11 березня 2015 р.Справа № 816/57/15-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Спаскіна О.А.
Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.01.2015р. по справі № 816/57/15-а
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області
до Відділу державної виконавчої служби Кременчуцького районного управління юстиції Полтавської області
про визнання протиправними дій та скасування постанови,
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року в задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області до Відділу державної виконавчої служби Кременчуцького районного управління юстиції про визнання протиправними дій та скасування постанови - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою повністю задовольнити позовні вимоги. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин положення пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" та ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що на примусовому виконанні у Відділі державної виконавчої служби Кременчуцького районного управління юстиції перебував виконавчий лист №816/1583/14 від 24.06.2014 року, виданий Полтавським окружним адміністративним судом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1., боржник) заборгованості у розмірі 8922,72 грн /а.с.7/.
На підставі заяви про відкриття виконавчого провадження /а.с.9/ та виконавчого листа №816/1583/14 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 8922,72 грн державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Кременчуцького районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.07.2014 року ВП №43999846 /а.с.33/.
15.07.2014 року на адресу боржника надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження та виклик державного виконавця /а.с.31-32/.
Виконавче провадження ВП №43999846 перебуває у складі зведеного виконавчого провадження №44103577, до складу якого входять виконавчі провадження: №43999905 з примусового виконання Вимоги Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі №463 від 30.11.2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі недоїмки у сумі 860,46 грн, №43999962 з примусового виконання Вимоги Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі №463 від 29.01.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь УПФУ у Кременчуцькому районі недоїмки у сумі 884,34 грн., та №43999846 з примусового виконання виконавчого листа Полтавського окружного адміністративного суду №816/1583/14 від 24.06.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь УПФУ у Кременчуцькому районі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 8922,72 грн. /а.с.37/.
Під час примусового виконання, державним виконавцем було направлено запити до реєструючих установ з метою перевірки майнового стану боржника.
Так, 15.07.2014 року державним виконавцем направлено запит №6042694 до Державної податкової служби України про джерела отримання доходів боржника та про наявність відкритих рахунків у банках та банківських установах, та запит №6042714 до Пенсійного фонду України про здійснення нарахування та виплати пенсії, та чи не працює ОСОБА_1 за цивільно - правовим договором.
Відповіддю №1005038331 від 21.07.2014 року Пенсійний фонд України повідомив, що ОСОБА_1 не є одержувачем пенсії та не працює за трудовими та цивільно-правовими договорами /а.с.52/.
У відповіді №1005026615 від 22.07.2014 року Державна податкова служба України зазначила, що інформація щодо боржника - фізичної особи щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) податковим агентом на користь платника податку, та сум утриманого з них податку ДРФО відсутня /а.с.51/.
Також судом встановлено, що державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Кременчуцького районного управління юстиції направлялися запити до Червонознам'янської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, Центру ДАІ 5302, Державної інспекції сільського господарства в Полтавські області з метою перевірки майнового стану боржника.
Згідно довідки Центру ДАІ 5302 №5302/3393 від 26.07.2014 року транспортні засоби за боржником не зареєстровано /а.с. 49/.
31.07.2014 року на адресу Відділу державної виконавчої служби Кременчуцького районного управління юстиції надійшла відповідь від виконавчого комітету Червонознам'янської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області якою повідомлено що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.42/.
Державна інспекція сільського господарства в Полтавські області листом від 21.03.2014 року №01-14/1335 повідомила про відсутність зареєстрованої сільськогосподарської техніки за ОСОБА_1 /а.с.50/.
Згідно Інформаційної довідки №74034457 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо нерухомого майна боржника відсутні /а.с.44/.
11 грудня 2014 року державним виконавцем здійснено виїзд за місцем проживання боржника, про що складено Акт, у якому зазначено про відсутність майна, на яке може бути звернуто стягнення /а.с.39/.
15 грудня 2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Кременчуцького районного управління юстиції складено акт державного виконавця про відсутність майна на яке можливо звернути стягнення /а.с.38/.
Постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Кременчуцького районного управління юстиції від 15.12.2014 року ВП №43999846 на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" повернуто виконавчий лист №816/1583/14 стягувачу у зв'язку з тим, що не виявлено майно на яке може бути звернуто стягнення /а.с.29/.
Не погоджуючись із винесеними постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві від 15.12.2014 року Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області звернулося до суду з даним позовом, в якому просить скасувати зазначену постанову.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем вчинено всі необхідні заходи, передбачені Законом України "Про виконавче провадження" з примусового виконання виконавчого листа Полтавського окружного адміністративного суду №816/1583/14 від 24.06.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь УПФУ у Кременчуцькому районі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 8922,72 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком сулу першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 21.04.1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження".
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням (стаття 32 Закону України "Про виконавче провадження").
Частиною третьою статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право: - проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; - з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; - безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; - накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; - накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; - звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа; - звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; - викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; - залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; - накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; - з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження; - у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Згідно зі статтею 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу, зокрема у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Як слідує із матеріалів справи, в рамках здійснення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №816/1583/14 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 8922,72 грн державним виконавцем направлялися запити до Державної податкової служби України, Пенсійного фонду України, Червонознам'янської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, Центру ДАІ 5302, Державної інспекції сільського господарства в Полтавські області /а.с.42-45,49-54/ з метою отримання повної та достовірної інформації про майновий стан боржника. За наслідками виїзду державного виконавця по адресі, за якою проживає боржник, встановлено відсутність у останнього майна, на яке може бути звернуто стягнення, про що складено акт від 11.12.2014 року./а.с.39/.
15 грудня 2014 року за результатами отриманих державним виконавцем відповідей на запити та акту державного виконавця від 11.12.2014 року, останнім складено акт про відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення /а.с.38/.
Слід зазначити, що відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем звертається стягнення на майно боржника або на його доходи з метою виконання виконавчих документів.
Під час примусового виконання державним виконавцем вжито заходи щодо встановлення наявності у боржника майна та джерел доходів, однак ні майна, ні джерел доходів у боржника не виявлено, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження.
У позовній заяві та апеляційній скарзі позивач вказує, що державним виконавцем проведено не всі можливі заходи примусового виконання.
Судовим розглядом встановлено, що все майно боржника є арештованим постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження №40092379 від 21.02.2014 року /а.с.59/.
Колегія суддів зазначає, що законом не передбачена необхідність виносити постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в кожному виконавчому провадженні, в той час коли накладені арешти при поверненні виконавчого документа стягувачеві не припиняються.
Щодо твердження апелянта, що державний виконавець не скористався своїм правом та не звернувся до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи за кордон, колегія суддів зазначає, що дане твердження позивача не відповідає дійсності. Матеріалами справи свідчать, що в ході примусового виконання виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_1. недоїмок на користь позивача державний виконавець звертався до суду з відповідним поданням та згідно ухвали Автозаводського районного суду №524/1267/13-ц від 20.02.2013 року в подані державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1. за кордон було відмовлено, про що свідчить лист Автозаводського районного суду №27368 від 05.08.2013 року /а.с.60/.
Колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта щодо не здійснення державним виконавцем заходів щодо встановлення виду діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
Відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем звертається стягнення на майно боржника або на його доходи з метою виконання виконавчих документів. Під час примусового виконання державним виконавцем було вжито заходів щодо встановлення як наявності у боржника майна так і наявності у останнього джерел доходів, але ні майна, а ні джерел доходів боржника не виявлено про що свідчать матеріали виконавчого провадження. Сам факт зайняття підприємницькою діяльністю боржником не має значення до тих пір, поки від цієї діяльності у боржника не буде виявлено майно або доходи.
Отже, доводи апеляційної скарги позивача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи вимог пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" та норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.
З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.
Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кременчуцькому районі Полтавської області залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.01.2015р. по справі № 816/57/15-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.
Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В.
Повний текст ухвали виготовлений 16.03.2015 р.