12.03.2015р. м. Київ К/800/44706/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Калашнікової О.В. Васильченко Н.В. Черпіцької Л.Т. провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 березня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2013 року у справі № 2а-92/12/2414 за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу пенсії у повному розмірі. зобов'язати відповідача провести нарахування та виплатити пенсію (пенсійні виплати) за період з 20.07.2011 року по 03.10.2011 року включно, з урахуванням раніше проведених виплат, яка складається з: пенсії інваліду війни 2-ї групи - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, встановлених статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", - у відповідності до абзацу 1 частини четвертої статті 29 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; підвищення до пенсії інваліду війни 2-ї групи - у розмірі трьох з половиною мінімальних пенсій за віком - згідно пункту "а" частини першої статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та статті 22 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції закону з урахуванням рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року; підвищення особам, прирівняним до інвалідів війни 2-ї групи - у розмірі 40% прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність - згідно частини четвертої статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття інвалідам війни згідно статті 1 Закону України "Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни". Крім того, позивач просив зобов'язати відповідача здійснювати виплату пенсії (пенсійних виплат) впродовж дії положень зазначених законів України, з урахуванням норм статті 22 Конституції України.
Позовні вимоги мотивовано тим, що за період перебування позивача на пенсії йому неодноразово здійснювався перерахунок пенсії, однак виплати проводились у розмірі меншому, ніж це передбачено чинним законодавством.
Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2013 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, ОСОБА_4 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачу з 23.01.1998 року було призначено пенсію за віком, на підставі заяв позивача його переведено з 15.05.2000 року на пенсію по інвалідності як інваліда армії, з 12.01.2005 року - на пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком, з 04.10.2011 року - на пенсію інваліда війни.
Позивач, вважаючи, що пенсія йому з 20.07.2011 року по 03.10.2011 року виплачувалася в розмірі меншому, ніж встановлено статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у відповідності до абзацу 1 частини четвертої статті 29, статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення", статті 22 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та статті 1 Закону України "Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни" звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях із заявою про її перерахунок.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що пенсія позивачу виплачується в порядку та розмірах, встановлених чинним законодавством.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 29 Закону України "Про пенсійне забезпечення" мінімальний розмір пенсії особам, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, а також громадянам, яких необґрунтовано було піддано політичним репресіям і в подальшому реабілітовано, інвалідність яких пов'язана з репресіями, встановлюється: інвалідам I та II груп - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком; інвалідам III групи - у розмірі півтори мінімальних пенсії за віком.
Відповідно до статей 10, 28, 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: інвалідам I групи - 100 відсотків пенсії за віком; інвалідам II групи - 90 відсотків пенсії за віком; інвалідам III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.
За наявності у непрацюючих інвалідів II і III груп - у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу за їх вибором пенсія по інвалідності призначається в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.
Перехідними положеннями Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність з цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Відповідно до статей 5, 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам, звільненим з військової служби, іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей може призначатися (за їх бажанням) пенсія на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам 1 групи - у розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, 2 групи - 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, 3 групи - 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни" Кабінету Міністрів України, починаючи з 1 травня 2004 року, необхідно передбачати щомісячну виплату цільової грошової допомоги на прожиття: інвалідам війни II та III груп у розмірі 50 гривень, учасникам бойових дій у розмірі 40 гривень, незалежно від розміру пенсій та надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги та пенсії за особливі заслуги перед Україною.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачу вперше було призначено пенсію за віком з 23.01.1998 року, а з 15.05.2000 року по інвалідності II групи інвалідів армії, прирівняних до інвалідів війни відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", з 01.01.2004 року пенсія призначена та виплачується відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 12.01.2005 року на підставі заяви позивача його переведено на пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до матеріалів пенсійної справи, страховий стаж позивача складає 44 роки 5 місяців 6 днів. При обчисленні пенсії враховано заробітну плату за період з 01.01.1986 року по 31.12.1990 року. Індивідуальний коефіцієнт заробітку для обчислення пенсії складає 1,18582; середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становить 1101,40 грн. (928,81 грн. - середня заробітна плата по Україні за 2006 рік х 1,18582). Розмір пенсійної виплати з 01.04.2011 року становить 1642,60 грн., з яких: 660,43 грн. - основний розмір пенсії; 125,48 грн. - доплата за понаднормативний стаж роботи; 305,60 грн. - підвищення особам, прирівняним до інвалідів війни; 50 грн. - щомісячна цільова грошова допомога на прожиття інвалідам війни згідно Закону України "Про поліпшення матеріального становища інвалідів війни"; 397,52 грн. - державна адресна допомога згідно постанови Кабінету Міністрів України № 684 від 03.05.2007 року "Про поліпшення матеріального забезпечення окремих категорій населення".
З 04 жовтня 2011 року на підставі заяви позивача, його переведено на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статтею 21 якого визначено, що розмір пенсії по інвалідності військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються інвалідам II групи - 80% відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).
Оскільки в період з 20.07.2011 року по 03.10.2011 року позивач отримував пенсію по інвалідності відповідно до статті 33 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", то вимоги позивача про нарахування пенсійних виплат відповідно до статей 29, 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є безпідставними, оскільки законодавством не встановлено іншого порядку нарахування пенсій за віком.
Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач за період з 20.07.2011 року до 03.10.2011 року за призначенням пенсії (переведенням на інший вид пенсії за нормами іншого закону) згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до відповідача не звертався.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про безпідставність позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за період з 20 липня по 03 жовтня 2011 року з врахуванням підвищення особам, прирівняним до інвалідів війни 2-ої групи в розмірі 40% прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність згідно частини четвертої статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття інвалідам війни згідно статті 1 Закону України "Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни", оскільки відповідачем при здійсненні перерахунку пенсії позивачу з 01.04.2011 року дане підвищення до пенсії в розмірі 40% прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, і щомісячна допомога в сумі 50 грн. нараховані і пенсія виплачувалась з врахуванням цих сум, що не заперечував представник позивача в судовому засіданні при розгляді справи.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 березня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: