18.02.2015р. м. Київ К/9991/15546/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючого,
Кобилянського М.Г.,
Швеця В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року в справі за його позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Луганського міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області про перерахунок та виплату грошового утримання, матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань,
У грудні 2009 року ОСОБА_4 звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, що незважаючи на те, що під час проходження служби мав високі результати у службовій діяльності, в період з січня 2008 року по січень 2009 року йому було встановлено надбавку за виконання особливо важливих завдань в розмірі 50%. Крім цього, з січня 2006 року не виплачувалась матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та допомога на оздоровлення.
Неодноразово уточнюючи та доповнюючи позовні вимоги просив суд: зобов'язати здійснити перерахунок та виплату грошового утримання з 01 січня 2008 року по 13 лютого 2009 року із врахуванням 100% надбавки за виконання особливо важливих завдань; нарахувати та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань і матеріальну допомогу на оздоровлення за період з 01 січня 2008 року по 13 лютого 2009 року.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2010 року позов задоволено частково: визнано дії Луганського міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області неправомірними в частині заниження надбавки за виконання особливо важливих завдань за період з 01 березня 2008 року по 13 лютого 2009 року, а також щодо невиплати матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік; зобов'язано Луганське міське управління управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення з 01 березня 2008 року по 13 лютого 2009 року з урахуванням 100% надбавки за виконання особливо важливих завдань; нарахувати та виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні позову.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просив суд скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 з 01 вересня 1992 року проходив службу в органах внутрішніх справ, з 28 вересня 2001 року - на посаді дільничного інспектора міліції відділу дільничних інспекторів міліції Жовтневого районного відділу Луганського міського управління управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області.
Наказом начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 13 лютого 2009 року №57 о/с ОСОБА_4 звільнено з органів внутрішніх справ на підставі підпункту «ж» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за власним бажанням).
Наказом начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 05 травня 2009 року №215 о/с внесено часткові зміни в наказ про звільнення позивача зі служби та його звільнено на підставі підпункту «в» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (через обмежений стан здоров'я).
Наказом начальника Луганського міського управління управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 09 січня 2008 року №9 позивачу з 01 січня 2008 року було встановлено надбавку за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби в розмірі 50%.
Наказом начальника Луганського міського управління управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 08 лютого 2008 року №33 ОСОБА_4 з 01 лютого 2008 року встановлено спірну надбавку в розмірі 100%.
Наказом начальника Луганського міського управління управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 11 березня 2008 року №58 з 01 березня 2008 року було встановлено надбавку в розмірі 50%.
Вирішуючи спір окружний суд виходив з того, що приймаючи рішення 11 березня 2008 року щодо покарання позивача у вигляді позбавлення надбавки за виконання особливо важливих завдань на 50% відповідач діяв безпідставно, оскільки Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України не передбачено дисциплінарного стягнення у вигляді зменшення такої надбавки. Відповідачем не надано доказів щодо недостатнього фінансування, що стало підставою для зменшення спірної надбавки та невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань і матеріальної допомоги на оздоровлення.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що оскільки позивач не оскаржував наказ від 11 березня 2008 року №58, яким йому зменшено розмір надбавки за виконання особливо важливих завдань в період проходження служби, тому немає підстав для визнання неправомірними дій відповідача, які були наслідком прийняття даного наказу. Крім того, відповідно до норм закону встановлення надбавки за виконання особливо важливих завдань є правом керівника державного органу у межах асигнувань, з урахуванням складності, обсягу та важливості виконуваних завдань. У зв'язку з тим, що в матеріалах справи відсутні відомості про звернення позивача з рапортом про виплату допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань, тобто він не скористався правом на отримання допомоги, у відповідача не було підстав для проведення таких виплат.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин справи колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до абзацу 2 підпункту 1 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» керівникам державних органів надано право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, установлювати, зокрема, надбавку за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби особам рядового і начальницького складу підрозділів міліції громадської безпеки за службу на посадах старших дільничних, дільничних і помічників дільничних інспекторів міліції та підрозділів з керівництва дільничними інспекторами міліції у розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років.
Порядок та умови виплати такої надбавки визначаються залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних завдань. У разі несвоєчасного або низькоякісного виконання завдань надбавка скасовується або розмір її зменшується.
На виконання цієї постанови наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року №499 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, підпунктом 2.5.1 якої передбачено, що особам рядового і начальницького складу підрозділів міліції громадської безпеки за службу на посадах старших дільничних, дільничних і помічників дільничних інспекторів міліції та підрозділів з керівництва дільничними інспекторами міліції установлюється надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугою років.
Відповідно до підпункту 2.5.2. Інструкції порядок та умови виплати такої надбавки визначаються залежно від якості, складності, обсягу та важливості виконуваних завдань. У разі несвоєчасного або низькоякісного виконання завдань надбавка скасовується або розмір її зменшується.
Пунктом 1.6 Інструкції встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
Отже виходячи з приписів постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ керівникам органів внутрішніх справ було надано право, а не покладено обов'язок, установлювати надбавку за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби у межах асигнувань, що виділяються на утримання органів внутрішніх справ та з урахування умов за яких дана надбавка виплачується.
Таким чином, відмовляючи в задоволенні позову суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що нормами законодавства, яким визначено порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовців, встановлена не фіксована величина надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби, а лише її граничний розмір й встановлення цієї надбавки є правом керівника державного органу, а не його обов'язком з урахуванням наявних на це коштів та залежить від результатів роботи працівника, зокрема якості, складності, обсягу та важливості виконуваних завдань, отже підстав для визнання дій відповідача неправомірними немає.
Висновок окружного суду про те, що зменшення розміру надбавки за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби є видом накладеного дисциплінарного стягнення за вчинення позивачем адміністративного правопорушення є необґрунтованим, оскільки притягнення військовослужбовця до дисциплінарної та (або) адміністративної відповідальності не виключає можливості зменшення розміру надбавки або її скасування та не є видом дисциплінарного стягнення.
Відповідно до підпункту 3 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Згідно з підпунктом 2.16.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань особам рядового і начальницького складу, як правило, надається при вибутті в чергову відпустку або за мотивованим рапортом особи рядового чи начальницького складу.
Пунктом 2.16.3. цієї Інструкції визначено, що допомога для оздоровлення особам рядового і начальницького складу надається в разі вибуття в чергову відпустку.
Відповідно до пункту 2.16.5 Інструкції фактичні витрати на матеріальну допомогу відповідно до вимог бюджетного законодавства проводяться тільки в межах затвердженого кошторисом фонду грошового забезпечення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у липні 2008 року ОСОБА_4 звернувся з рапортом про надання чергової відпустки за 2008 рік. Відомостей щодо звернення з рапортами про надання допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення не було надано. На підставі даного рапорту наказом начальника Жовтневого районного відділу Луганського міського управління управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 15 серпня 2008 року №15о/с позивачу була надана чергова відпустка за 2008 рік зі збереженням заробітної плати з 20 липня по 29 серпня 2008 року.
При вибутті в чергову відпустку позивачу не було виплачено матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення.
Оскільки рапорти про надання допомоги позивачем не подавалися та враховуючи те, що згідно із пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України №1294 виплата матеріальної допомоги здійснюється в межах асигнувань, виділених на утримання державного органу, то суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови в задоволенні позову в цій частині.
Рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для його скасування та залишення в силі рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.
Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ М.Г. Кобилянський /підпис/ В.В. Швець /підпис/