"17" березня 2015 р. м. Київ К/800/33395/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
Головуючого суддіМалиніна В.В.,
суддів Мойсюка М.І., Швеця В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського районного суду міста Полтави від 1 жовтня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року у справі за її позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної у місті Полтаві ради, треті особи: Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго», Прокуратура Київського району міста Полтава про визнання протиправними дій та скасування розпорядження, -
ОСОБА_4 звернулась до Київського районного суду м. Полтави з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради, треті особи: Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго», Прокуратура Київського району м. Полтава, в якому просила: визнати неправомірним та скасувати Розпорядження управління праці та соціального захисту населення виконкому Київської районної у м. Полтаві ради від 20.01.2010 року № 33 як незаконне; визнати неправомірним та скасувати розрахунок суб'єкта владних повноважень - Управління праці та соціального захисту населення виконкому Київської районної у м. Полтаві ради надміру використаних коштів з 01.10.2004 року по 30.11.2009 рік в розмірі 10 497 грн. 70 коп.
Постановою постанову Київського районного суду міста Полтави від 1 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року в задоволені позову відмовлено.
Вважаючи, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити.
Відповідач у письмових запереченнях на вказану касаційну скаргу, які надійшли до Вищого адміністративного суду України просить її залишити без задоволення, а оскаржувані нею рішення - без змін. Треті особи заперечень або доповнень до суду не надали.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що позивачу за її зверненням, починаючи з 01.06.2001 року була призначена субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, та в подальшому її виплата продовжувалась кожні шість місяців до 30.11.2009 року включно.
Розпорядженням від 20.01.2010 року № 33 відповідач прийняв рішення про припинення виплати житлової субсидії ОСОБА_4, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 01 січня 2010 року відповідно до п.5 та п.20 Постанови КМУ від 22.09.1997 року № 1050, з підстав внесення в декларації для призначення субсидії інформації, що не відповідає дійсності (факт успадкування її чоловіком нерухомого майна в період отримання відповідних субсидій).
Суди попередніх інстанцій відмовляючи у з задоволенні позову зазначили, що оскільки позивачем в декларації для призначення субсидії зазначено інформацію, що не відповідає дійсності, а саме не зазначалось наявність в її чоловіка спадкового майна, УП та СЗН виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради було правомірно прийнято рішення про припинення надання житлової субсидії. Свідоме внесення позивачем в декларації інформації про відсутність майна у власності її чоловіка без її перевірки розцінюється як свідоме подання документів з неправильними відомостями, у зв'язку з чим їй була надміру сплачено 10497 грн. 70 коп.
З таким висновками колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується та вважає їх передчасними, з огляду на наступне.
Умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату користування житлом або його утримання та комунальних послуг визначені Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року №848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» (далі - Положення).
Відповідно до пункту 13 Положення для призначення субсидії громадянин подає до органу праці та соціального захисту населення довідки про доходи кожної особи, зареєстрованої у житловому приміщенні, за формами затвердженими Мінсоцполітики.
У органі праці та соціального захисту населення громадянин заповнює заяву та декларацію про доходи і майновий стан осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні, за формами, затвердженими Мінсоцполітики.
Громадянин несе відповідальність за надані відомості про доходи, майно, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на призначення субсидії та на визначення її розміру.
Підпунктом 3 пункту 5 Положення (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що субсидія не призначається, якщо уповноважений власник (співвласник) житла, наймач житла у державному та громадському житловому фонді, член житлово-будівельного кооперативу, власник (співвласник) житлового приміщення, на якого відкрито особовий рахунок, та особи, які зареєстровані разом з ним у житловому приміщенні (будинку), мають у своєму володінні (користуванні) чи володінні (користуванні) дружини (чоловіка, неповнолітніх дітей) у сукупності більше ніж одне житлове приміщення (будинок), загальна площа яких у сумі перевищує встановлені у пункті 4 цього Положення норми володіння чи користування загальною площею житла.
Наявність (відсутність) у власності або володінні зазначених осіб іншого житлового приміщення (будинку) та більше ніж одного автомобіля, транспортного засобу (механізму) декларується під час подання заяви про призначення субсидії.
Пунктом 20 Положення визначено, що надання раніше призначеної субсидії припиняється якщо громадянин приховав або свідомо подав недостовірні дані про доходи та майновий стан, що вплинули на встановлення права на субсидію і визначення її розміру, внаслідок чого йому була надміру перерахована сума субсидії, - з місяця, в якому виявлено порушення.
Сума субсидії, перерахованої (виплаченої) надміру внаслідок свідомого подання громадянином документів з недостовірними відомостями або неповідомлення громадянином про набуття права власності на житло (житлове приміщення) іншою особою, яка не була в ньому зареєстрована, повертається ним за вимогою органу, що призначив субсидію.
Враховуючи зазначене, судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання щодо порядку заповнення відповідної декларації та ступеня вини позивача в частині подання інформації її членами сімї, зокрема чоловіком про належне йому майно (його успадкування в 2004 році та реєстрація права власності у 2005 році), для її заповнення. Крім того, в матеріалах справи відсутні декларації, на підставі яких позивачу надавалось право на признання субсидії з 2000 по 2009 рік, та декларація, що стала підставою для сумніву відповідача про відмову у надання такого права.
Згідно з вимогами статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
У зв'язку із зазначеним, колегія суддів вважає, що справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції для з'ясування цих питань в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Київського районного суду міста Полтави від 1 жовтня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року у цій справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.В. Малинін
Судді: М.І. Мойсюк
В.В. Швець