18 березня 2015 року м. Київ К/9991/32530/12
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Пилипчук Н.Г.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Спецторг Трак" (далі - Товариство)
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2011
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012
у справі № 2а-7433/11/2070
за позовом Товариства
до державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (далі - Інспекція)
про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Позов подано про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.03.2011 № 0001182305.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012, у позові відмовлено з посиланням на формування позивачем даних податкового обліку за безтоварними операціями на підставі фіктивних первинних документів.
Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства, дійсним обставинам справи та наявним у ній доказам, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані рішення попередніх судових інстанцій та задовольнити позов. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, зокрема, що висновок судів про фіктивність спірних господарських операцій зроблений за неповного дослідження наявних у справі доказів, якими оформлено виконання цих операцій.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено позапланову виїзну перевірку Харківської філії Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 24.09.2009 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за той самий період, оформлену актом від 03.03.2011 № 563/2305/36701661.
Під час цієї перевірки податковий орган дійшов висновку про незаконне формування платником валових витрат за операціями з придбання товарів у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Віктрейд ЛТД», з товариством з обмеженою відповідальністю «ВКП «ТРЕЙД-ЦЕНТР» та з товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Київспецпромторг» з огляду на фіктивний характер цих операцій.
На підтвердження цього висновку Інспекція посилається на: неперебування названих контрагентів за місцезнаходженням; відсутність у них матеріально-технічної бази (виробничих та складських приміщень, транспортних засобів тощо) та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст розглядуваних операцій з поставки; неподання Товариством первинних документів на підтвердження транспортування товару.
Наведені обставини стали підставою для прийняття податковим органом оспорюваного податкового повідомлення-рішення, згідно з ким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 146 435 грн. (у тому числі 117 148 грн. за основним платежем та 29287 грн. за штрафними санкціями).
На час виконання розглядуваних операцій порядок відображення витрат у податковому обліку платника було визначено у статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Так, підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
З наведених законодавчих положень вбачається, що у податковому обліку враховуються лише документально підтверджені витрати, понесені у рамках виконання реальних господарських операцій.
Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих у податковому обліку витрат первинною документацією покладений на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб'єктом, який обчислює кінцеву суму податку, що підлягає сплаті до бюджету. Отже, обов'язок довести правомірність та обґрунтованість зменшення бази оподаткування податку на прибуток, у тому числі шляхом подання документів, які відповідають критеріям статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», належить саме позивачу у справі. При цьому підтверджувальні документи повинні відображати достовірну інформацію та підтверджувати реальність виконаної операції.
Керуючись наведеними правилами оподаткування та аналізуючи наявні у справі докази, суди зробили висновок, що подані позивачем первинні документи (договори, видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні) з урахуванням доводів податкової інспекції, якими вона мотивує правомірність оспорюваного донарахування, не є належним документальним підтвердженням фактичного виконання розглядуваних поставок в адресу позивача.
Адже, як вірно зазначили суди, за відсутності у названих постачальників об'єктивних умов для виконання розглядуваних операцій (основних фондів, транспортних засобів, трудових ресурсів тощо) наведені документи не є достатніми для підтвердження як наявності активу у цих постачальників, так і його фактичного руху на шляху до платника податків-набувача. Доказів вчинення об'єктивно необхідних дій у процесі поставки продукції позивачеві (як-от транспортування товару, його зберігання та оплати) Товариством не представлено ані під час податкової перевірки, ані у ході розгляду даної справи в суді.
А відтак слід погодитися з наданою судами правовою оцінкою обставин даної справи відносно того, що виявлені податковою інспекцією у рамках здійснення заходів з податкового контролю факти наявності у спірних постачальників ознак фіктивності та відсутності об'єктивних можливостей для виконання розглядуваних операцій у сукупності з фактами відсутності доказів залучення третіх осіб до здійснення цих операцій та недостатності документального підтвердження їх виконання свідчить про схемний характер правовідносин позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Віктрейд ЛТД», з товариством з обмеженою відповідальністю «ВКП «ТРЕЙД-ЦЕНТР» та з товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Київспецпромторг».
З урахуванням викладеного суди цілком правомірно відмовили у задоволенні даного позову, у зв'язку з чим правових підстав для скасування оскаржуваних судових актів та задоволення касаційної скарги не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Спецторг Трак" відхилити.
2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012 у справі № 2а-7433/11/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
Н.Г. Пилипчук