17 березня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_8
суддів ОСОБА_9., ОСОБА_10.,
секретаря судового засідання ОСОБА_11,
розглянула в судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013120260000626, за обвинуваченням
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 дня народження, уродженця м. Кривого Рогу, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимого за вироком Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 березня 2009 року за ч. 1 ст. 185, ч.ч. 1, 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307, ст. 70 КК до позбавлення волі на строк 5 років, звільненого 23 жовтня 2012 року умовно-достроково на 1 рік 2 дні,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК, за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на вирок Петрівського районного суду Кіровоградської області від 28 березня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 серпня 2014 року,
за участю прокурора ОСОБА_12.,
Вироком Петрівського районного суду Кіровоградської області від 28 березня 2014 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку терміном 3 роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК.
Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 10 731, 33 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 6000 грн - моральної шкоди, на користь ОСОБА_7 6000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 серпня 2014 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Як визнав доведеним суд, ОСОБА_5 17 листопада 2013 року приблизно о 12.00 год. у стані алкогольного сп'яніння по АДРЕСА_2 побачив автомобіль ВАЗ 2107, в якому було відчинене переднє водійське вікно, а в замку запалення вставлений ключ. Реалізуючи раптово виниклий умисел на заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_5 шляхом вільного доступу сів за кермо та направився на цьому автомобілі в напрямку с. Недайвода Криворізького району Дніпропетровської області. Проїхавши приблизно 500 м, ОСОБА_5 не справився з керуванням та заїхав автомобілем у ставок, де автомобіль пішов під воду.
Своїми злочинними діями засуджений спричинив власнику автомобіля ОСОБА_6 матеріальних збитків у розмірі 9475,75 грн.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції внаслідок неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через безпідставне застосування ст. 75 КК. Прокурор зазначає, що суд при звільненні винного від відбування покарання з випробуванням недостатньо врахував дані про особу винуватого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння, заподіяну шкоду потерпілим не відшкодував. Суд апеляційної інстанції не навів належних мотивів на спростування доводів прокурора, не врахував думки потерпілої, а тому ухвала цього суду не відповідає вимогам процесуального закону та є необґрунтованою.
Потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у своїй письмовій заяві підтримали скаргу прокурора та просили її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються. Відповідно до вимог ст. 433 КПК при розгляді доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.
Доводи касаційної скарги прокурора про те, що місцевим судом було неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність при звільненні засудженого від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК є безпідставними.
Як убачається з вироку суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, при вирішенні питання про можливість звільнення ОСОБА_5 від призначеного йому покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку місцевий суд зазначив, що винний повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, що є обставиною, яка пом'якшує покарання, позитивно характеризується за місцем проживання, хворіє на тяжку хворобу і є інвалідом другої групи. При цьому суд також врахував те, що засуджений раніше притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив тяжкий злочин у стані алкогольного сп'яніння, що є обставиною, яка обтяжує покарання. Встановивши зазначені обставини, із урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину та усіх даних про особу винного, враховуючи принцип індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_5 без реального відбування ним покарання у виді позбавлення волі з встановленням максимального іспитового строку, передбаченого ч. 4 ст. 75 КК. За таких обставин звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням є обґрунтованим.
Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, врахував те, що засуджений частково відшкодував завдані збитки потерпілим, що підтверджується квитанціями про перерахування коштів, та дійшов висновку про безпідставність апеляції прокурора, доводи якої аналогічні доводам касаційної скарги. Ухвала цього суду відповідає вимогам ст. 419 КПК та містить докладні мотиви прийнятого рішення.
Інших доводів щодо невідповідності призначеного засудженому покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок м'якості прокурором не наведено.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які відповідно до ст. 412 КПК були би підставами для скасування судових рішень, не встановлено.
Керуючись статтями 433 - 436 КПК, колегія суддів
Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, залишити без задоволення, а вирок Петрівського районного суду Кіровоградської області від 28 березня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 серпня 2014 року щодо ОСОБА_5 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10