"18" лютого 2015 р. м. Київ К/9991/62007/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Амєліна С.Є. - головуючого,
Кобилянського М.Г.,
Швеця В.В.,
секретар судового засідання Іванова Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Біляївського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, третя особа ОСОБА_5 про поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,
У жовтні 2010 року ОСОБА_4 звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, що у вересні 2010 року його звільнено з органів внутрішніх справ за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу.
У процесі розгляду справи змінив позовні вимоги та просив визнати протиправними та скасувати накази начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 02 липня 2010 року №637 та від 13 вересня 2010 року №466 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ, поновити на посаді заступника начальника Усатівського селищного відділення міліції Біляївського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено: скасовано накази начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 02 липня 2010 року № 637 та від 13 вересня 2010 року № 466 о/с; поновлено позивача на посаді заступника начальника Усатівського селищного відділення міліції Біляївського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області; зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 вересня 2010 року по 08 вересня 2011 року.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що звільнення зі служби є обґрунтованим, оскільки позивач вчинив дії, які дискредитують звання працівника міліції та підривають довіру населення до міліції.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 проходив службу на посаді заступника начальника Усатівського селищного відділення міліції Біляївського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області.
Постановою старшого слідчого прокуратури Одеської області від 23 червня 2010 року відносно ОСОБА_4 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 368 Кримінального кодексу України - одержання хабара службовою особою, яка займає відповідальне становище, у розмірі 500 доларів США, що по курсу Національного банку України на 17 травня 2010 року складало 3 956,50 грн. й по-становою від 09 липня 2010 року його відсторонено від посади на період провадження досудового слідства і судового розгляду справи.
Висновком службового розслідування за фактом порушення кримінальної справи відносно співробітників Біляївського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, затвердженим начальником відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області 02 липня 2010 року, встановлено порушення позивачем вимог статей 2, 3 Закону України «Про міліцію», статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що виразилося у неділових стосунках з громадянами ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та безпідставному намаганні звільнення останніх від кримінальної відповідальності за грошову винагороду.
Наказом начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 02 липня 2010 року №637 ОСОБА_4 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за дискредитацію.
Наказом начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 13 вересня 2010 року №466 о/с позивача звільнено 14 вересня 2010 року у запас Збройних Сил на підставі пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ).
Вирішуючи спір та відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що звільнення є законним, оскільки висновками службового розслідування підтверджено факт вчинення дій, які дискредитують звання працівника міліції.
Скасовуючи рішення окружного суду та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що звільнення є передчасним, оскільки наказ про звільнення прийнято до закінчення провадження у кримінальній справі та прийняття рішення у ній. Службове розслідування фактично не проводилося, зміст висновку службового розслідування дублює зміст постанови про порушення кримінальної справи стосовно позивача. Висновок службового розслідування ґрунтується на припущеннях, без належних підтверджень.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин справи колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Порядок проходження публічної служби в органах внутрішніх справ регулюється Законом України «Про міліцію», Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатися такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ.
Статтею 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено порядок накладання дисциплінарних стягнень. З метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. За фактом порушення 23 червня 2010 року кримінальної справи у відношенні позивача за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 368 Кримінального кодексу України, відповідачем було проведено службове роз-слідування, в результаті якого було підтверджено безвідповідальне ставлення позивача до свої посадових обов'язків, чим порушено вимоги Закону України «Про міліцію» та Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Накладаючи на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за дискредитацію відповідач правомірно виходив з того, що вчинений проступок не сумісний з проходженням служби.
Апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, що результати службової перевірки ґрунтуються на припущеннях, а не на достовірних даних, які підтверджують вчинення позивачем вчинку, який дискредитує звання рядового і начальницького складу, а також що звільнення може бути визнано правомірним виключно у разі наявності обвинувального вироку, який набрав законної сили. Проте такий висновок апеляційного суду є неприйнятним, з огляду на те, що висновок службового розслідування співпадає з висновками досудового слідства, після закінчення якого позивача вироком суду визнано винним у вчиненні злочину.
Таким чином рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону скасоване помилково, що відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
На підставі наведеного та керуючись статтями 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2011 року скасувати, залишивши в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ М.Г. Кобилянський /підпис/ В.В. Швець /підпис/ З оригіналом згідно Помічник судді: В.М.Коваленко