з втратою годувальника, оскільки зменшення розміру пенсій суперечать частині другій статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а також вимогам постанови Кабінету Міністрів України №45 від 13.02.2008 року "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393", відповідно до яких, якщо внаслідок перерахунку розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Також, на думку позивача, в квітні 2008 року їй неправильно визначено розмір пенсії на підставі довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області.
Постановою Саратського районного суду Одеської області від 25 серпня 2011 року позовні вимоги задоволено частково: визнано неправомірними дії посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, що призвели до суттєвого зменшення розміру пенсії позивача та ОСОБА_5; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплачувати пенсію по втраті годувальника позивачу, що отримує на сина ОСОБА_5 у раніше призначеному розмірі 1151,51 грн. починаючи з 01.01.2011 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплачувати пенсію по втраті годувальника позивачу, що отримує на себе, відповідно до частини другої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 1151,51 грн., починаючи з 03.10.2010 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повернути різницю за період, коли виплачувалась зменшена пенсія: позивачу з 03.10.2010 року, ОСОБА_5 з 01.01.2011 року.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково: визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії на користь позивача, ОСОБА_5 з 01.02.2011 року та з 01.01.2011 року відповідно із зменшенням її розміру; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснювати нарахування та виплату позивачу пенсії з 01.01.2011 року, яку вона отримує на сина ОСОБА_5, та з 01.02.2011 року, яку вона отримує на себе, у раніше призначеному розмірі; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити на користь позивача різницю по зменшеній сумі пенсії починаючи з 01.01.2011 року, яку вона отримує на ОСОБА_5, та починаючи з 01.02.2011 року, яку вона отримує на себе; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами. Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області в касаційній скарзі просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та відмовити у позові. Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області в касаційній скарзі просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у позові.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію по втраті годувальника - чоловіка, колишнього начальника СДПЧ-31 по охороні Саратського району ОСОБА_6, що загинув в 1997 році, на себе та свого неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно наданої Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області довідкою про розмір грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ у квітні 2008 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області перераховано з 01.01.2008 року пенсію позивачу і її розмір склав: 1151,51 грн. на неповнолітнього сина ОСОБА_5 та 913,93 грн. на позивача.
Однак, 03.12.2010 року Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області відповідачеві надано додаткову довідку про розмір грошового забезпечення із зменшеним посадовим окладом ОСОБА_6 з 1300 грн. до 1000 грн., на підставі якої з 01.01.2011 року позивачу перераховано пенсію і її розмір після перерахунку склав по 824,68 грн. на кожного.
При зверненні 25.01.2011 року позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про виплату їй пенсії в раніше призначеному розмірі, листом від 11.02.2011 року відповідач повідомив, що пенсія обчислена і виплачується відповідно до чинного законодавства і підстав для задоволення її заяви немає.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо зменшення позивачу та її сину розміру пенсії є неправомірними та такими, що не відповідають вимогам статті 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач протиправно здійснив зменшення розміру пенсії позивачу та її сину, однак вимоги щодо здійснення з 03.10.2010 року перерахунку пенсії позивача на підставі довідки від 2008 року задоволенню не підлягають, оскільки у вказаній довідці невірно визначено розмір грошового забезпечення ОСОБА_6
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту б) частини першої статті 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби пенсії у разі втрати годувальника призначаються у розмірі 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.
Як зазначалось вище, при визначенні в квітні 2008 року розміру пенсії позивачу та її синові відповідач керувався довідкою управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, відповідно до якої на час проведення перерахунку пенсії позивачці та її сину, розмір грошового забезпечення ОСОБА_6 становив 3838,38 грн.
Частиною третьою статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що у разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №45 від 13.02.2008 року, перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частиною другою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що після надходження 03.12.2010 року довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, якою зменшено розмір грошового забезпечення ОСОБА_6 до 2748,92 грн., відповідач протиправно зменшив позивачу та її сину розмір пенсії у разі втрати годувальника.
Щодо вимог про необхідність здійснення з 03.10.2010 року перерахунку пенсії позивача, яку вона отримує на себе, на підставі довідки від 2008 року, та визначення її у розмірі 1151,51 грн., то судом апеляційної інстанції правомірно відмовлено у позові в цій частині, оскільки, як встановлено судами, у вказаній довідці невірно визначено розмір грошового забезпечення ОСОБА_6, а тому дані, зазначені в такій довідці, не можуть бути підставою для здійснення перерахунку.
Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
Касаційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді