16 березня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,
Журавель В.І., Черненко В.А.
розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 грудня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Львівської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, відшкодування моральної шкоди,
У жовтні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Львівської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи вимоги тим, що з 03 червня 2008 року він працював водієм автотранспортних засобів для перевезення вантажів у міжміському, міжобласному та міжнародному сполученні на вантажних автомобілях всіх марок у товаристві з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп» (далі -ТзОВ «Орлан-Транс-Груп») з повною індивідуальною матеріальною відповідальністю, з оплатою праці згідно з відпрацьованим часом.
Наказом від 29 вересня 2010 року № 128-кф ОСОБА_3 було звільнено з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.
Вказуючи, що при звільненні йому не були виплачені 5 925 грн добових за перебування у відрядженні за кордоном та оскільки вказані кошти були стягнуті з ТзОВ «Орлан-Транс-Груп» лише за рішенням апеляційного суду Львівської області від 27 червня 2012 року і були зараховані в рахунок погашення його заборгованості перед ТзОВ «Орлан-Транс-Груп» лише 20 листопада 2013 року, посилаючись на приписи ст. ст. 116, 117 КЗпП України, позивач просив стягнути з ТзОВ «Орлан-Транс-Груп» на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 вересня 2010 року до 20 листопада 2013 року.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 24 червня 2014 року, в задоволенні позову ОСОБА_3 було відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 01 вересня 2014 року, рішення суду першої інстанції було скасовано та у справі ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ «Орлан-Транс-Груп» на користь ОСОБА_3 63 043 грн 30 коп. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, 526 грн компенсації втрати частини доходів у зв'язку з пропущенням строків виплати, 1000 грн моральної шкоди, а всього - 64 569 грн 03 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 грудня 2014 року касаційну скаргу ТОВ «Орлан-Транс-Груп» відхилено, рішення апеляційного суду Львівської області від 01 вересня 2014 року залишено без змін
У лютому 2015 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від ТОВ «Орлан-Транс-Груп» надійшла заява про перегляд ухвали суду касаційної інстанції від 10 грудня 2014 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 47, 116, 117 КЗпП України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
В обґрунтування заяви посилається на:
- рішення Верховного Суду України від 7 лютого 2007 року в справі за позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;
- ухвалу Верховного Суду України від 26 листопада 2008 року в справі за позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.
Розглянувши заяву, колегія суддів вважає, що підстави для її допуску до провадження відсутні, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Згідно з п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року «Про судову практику застосування статей 353-360 ЦПК України» під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Крім того, у відповідності до п. 6 згаданої вище постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року, заява про перегляд судових рішень у цивільних справах із підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 355 ЦПК України, може бути подана за сукупністю таких умов: судом касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ неоднаково застосовано одні і ті самі норми матеріального права; справи стосуються спорів, які виникли з подібних правовідносин; має місце ухвалення різних за змістом судових рішень судом (судами) касаційної інстанції.
Аналіз наведених судових рішень від 26 листопада 2008 року та 7 лютого 2007 року не дає підстав для висновку про наявність, передбачених ст. 355 ЦПК України, обставин для перегляду судових рішень у порядку, встановленому главою 3 розділу V ЦПК України, оскільки справи розглянуті за різних фактичних обставин.
Враховуючи наведене, у допуску справи до провадження необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_3 до Львівської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, відшкодування моральної шкоди, за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 грудня 2014 року - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: Б.І. Гулько
В.І. Журавель
А.О. Лесько
В.А. Черненко