Ухвала
11 березня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І., Наумчука М.І.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4, приватного підприємства «Агро Маркет» до ОСОБА_5 про визнання договору позики удаваним та договору застави недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах якої діє ОСОБА_6, на рішення апеляційного суду Харківської області від 24 грудня 2014 року,-
У червні 2014 року ОСОБА_4 та ПП «Агро Маркет» звернулися до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_5 про визнання договору позики удаваним та договору застави недійсним, посилаючись на те, що 11 березня 2013 року відповідач написав заяву про вихід із складу засновників TOB «Славія» та передачу ОСОБА_7 належну йому частку в статутному капіталі товариства у розмірі 65 %. Договір на відчуження корпоративних прав TOB «Славія» між сторонами не укладався. Натомість, цього ж дня між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_5 передав у власність ОСОБА_7 грошові кошти у розмірі 2 560 000,00 грн зі строком повернення до 20 серпня 2014 року. Проте, жодних грошових коштів за вказаним договором позики ОСОБА_7 від ОСОБА_5 не отримувала.
Позивачі зазначали, що договір позики від 11 березня 2013 року є удаваним, що приховує договір купівлі-продажу частки у розмірі 65 % в статутному капіталі ТОВ «Славія», а оскільки договір застави майбутнього врожаю від 11 березня 2013 року, який укладався в забезпечення договору позики від 11 березня 2013 року має похідний характер від основного зобов'язання - договору позики, тому зазначений договір застави є недійсним.
Заочним рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 червня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено.
Визнано договір позики від 11 березня 2013 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 удаваним, та визнано його договором купівлі-продажу частки у розмірі 65 % в статутному капіталі ТОВ «Славія».
Визнано недійсним договір застави майбутнього врожаю від 11 березня 2013 року між ПП «Агро Маркет» та ОСОБА_5
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 24 грудня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_4 в інтересах якого діє ОСОБА_6, не погоджуючись із зазначеним рішенням апеляційного суду, подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду Харківської області від 24 грудня 2014 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, та залишити в силі заочне рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 червня 2014 року.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень.
Судом апеляційної інстанції повно встановлені фактичні обставини справи на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів та вірно застосовані норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що позивачем не надано доказів, які свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під дію ст. 655 ЦК України, а саме, що сторони уклали договір купівлі-продажу. Крім того, апеляційний суд правильно зазначив, що в договорі позики визначено, яка сума грошей була передана за цим договором ОСОБА_4, зазначено строки та суми повернення позики, обговорено умови повернення грошей у разі настання девальвації гривні, отримана згода дружини ОСОБА_5 та чоловіка ОСОБА_4 на укладення договору позики, а також те, що вказаний договір виконувався ОСОБА_4, нею повернуто відповідачу 400 000,00 грн, що підтверджено нотаріальною заявою ОСОБА_5 про отримання вказаної суми грошей.
За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-
Касаційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах якої діє ОСОБА_6, відхилити.
Рішення апеляційного суду Харківської області від 24 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Т.Л. Ізмайлова
Г.І. Мостова
М.І. Наумчук