Справа: № 826/14227/14 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
Іменем України
17 березня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мацедонської В.Е.,
суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,
при секретарі Горяіновій Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України про зобов'язати вчинити певні дії,-
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 грудня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України про зобов'язати вчинити певні дії задоволено частково, стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за період з липня 2014 року по 06 серпня 2014 року у розмірі та порядку, що передбачені Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженого наказом МВС України від 31 грудня 2007 року №499; стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_2 компенсацію за невикористану відпустку за 2014 рік у розмірі та порядку, що передбачені постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100; стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу при звільненні у зв'язку із скороченням штатів у розмірі та порядку, що передбачені постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що наказом МВС України від 23 травня 2014 року №506дск посаду, яку обіймала позивач, було скорочено, тому і видатки на виплату грошового забезпечення за скороченою посадою не передбачаються кошторисом, а проведення виплат грошового забезпечення за цією посадою є порушенням бюджетного законодавства.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 проходила службу в органах внутрішніх справ України з 30 травня 2005 року по 06 серпня 2014 року.
Згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України від 29 квітня 2011 року №579о/с ОСОБА_2 призначено на посаду начальника відділу телерадіостудії Управління зв'язків з громадськістю МВС України.
28 травня 2014 року ОСОБА_2 попереджено про те, що її посада у зв'язку з оголошенням наказу МВС України від 23 травня 2014 року №506 дск «Про організаційно-штатні зміни в органах і підрозділах МВС» скорочена, про що свідчить підпис позивача на попередженні.
Наказом від 06 серпня 2014 року №1501о/с Міністерства внутрішніх справ України позивача звільнено з посади начальника відділу телерадіостудії Управління зв'язків з громадськістю МВС України у запас Збройних Сил згідно п.64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (через скорочення штатів).
02 вересня 2014 року позивач звернулась із заявою до Міністерства внутрішніх справ України про виплату їй заробітної плати за липень 2014 року, грошові кошти за невикористану відпустку у 2014 році та виплату одноразової допомоги при звільненні.
Листом від 01 жовтня 2014 року №15/4-Х-445 Департамент фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України повідомив позивача, що розрахунок за період з 23 травня 2014 року по 06 серпня 2014 року та інші належні виплати будуть проведенні після врегулювання ДКЗ МВС України питання щодо наданого заступником Міністра - керівником апарату Чеботарем С.І. доручення про проведення організаційно-штатних змін стосовно перебування ОСОБА_2 за посадою, яка не передбачена штатним розписом апарату.
Позивач, звертаючись до суду з даним адміністративним позовом, зазначила, що в порушення п.1.15 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №499 від 31 грудня 2007 року, відповідачем за липень 2014 року по 1-6 серпня 2014 року не виплачено позивачу грошове забезпечення, компенсацію за невикористану відпустку та одноразову грошову допомогу при звільненні за скороченням штатів. Крім того, станом на 21 жовтня 2014 року з нею не було проведено розрахунку при звільненні, а тому вважає, що існують підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 18581,68 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства не проведено виплати позивачу належні їй суми грошового забезпечення, компенсації за невикористану відпустку та одноразової грошової допомоги при звільненні, тому дані кошти підлягають стягненню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Відповідно до ст.2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до п.1.3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №499 від 31 грудня 2007 року, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.
Згідно п.п.1.5, 1.6 вищезазначеної Інструкції, підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, наказ ректора вищого навчального закладу про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат тощо. Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. За час відсутності особи рядового чи начальницького складу органів внутрішніх справ на службі без поважних причин (прогул) грошове забезпечення не виплачується. Підставою припинення виплати грошового забезпечення особі рядового чи начальницького складу органів внутрішніх справ є матеріали службового розслідування на підставі мотивованого рапорту безпосереднього керівника про обставини невиходу на службу та наказ начальника органу внутрішніх справ, у якому вказується, за який період припиняється виплата грошового забезпечення.
Відповідно до п.1.7 вищезазначеної Інструкції при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулась із позовною заявою про зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України виплатити грошове забезпечення за липень та 01-06 серпня 2014 року, натомість, з матеріалів справи вбачається, що у зазначений період часу позивач на службу не виходила, виконувати службові обов'язки відмовилась.
За фактом невиходу на службу ОСОБА_2, на підставі наказу МВС України від 01 серпня 2014 року №763 «Про призначення та проведення службового розслідування» проведено службове розслідування, яким встановлено, що позивач, починаючи з 29 травня 2014 року, відмовилась виконувати свої службові обов'язки, а починаючи з 10 липня 2014 року перестала виходити на службу.
Відповідно до п.8.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року №230, підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.
12 серпня 2014 року заступником Міністра внутрішніх справ України - керівником апарату Чеботарем С.І., за результатами проведеного службового розслідування, у відповідності до вимог розділу VІІ Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року №230, затверджено висновок службового розслідування за фактом невиходу на роботу майора міліції ОСОБА_2, в п.2 резолютивної частини якого зазначено, що за порушення службової дисципліни, що виразилася у фактах невиходу на роботу в період з 10 липня по 01 серпня 2014 року, майор міліції ОСОБА_2, начальник відділу телерадіостудії Управління зв'язків з громадськістю МВС України, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності на підставі ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, але враховуючи те, що наказом МВС України від 06 серпня 2014 року №1501о/с «По особовому складу» вона звільнена з органів внутрішніх справ за п.64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, цим обмежитись.
У період з 23 травня 2014 року по 06 серпня 2014 року позивач відмовилась отримувати на виконання вхідну кореспонденцію, а також в даний період в канцелярії УЗГ не зареєстровано жодного матеріалу вихідної кореспонденції, де позивач була виконавцем, що свідчить про те, що ОСОБА_2 не виконувала службових обов'язків, що підтверджується Довідкою начальника організаційно-аналітичного відділу УЗГ МВС України Булаєва В.П. від 06 листопада 2014 року.
Як вбачається з актів про невихід на роботу, у період з 10 липня 2014 року по 01 серпня 2014 року позивач без поважних причин не виходила на роботу, однак, у період з 01 липня 2014 року по 09 липня 2014 року та з 02 серпня 2014 року по 05 серпня 2014 року відсутні будь-які докази невиходу позивача на роботу.
Згідно п.1.18 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №499 від 31 грудня 2007 року, при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.
Відповідно до п.1.15 даної Інструкції виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснюється щомісячно з 20 до 25 числа за поточний місяць.
Суд першої інстанції дішов обгрунтованого висновку, що в силу п.1.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №499 від 31 грудня 2007 року, підставою припинення виплати грошового забезпечення особі рядового чи начальницького складу органів внутрішніх справ є матеріали службового розслідування на підставі вмотивованого рапорту безпосереднього керівника про обставини невиходу на службу та наказ начальника органу внутрішніх справ, у якому вказується, за який період припиняється виплата грошового забезпечення, натомість, наказ про припинення виплати грошового забезпечення не видавався, тому в період з липня 2014 року по 06 серпня 2014 Міністерство внутрішніх справ України зобов'язано виплатити ОСОБА_2 грошове забезпечення у період, що відповідає п.1.18 Інструкції №499.
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей.
Згідно п.51 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, тривалість відпустки осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від вислуги років (у календарному обчисленні), обчисленої в порядку, передбаченому для призначення пенсій працівникам органів внутрішніх справ, і передбачається тим, які мають вислугу: менше 10 років - 30 діб щорічно; від 10 до 15 років - 35 діб щорічно; від 15 до 20 років - 40 діб щорічно; від 20 років і більше - 45 діб щорічно.
Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06 серпня 2014 року №1501о/с вислуга ОСОБА_2. на день звільнення в календарному обчисленні становить 11 років 6 місяців 21 день.
За твердженням позивача, частину відпустки за 2014 року, а саме 10 робочих днів, нею було використано, тому компенсація за невикористану відпустку за 2014 рік становить 11 робочих днів.
Разом з тим, відповідно до п.7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, що оскільки МВС України не виплачено ОСОБА_2 компенсацію за невикористану відпустку за 2014 рік, не надано доказів щодо проведення або неможливості проведення таких виплат, а також доказів відсутності у позивача права на їх отримання, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за невикористану відпустку за 2014 рік у розмірі та порядку, що передбачені Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Відповідно до п.10 постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17 липня 1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються зі служби у зв'язку з скороченням штатів за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.
При цьому, вказана допомога розраховується з грошового забезпечення, яке включає посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років та додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, премії тощо) у розмірах, що були встановлені наказами керівників органу на день звільнення зі служби.
Відповідно до наказу МВС України №1501о/с від 06 серпня 2014 року вислуга позивача на день звільнення в календарному обчисленні для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні становить 11 років 06 місяців 21 день.
Згідно п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки відповідачем не виплачено ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу при звільненні у зв'язку із скороченням штатів, не надано доказів щодо проведення або неможливості проведення таких виплат, а також доказів відсутності у позивача права на отримання такої допомоги, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача одноразової грошової допомоги при звільненні у зв'язку із скороченням штаті у розмірі та порядку, що передбачені Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Порядок проходження служби в органах внутрішніх справ, в тому числі підстави та умови звільнення особового складу з органів внутрішніх справ, визначені розділом VІІ Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що посилання позивача на порушення Міністерством внутрішніх справ України вимог КЗпП України є необґрунтованими, оскільки норми цього Кодексу на працівників міліції, що проходять службу в органах внутрішніх справ, не поширюються, положення ст.ст.116, 117 КЗпП України не поширюються на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 18581,68 грн. задоволенню не підлягають, та в цій частині постанова суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржена.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 грудня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 23 березня 2015 року.
Головуючий суддя В.Е.Мацедонська
Судді Т.М.Грищенко
І.О.Лічевецький
.
Головуючий суддя Мацедонська В.Е.
Судді: Грищенко Т.М.
Лічевецький І.О.