13.02.2015р. м. Київ К/9991/36831/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючого,
Кобилянського М.Г.,
Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 жовтня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року в справі за його позовом до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,
У травні 2010 року ОСОБА_4 звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, що з січня 2007 року проходив публічну службу на посаді першого заступника начальника Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції з якої був звільнений у червні 2008 року на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону України «Про державну службу» (за порушення Присяги державного службовця).
Вважаючи своє звільнення неправомірним просив поновити на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Також просив поновити строк звернення до суду посилаючись на те, що з наказом про звільнення ознайомлений не був та не отримував трудову книжку, а у подальшому через перебування за межами України та кримінальне переслідування не мав можливості вчасно звернутися за захистом своїх прав.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року, позовну заяву залишено без розгляду.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, позивач ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції чинній на час розгляду справи, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтере-сів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що листами Державної Азово-Чорноморської інспекції від 19 червня та 11 липня 2008 року ОСОБА_4 по-відомлено про звільнення, запропоновано прибути для здачі службового посвідчення та отримання трудової книжки. Зазначені листи позивачем отримано 23 червня та 18 липня 2008 року відповідно, що підтверджується відміткою на повідомленні про вручення рекомендованої кореспонденції.
У обґрунтування позовних вимог позивач посилався на положення статті 233 Кодексу законі про працю України, відповідно до якої працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Проте таке посилання є неналежним, оскільки про звільнення позивачу стало відомо в період з 02 по 13 червня 2008 року під час стаціонарного лікування, після закінчення якого він виїхав за межі України по сімейним обставинам - відповідно по пояснень позивача. Тобто повід-омлений про звільнення позивач був вчасно, незважаючи на неможливість вручення трудової книжки.
Оскільки доказів поважності причин неможливості звернутися в суд до травня 2010 року позивач не надав, то за таких обставин окружний суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано залишив адміністративний позов без розгляду.
Доводи щодо того, що строк звернення до суду пропущено із незалежних від позивача причин, на які він посилається у касаційній скарзі, судами попередніх інстанцій перевірялися і їм дана належна правова оцінка, в результаті чого судами визнано підстави пропуску строку неповажними.
Судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 227 Кодексу адміністративного судочинства України під-став для їх скасування та направлення справи для продовження розгляду не вбачається.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 жовтня 2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ М.Г. Кобилянський /підпис/ І.Я. Олендер /підпис/