18 березня 2015 року Справа № 876/1125/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області на постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 15 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,-
У грудні 2014 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області (далі - відповідач) про визнання неправомірною відмову відповідача в перерахунку пенсії, зобов'язання зарахувати в пільговому обчисленні період роботи з 11.11.1979 року по 30.06.1987 року, з 01.07.1987 року по 31.01.1989 року, з 01.02.1989 року по 30.06.1992 рік, з 01.07.1992 року по 02.07.1994 рік в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі та зробити перерахунок та виплатити пенсію з врахуванням пільгового обчислення стажу з моменту призначення пенсії.
Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 15 січня 2015 року позовні вимоги за період з 12.07.2005 року по 23.06.2014 року включно залишено без розгляду.
Постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 15 січня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправними дії та зобов'язано відповідача провести перерахунок пенсії зарахувавши в пільговому обчисленні період роботи ОСОБА_1 з 11.11.1979 року по 30.06.1987 року, з 01.07.1987 року по 31.01.1989 року, з 01.02.1989 року по 30.06.1992 рік, з 01.07.1992 року по 02.07.1994 рік на пільгових умовах з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців та здійснити перерахунок призначеної пенсії починаючи з 24.06.2014 року.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що воно є незаконним і необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову про залишення позову без задоволення.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскільки за оспорюваний період роботи позивач не надав трудових договорів про роботу в районах Крайньої Півночі, тому нема підстав для зарахування стажу за вищевказаний період у кратному розмірі.
Особи, які беруть участь у справі подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду заяви у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі Закон № 1058) періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Пенсійне забезпечення громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, здійснюється згідно з Тимчасовою Угодою між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 року.
Відповідно до ст.1 зазначеної Угоди, громадяни сторін, що домовляються, які працювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав, мають право на пенсію по старості(за віком) зокрема, чоловіки-по досягненні 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі Указ від 10 лютого 1960 року), постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року N 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року (№ 1908400-67) «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
За приписами наведеної норми пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
З матеріалів справи слідує, що позивача 11.11.1979 року прийнято на роботу розподілювачем робіт в Івано-Франківського УБР і 02.07.1994 року звільнений з роботи (а.с. 6).
Згідно уточнюючої довідки вбачається, що позивач працював в Івано-Франківському УБР розподілювачем робіт, помічником бурильника, бурильником з 11.11.1979 по 02.07.1994 року вахтово-експедиційним методом в Ханти-Мансійському автономному окрузі Тюменської області, Ямало-Ненецькому автономному окрузі Тюменської області, що стверджується довідкою Прикарпатського УБР ПАТ «Укрнафта» від 05.12.2014 року №10-2098 (а.с. 9).
За час роботи в Західному Сибіру місячна та річна норма робочого часу позивачем відпрацьовувалася. Крім того, позивач користувався пільгами відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Згідно довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, виданим ВАТ «Укрнафта» Прикарпатським УБР в зарплату позивача включено районний коефіцієнт та північну надбавку (а.с. 8).
Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967 року № 1029 Ямало-Ненецький автономний округ Тюменської області відноситься до районів Крайньої Півночі, а Ханти-Мансійський автономний округ Тюменської області до місцевості, прирівняної до районів Крайньої Півночі.
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивач має право на пільгове обчислення стажу в півтораразовому розмірі за період його роботи з 11.11.1979 року по 30.06.1987 року, з 01.07.1987 року по 31.01.1989 року, з 01.02.1989 року по 30.06.1992 рік, з 01.07.1992 року по 02.07.1994 року оскільки з наданих ним документів вбачається та не викликає жодного сумніву, що він, працюючи в районі Крайньої Півночі користувався пільгами, передбаченими Указом Президії Верховної Ради України від 10 лютого 1960 року.
Колегія суддів відхиляє висновок відповідача про те, що обов'язковою умовою надання пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі один рік роботи за один рік 6 місяців є наявність письмового трудового договору про роботу у вказаній місцевості, з огляду на приписи п.5 Розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058, згідно якого пільгове обчислення страхового стажу проводиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Враховуючи, що період роботи позивача в районах Крайньої Півночі підтверджується трудовою книжкою позивача та довідкою від 05.12.2014 року №10-2098 виданою Прикарпатським УБР ПАТ "Укрнафта", в якій зазначено про розповсюдження пільг, передбачених Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було відмовлено позивачу у пільговому розрахунку стажу.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,207,254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 15 січня 2015 року у справі № 338/1981/14-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий А.Р.Курилець
Судді М.П.Кушнерик
О.І.Мікула