19 березня 2015 року Справа № 9104/146486/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Яворського І.О.,
суддів: Кухтея Р.В., Хобор Р.Б.
за участі секретаря судового засідання Сідельник Г.М.
з участю осіб:
позивача по справі: ОСОБА_1, представника ОСОБА_2
відповідача по справі: представника Винничука А.М.
третьої особи: ОСОБА_4, представника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Личаківського районного суду м. Львова від 31 липня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Винниківської міської ради, третьої особи ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними та скасування рішень,-
Позивач, ОСОБА_1 звернувся з позовом в суд до Винниківської міської ради, третьої особи ОСОБА_4 та з уточненням позовних вимог просив визнати дії Винниківської міської ради Львівської області щодо прийняття рішення №1415 від 26.03.2009 року «Про розгляд протесту прокурора Личаківського району м. Львова № 4602/16 від 18.03.2009 року на рішення сесії Винниківської міської ради від 29.09.2005 року №1065 «Про погодження ОСОБА_1 місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на складення проекту відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва на вул. Калнишевського, 14 (24) у м. Винники» неправомірними; скасувати рішення Винниківської міської ради Львівської області №1415 від 26.03.2009 року «Про розгляд протесту прокурора Личаківського району м. Львова №4602/16 від 18.03.2009 року на рішення сесії Винниківської міської ради від 29.09.2005 року №1065 «Про погодження ОСОБА_1 місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на складення проекту відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва на вул. Калнишевського, 14 (24) у м. Винники»; визнати дії Винниківської міської ради Львівської області щодо прийняття рішення №1745 від 24.09.2009 року «Про скерування звернення ОСОБА_4 про вибір місця розташування земельної ділянки у власність для обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1 на розгляд відповідних виконавчих територіальних органів виконавчої влади» неправомірними; скасувати рішення Винниківської міської ради Львівської області №1745 від 24.09.2009 року «Про скерування звернення ОСОБА_4 про вибір місця розташування земельної ділянки у власність для обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1 на розгляд відповідних виконавчих територіальних органів виконавчої влади».
Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 31 липня 2012 року в справі №2а/1312/19/12 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Личаківського районного суду м. Львова від 31 липня 2012 року в справі №2а/1312/19/12.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що при винесенні оскаржуваної постанови суддя не в повній мірі з'ясував всі обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувану постанову скасувати та провадження у справі закрити. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. Однак, на думку колегії суддів суду апеляційної інстанції, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на нижченаведене.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час звернення Товариства до суду з позовом) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Статтею 80 ЗК встановлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
За змістом статей 2 та 5 ЗК міська рада, яка виступає від імені територіальної громади при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.
Вирішуючи спір по суті, суд залишив поза увагою те, що у відносинах, які склалися між сторонами, відповідач як власник землі вільний у виборі суб'єкта щодо надання йому права власності земельної ділянки в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснював владних управлінських функцій.
Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, може бути розглянуто за правилами КАС.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом України в постанові №21-493а14 від 11 листопада 2014 року.
Як встановлено судом апеляційної інстанції на підставі рішення Винниківської міської ради 7 сесії 6 скликання №332 від 24.11.2011 року в липні 2012 року ОСОБА_4 було видано державний акт на право приватної власності на спірну земельну ділянку, копія якого долучена та міститься в матеріалах справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на наведене апеляційні вимоги підлягають до частково задоволення, а справа закриттю провадженням.
Керуючись ст.157, ч.3 ст. 160, ст.195, ст.196, п.4 ч.1 ст.198, ст.203, п.4 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, постанову Личаківського районного суду м. Львова від 31 липня 2012 року в справі №2а/1312/19/12 скасувати та провадження у справі закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий І.О. Яворський
Судді Р.В. Кухтей
Р.Б. Хобор