Провадження: № 22-ц/790/1361/15 Гол. 1 інст. - Боговський Д.Є.
Справа: №641/9571/14-ц Доповідач - Міненкова Н.О.
Категорія: трудові
24 лютого 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі :
Головуючого : Міненкової Н.О.,
суддів: Кругової С.С.,
Зазулинської Т.П.
За участю секретаря: Красношапка К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Державного підприємства «Завод імені В.О.Малишева» Г.В.Повелиці на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2014 року за позовною заявою ОСОБА_5 до Державного підприємства «Завод ім., В.О. Малишева» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,-
12 вересня 2014 року у суд звернувся ОСОБА_5 з позовом до Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» про стягнення заборгованості по заробітній платі.
В позовній заяві посилався на те, що з 15.03.2011 року по 18.09.2013 р., працював в ДП «Завод імені В.О. Малишева», та звільнився за власним бажанням у зв'язку з невиплатою заробітної плати, що за умовами трудового договору є порушенням, наслідком якого є додаткова майнова відповідальність підприємства. Після звільнення йому не була виплачена заробітна плата в повному обсязі.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, проводиться в день звільнення, в зв'язку з чим просив суд першої інстанції стягнути на його користь з Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» заборгованість по заробітній платі у сумі 5488,41 грн., компенсацію за затримку розрахунку у розмірі його середнього заробітку по день фактичного розрахунку, моральну шкоду в сумі 2000 грн.
В судовому засіданні позивач та його представник свої позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити, відповідач проти позову заперечував, посилався на те, що в день звільнення 18.09.2013 року, ОСОБА_5 не працював, з вимогами про проведення із ним остаточного розрахунку не звертався, а тому відсутні підстави щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Водночас у грудні 2013 року підриємство здійснювало виплату заборгованості, але ОСОБА_5 до каси підприємства не з'явився, належні йому грошові кошти не отримав, у зв'язку із чим ці кошти задепоновані на банківському рахунку. Також представник відповідача зазначила, що позивачем не зазначено, в чому саме полягає моральна шкода, з яких міркувань виходив позивач, визнаючи її розмір, якими доказами це підтверджено, а тому і в цій частині має бути відмовлено.
Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги були задоволені частково.
Стягнуто з Державного підприємства «Завод ім. В.О.Малишева» на користь ОСОБА_5 заборгованість по заробітній платі в розмірі 5488,41 грн., компенсацію за затримку розрахунку в сумі 27971,19 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду представник відповідача Г.В.Повелиця, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, та постановити нове, яким відмовити ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі посилається на те що рішення суду першої інстанції є необгунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального права.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши сторони судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 був звільнений з ДП «Завод ім. Малишева 18 вересня 2013 року за власним бажанням. Заборгованість по заробітній платі на час звільнення складала 5488,41 грн. В день звільнення позивач не працював. Виплата заборгованості була здійснена у грудні 2013 року, але, у зв'язку з тим, що позивач за отриманням розрахунку не з'явився ця сума була покладена на депозит.( а.с. 19-21).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні було встановлено, що позивач отримав трудову книжку 18 вересня 2013 року, саме в день звільнення, здав свій пропуск в цей день, а тому підстави вважати, що він був відсутній на підприємстві в день звільнення немає.
Судова колегія з висновками суду в цій частині погоджується, так як вони підтверджуються матеріалами справи, але вважає, що стягнення середнього заробітку в сумі 27971,19 грн. не можна вважати правильним, так як судом також було встановлено, що дійсно в грудні 2013 року на підприємстві були проведені виплати заробітної плати і сума, яка підлягала виплаті позивачу була за депонована на рахунках підприємства, у зв'язку з тим, що останній на підприємство за її отриманням не прийшов.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в квітні 2013 року державним виконавцем в рамках виконавчого провадження був накладений арешт коштів державного підприємства.
За вимогою ст. 117 КЗпП необхідною умовою відповідальності є вина відповідача. ДП ім. Малишева є державним підприємством оборонного значення. Стягнення середнього заробітку у сумі 27971,19 грн. відносно до розміру невиплаченої заробітної плати є неспівмірним, а тому, судова колегія вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню і виплаті підлягає середній заробіток в сумі 6454,86, тобто за період з дня звільнення і до моменту переведення заборгованості на депозит підприємства.
Керуючись ст..ст.303,304,307,309,313,317 ЦПК України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу представника Державного підприємства «Завод імені В.О.Малишева» задовольнити частково.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2014 року змінити в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, зменшивши суму з 27971,19 грн. до 6454,86 грн.
В іншій оскаржуваній частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили після його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді -