19.03.2015р. м. Київ К/800/33704/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Черпака Ю.К. (судді-доповідача),
Головчук С.В.,
Ліпського Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до командира військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання виплатити грошову компенсацію,
за касаційною скаргою командира військової частини НОМЕР_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2014 року,
встановив:
В січні 2014 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до командира військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмову надати довідку про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі, та зобов'язання виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2014 року скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено: визнано протиправною відмову командира військової частини НОМЕР_1 видати довідку про одержання ОСОБА_1 грошової компенсації замість речового майна; зобов'язано відповідача виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно.
У касаційній скарзі командир військової частини НОМЕР_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги апеляційної скарги позивача тільки в частині, яка стосується видачі довідки ОСОБА_1 про грошову компенсацію за неотримане речове майно. Посилається на те, що позивач звернувся з проханням виплатити йому грошову компенсацію за неотримане речове майно лише в день свого звільнення 30.12.2013 р.. Крім того, в кошторисі військової частині відсутні відповідні кошторисні призначення на виплату даної компенсації і виплата позивачу коштів призвела б до відповідальності за бюджетне порушення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 , підполковник Збройних Сил України, проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 на посаді старшого наукового співробітника науково-дослідного відділу військових еталонів.
Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 30.12.2013 р. № 953 позивача звільнено у запас за пунктом “г” (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості використання на службі) частини шостої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.12.2013 р. № 251 ОСОБА_1 вважається таким, що справи і посаду здав.
Зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення позивача виключено з 19 лютого 2014 року відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.02.2014 р. № 36. В цьому ж наказі зазначено про преміювання позивача і виплату йому надбавки за виконання особливо важливих завдань за період з 1 по 30 січня 2014 року.
30.12.2013 р. і повторно 13.01.2014 р. ОСОБА_1 звертався до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом про надання йому розрахунку грошової компенсації за невидане речове майно станом на 01.01.2014 р. і виплату цієї компенсації.
Листом від 30.01.2014 р. вих.№ 163 відповідач повідомив позивача про те, що командування військової частини НОМЕР_1 звернулось з даним питанням до Центрального управління речового забезпечення Збройних Сил України Тилу Збройних Сил України через відсутність у військовій частині станом на 30.01.2014 р. кошторисних призначень для виплати грошової компенсації за невидане речове майно. Зазначено також, що при наявності рішення відповідних посадових осіб та проведенні фінансування ОСОБА_1 буде повідомлено за його адресою.
Відповідно до частини другої статті 9-1 Закону України від 20.12.1991 р. № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.
За правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, в постановах від 19 березня 2013 року (№ 21-38а13) і від 24 червня 2014 року (№ 21-253а14), положення частини другої статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.
Частиною другою статті 24 Закону України від 25.03.1992 р. № 2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу” передбачено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно з абзацом четвертим пункту 34 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. № 1153/2008, контракт припиняється (розривається) у день, зазначений у наказі командира (начальника) військової частини по стройовій частині про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (у разі дострокового розірвання контракту, звільнення з військової служби або направлення для проходження військової служби до іншого військового формування з виключенням зі списків особового складу Збройних Сил України).
З урахуванням викладеного апеляційний суд правильно виходив з того, що на момент звернення позивача до командира військової частини з рапортом про виплату йому грошової компенсації за невидане речове забезпечення він мав право на її отримання, оскільки не був виключений зі списків особового складу військової частини і вважався таким, що проходить військову службу за контрактом. У зв'язку з цим відмова відповідача у виплаті такої компенсації, про що свідчить його письмова відповідь від 30.01.2014 р., є неправомірною.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і не дають підстав вважати, що судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального чи процесуального права.
Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу командира військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді:Черпак Ю.К.
Головчук С.В.
Ліпський Д.В.