04.03.2015р. м.Київ К/800/18722/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді Заяць В.С.,
Стрелець Т.Г.,
секретар судового засідання - Загородня М.О.,
за участю представників:
позивача - Комиша О.І.,
відповідача - Трофименко М.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року у справі за позовом Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» до Дніпропетровської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації,-
У травні 2013 року Приватне підприємство «Акрілат-Хімконтракт» звернулось до суду з позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів, у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 22 квітня 2013 року №110000003/2013/900014/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17 квітня 2013 року №110040000/2013/00015.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про неправомірність відмови у прийнятті до оформлення митної декларації, безпідставність прийняття відповідачем рішення про визначення митної вартості товарів за резервним методом. Вказував про надання достатнього пакету документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, визначеної за першим методом.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року, адміністративний позов задоволено.
При винесенні рішень суди попередніх інстанцій виходили із надання позивачем митному органу всіх необхідних документів для підтвердження визначеної ним митної вартості ввезеного товару, відсутності підстав для витребування митницею додаткових документів та винесення рішення про коригування митної вартості і картки відмови.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, Дніпропетровська митниця Міндоходів звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
У касаційній скарзі відповідач зазначає про правомірність дій митниці та обґрунтованість прийнятого рішення та винесення картки відмови.
Позивач Приватне підприємство «Акрілат-Хімконтракт» просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 07 січня 2013 року між позивачем - Приватним підприємством «Акрілат-Хімконтракт» (покупець) та фірмою «Risekind LTD» (Китай) укладено контракт № 13/01-07 на поставку товару, визначеного у додатках.
Відповідно до додатку від 25 лютого 2013 року №7 сторонами обумовлена поставка товару - амінокислота L-Лізин HCL (гідрохлорід) 98% (код 2922 41 0000), виробництва Китай, в кількості 33 т, упаковкою в мішках по 25 кг., по ціні 2160 доларів США за 1 т при базисі поставки CIF Одеса.
На поставку вказаного товару виписано інвойс 7239-21302 з визначенням ціни - 2160 дол.США/т та вартості партії - 71280 дол.США.
17 квітня 2013 року позивачем з метою митного оформлення товарів подано до митниці митна декларацію №110040000/2013/002372, відповідно до якої митна вартість визначена за ціною договору (контракту), тобто за основним (першим) методом визначення митної вартості товарів у розмірі 569741,04 грн. (71 280 дол.США).
Для митного оформлення товарів декларантом подано митному органу: зовнішньоекономічний контракт №13/01-07 та додаток від 25 лютого 2013 року №7; прайс-лист від 08 лютого 2013 року; інвойс/рахунок від 25 лютого 2013 року №7239-21302; пакувальний лист до інвойсу від 25 лютого 2013 року №7239-21302; калькуляція виробника; сертифікат походження товару №ССРІТ 124516863; сертифікат аналізу товару від 28 лютого 2013 року, виданої Chang Chun Dane Texnology Developmrnt co.,LTD; коносамент DAZH 935003; CMR від 15 квітня 2013 року №883; страхові документи по інвойсу №7239-21302; бухгалтерська документація та інші визначені у гр.44 документи.
З посиланням на те, що під час здійснення митного контролю митним органом встановлено, що за умовами CIF порт Одеса, відповідно до яких у вартість товару включені витрати по страхуванню вантажу, за даними калькуляції виробника товару від 12 квітня 2013 року у вартості товару на зазначених умовах не визначена страхова складова, а також на відсутність в мережі Інтернет інформації стосовно компанії «Risekind LTD» як виробника, митницею електронним повідомленням витребувано у позивача додаткові документи, а саме: договір із третіми особами, пов'язаними з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; рахунки на оплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів; встановлено строк подання документів - 10 днів. Повідомлення отримано позивачем 17 квітня 2013 року.
Позивачем на вимогу митного органу 18 квітня 2013 року надано: лист відправника від 07 листопада 2012 року, як визнається митницею - лист виробника від 18 квітня 2013 року; виписки з бухгалтерської документації - податкові накладні - №№674, 693, 762, 783, 845, 870, 954, 991, 992; інформація біржових організацій про вартість товару від 21 лютого 2013 року та від 25 лютого 2013 року. Крім того, 19 квітня 2013 року наданий експертний висновок ТПП від 19 квітня 2013 року № Ц-247.
17 квітня 2013 року відповідачем видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №110040000/2013/00015.
22 квітня 2013 року митницею прийнято оскаржуване рішення №110000003/2013/900014/2 про коригування митної вартості, яким митна вартість визначена за резервним методом - 2г по ціні 2,2 дол.США за одиницю товару.
У рішенні зазначено, що у відповідності до даних калькуляції від 12 квітня 2013 року вартість товару на умовах CIF (Одеса) складає 2160 дол.США/т, на умовах FOB-2085/дол.США/т. Різниця на 1 тоні складає 75 дол.США. Розрахована транспортна та страхова складова даної партії товару складає 2475 дол.США. Відповідно до наявної у митного органу інформації щодо вартості транспортних витрат з країни експорту, отриманої від державних органів на запит Держмитслужби України, та використання якої передбачено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДМСУ від 13 липня 2012 року №362, розрахована вартість тільки транспортних витрат (двох 20" контейнерів з Китаю) складає не менш 3700 дол.США. Зазначені невідповідності дають підстави для сумніву у повноті включення щодо транспортних та страхових витрат, як однієї із складових митної вартості, відповідно до ст.58 МКУ. Враховуючи розбіжності, виявлені та зазначені митним органом у електронному повідомленні та відмову декларанта від подання додаткових документів у підтвердження митної вартості, відповідно до п.2 ст.58, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований. Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - 2г -резервним методом. Визначена митна вартість товару із застосуванням рішення визнаної вартості за МД від 11 лютого 2013 року №110100000/2013/203433 (2,2 дол.США/кг).
Після здійснення коригування митної вартості, товар випущений у вільний обіг шляхом надання гарантій за митною декларацією від 22 квітня 2013 року №11004000/2013/002510.
Відповідно до ст.ст.49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено ч.2 ст.52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Згідно ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною ч.5 ст.54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частинами 2 та 3 ст.58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Відповідно до ч. ч.4, 5 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4, 5 ст.58 Митного кодексу України.
Щодо виявлених митним органом розбіжностей у наданих декларантом документах судами обґрунтовано відзначено, що товар поставлявся на умовах CIF порт Одеса. Згідно умов правил «Інкотермс-2000» продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. Продавець зобов'язаний за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття.
З наведеного вбачається, що витрати на страхування несе продавець та, як визнається митницею, нею було отримано лист компанії «Risekind LTD», в якому відносно складових ціни у калькуляції вказується, що вартість страхування, тобто понесені продавцем витрати щодо цього, автоматично включена у графу «транспортні послуги».
Стосовно відсутності у мережі Інтернет інформації про компанію «Risekind LTD» як виробника, то відповідачем не доведено впливу цієї обставини на рівень та правильність заявленої позивачем митної вартості.
Судами обґрунтовано відхилені посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
За вказаними обставинами суди дійшли вірного висновку про те, що позивачем подано відповідачу всі необхідні документи на підтвердження митної вартості ввезеного товару, заявленої позивачем за основним методом, заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст.58 Митного кодексу України; відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар; правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Рішення судів попередніх інстанцій щодо скасування рішення Дніпропетровської митниці Міндоходів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є правильними та підлягають залишенню без змін.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судами повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовано до них норми матеріального права.
Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді