Справа № 607/16516/14-кГоловуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/789/124/15 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч.1 ст.263 КК України
18 березня 2015 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - ОСОБА_2
Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
за участю прокурора - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Тернопільської області ОСОБА_7 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 19 січня 2015 року, яким -
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, одруженого, тимчасово не працюючого, раніше не судимого в силу ст.89 КК України, -
засуджено за ч.1 ст.263 КК України на 5 років позбавлення волі.
На підстав ст.75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання, з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
За вироком суду ОСОБА_8 визнаний винним та засуджений за кримінальне правопорушення, яке ним вчинено за наступних обставин.
18 червня 2014 року ОСОБА_8 перебуваючи на Підволочиському шосе у м. Тернополі отримав від невстановлених слідством осіб - бойову оборонну осколкову ручну гранату “РГД-5”; короткоствольну вогнепальну зброю - гладкоствольний самозарядний пістолет та чотири штатні боєприпаси із трасуючими кулями заводського виготовлення радянського виробництва калібру 7,62 мм, які таким чином незаконно придбав, помістив у салон належного йому автомобіля “Тойота Ленд Крузер” д.н.з. НОМЕР_1 , де й незаконно зберігав, без передбаченого законом дозволу.
22 червня 2014 року близько 20 год. у смт. Великі Бірки Тернопільського району Тернопільської області неподалік лісосмуги під час проведення огляду місця події, було оглянуто належний ОСОБА_8 та керований ним автомобіль із якого у присутності понятих були вилучені дані боєприпаси.
Своїми неправомірними діями ОСОБА_8 порушив вимоги Постанови Верховної Ради України №2471 - XII від 17 червня 1992 року “Про право власності на окремі види майна”, “Положення про дозвільну систему” затвердженого Постановою кабінету Міністрів України №576 від 12 жовтня 1992 року; Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної та холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та зазначених патронів, а також боєприпасів та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України №622 від 21 серпня 1998 року (із наступними змінами та доповненнями).
В апеляційній скарзі заступник прокурора Тернопільської області ОСОБА_7 , не оскаржуючи фактичні обставини кримінального провадження, просить вищевказаний вирок в частині призначення ОСОБА_8 покарання змінити, вважати ОСОБА_8 засудженим за ч.1 ст.263 КК України на 4 роки 6 місяців та на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробування з іспитовим строком 2 роки та поденням обов'язків передбачених п.п. 2-4 ч.1 ст.76 КК України. Вказує, що судом під час призначення ОСОБА_8 покарання допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки відповідно до ст.69-1 КК України за наявності обставин, що пом'якшують покарання, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті Особливої частини цього Кодексу. Відповідно до вироку обвинувачений щиро розкаявся, визнав свою вину, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, а також відсутні обтяжуючі покарання обставини. Стверджує, що призначення ОСОБА_8 покарання у виді 5 років позбавлення волі суперечить вимогам ст.69-1 КК України, оскільки санкція ч.1 ст.263 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, а тому строк покарання призначений ОСОБА_8 не може перевищувати 4 років 6 місяців позбавлення волі.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних міркувань.
Відповідно до ст. 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок, якщо це не погіршує становища обвинуваченого.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджений сукупністю зібраних та належним чином перевірених в судовому засіданні доказів і правильність кваліфікації вчиненого правопорушення в апеляційній скарзі не оскаржуються.
Як вбачається з вироку, при призначенні покарання ОСОБА_8 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також пом'якшуючі покарання обставини зокрема: щире каяття, активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.
А тому, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про невідповідність призначеного ОСОБА_8 покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок суворості та можливості призначення більш м'якого покарання ніж визначено судом першої інстанції.
Так, у відповідності до вимог ст. 69-1 КК України, за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні засудженим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті.
Однак, суд першої інстанції всупереч вищевказаній нормі призначив ОСОБА_8 покарання за ч.1 ст.263 КК України у виді 5 років позбавлення волі, в той час як санкція вказаної статті, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.
Враховуючи викладене, за наявності вказаних пом'якшуючих обставин, а також відсутності обтяжуючих покарання обставин, колегія суддів вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_8 ст. 69-1 КК України, пом'якшивши йому призначене покарання до розміру, який не перевищує двох третин найбільш суворого його виду, змінивши у цій частині вирок суду першої інстанції, тим самим задовольнивши апеляційну скаргу прокурора.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 407, 408 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу заступника прокурора Тернопільської області ОСОБА_7 задовольнити.
Вирок Тернопільського міськрайонного суду від 19 січня 2015 року щодо ОСОБА_8 - змінити.
Вважати ОСОБА_8 засудженим за ч.1 ст.263 КК та призначити йому покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк 2 роки.
Покласти на ОСОБА_8 обов'язки, передбачені п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України та зобов'язати його:
- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекції про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.
У решті вирок залишити без змін.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_2