79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"11" березня 2015 р. Справа № 914/4080/14
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого - судді: Данко Л.С.,
Суддів: Галушко Н.А.,
Орищин Г.В.,
При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради № 2302-вих 325 від 02 лютого 2015 р. (вх. № 01-05/673/15 від 10.02.2015 р.),
на рішення Господарського суду Львівської області від 16.01.2015 року
у справі № 914/4080/14 (суддя С.Б.Кітаєва),
порушеній за первісним позовом
Позивача: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів,
До відповідача: ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_1, м. Львів,
Про: розірвання договору купівлі-продажу та стягнення неустойки в розмірі 39744,00 грн.
За зустрічним позовом
Позивача (відповідача за первісним): ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_1, м. Львів.
До відповідача: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів,
Про: зобов'язати Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради передати ОСОБА_2, у власність нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 згідно з п.3.1, 3.2 Договору № 2906 купівлі-продажу нежитлових (підвальних) приміщень способом викупу від 21.03.2014р.
За участю представників сторін:
від апелянта/позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Ганусяк О.І. - п/к за довіреністю № 2302-вих-462 від 20.02.2015 р. (а.с. 142);
від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_4 - п/к за довіреністю № НАК від 15.01.2015 р. (а.с. 139).
Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28, 29 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.
Представниками сторін та прокурором подано спільне, письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу технічними засобами.
Відповідно до Довідки про автоматичний розподіл справ між суддями КП «Документообіг господарських судів» від 10.02.2015 р., справу № 914/4080/14 розподілено до розгляду колегії зі складу суддів: Данко Л.С. - головуючий суддя, суддя - Галушко Н.А. та суддя Орищин Г.В. (а.с.122).
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 року прийнято апеляційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради № 2302-вих 325 від 02 лютого 2015 р. (вх. № 01-05/673/15 від 10.02.2015 р.) до провадження та розгляд апеляційної скарги призначено на 04.03.2015 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи (а.с. 125, 126).
В судове засідання, яке відбулось 04.03.2015 р., представник апелянта/позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) прибув, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, доводи наведені в апеляційній скарзі підтримав, просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 16.01.2015 р. у справі № 914/4080/14 та постановити нове рішення, яким задовольнити позов Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_1, про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення неустойки в розмірі 39744,00 грн., в зустрічному позові відмовити повністю.
Представник відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) в судове засідання прибув, проти апеляційної скарги заперечив, надав пояснення аналогічні викладеним у Відзиві на апеляційну скаргу, доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу підтримав, просить рішення Господарського суду Львівської області від 16.01.2015 р. у справі № 914/4080/14 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
У судовому засіданні 04.03.2015 р. було оголошено перерву до 11.03.2015 р. на 10 год. 30 хв., про що представники сторін були повідомлені під розписку (а.с. 145).
У судовому засіданні, яке відбулося 11.03.2015 р., представник апелянта/позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) прибув, надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, інших доводів та додаткових пояснень подати не бажає, просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 16.01.2015 р. у справі № 914/4080/14 та постановити нове рішення, яким задовольнити позов Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_1, про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення неустойки в розмірі 39744,00 грн. В зустрічному позові відмовити повністю.
Представник відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) прибув, проти апеляційної скарги заперечив, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, доводи наведені у відзиві підтримав, інших доводів та додаткових пояснень подати не бажає, просить рішення Господарського суду Львівської області від 16.01.2015 р. у справі № 914/4080/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради - без задоволення.
Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи та прибули в дане судове засідання, судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду справи № 914/4080/14, оскільки, в матеріалах справи зібрано достатньо доказів для правильного вирішення справи по суті.
Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, рішення Господарського суду Львівської області від 16.01.2015 р. по справі № 914/4080/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.01.2015 р. по справі № 914/4080/14 (суддя С.Б.Кітаєва) первісний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2, на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради 3974,40 грн. неустойки та 1827,00 грн. судового збору. В частині стягнення 35769,60 грн. неустойки відмовлено. В задоволенні вимоги про розірвання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення способом викупу від 21.03.2014 р. № 2906 - відмовлено. Зустрічний позов (із врахуванням заяви вх. № 53355/14 від 09.12.2014 р.) задоволено повністю. Зобов'язано Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради вчинити дії - виконати умови договору купівлі-продажу нежитлового приміщення способом викупу від 21.03.2014 року № 2906 шляхом передачі ОСОБА_2, у власність нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 згідно з вимогами п.3.1,3.2 Договору № 2906 купівлі-продажу нежитлового приміщення способом викупу від 21.03.2014 року. Стягнуто з Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради на користь ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_1, судовий збір у розмірі 1218,00 грн. (а. с. 97 - 98, 99-113).
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області від 16.01.2015 р. у справі № 914/4080/14 Апелянт/позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) (Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 16.01.2015 р. у справі № 914/4080/14 повністю та постановити нове рішення, яким задовольнити позов Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_1, у повному обсязі (а.с. 127-130).
Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття незаконного рішення.
Скаржник в апеляційній скарзі зазначив, що 21.03.2014 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення способом викупу, що в порушення умов вказаного Договору, відповідач не сплатив ціну об'єкта продажу в сумі 198720,00 грн. протягом обумовленого сторонами строку, тобто протягом 30 днів з дня нотаріального посвідчення Договору, у зв'язку з чим просить розірвати Договір купівлі-продажу та стягнути з відповідача неустойку в розмірі 20% ціни продажу об'єкта, що становить 39744,00 грн., відшкодувати за рахунок відповідача судові витрати.
Апелянт стверджує, що не зважаючи на фактичні обставини справи, приписи чинного законодавства, проведення відповідачем за первісним позовом оплати лише 24.04.2014 р., тобто поза межами обумовленими Договором, місцевий суд неправомірно задовольнив позовні вимоги за зустрічним позовом та зобов'язав Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради передати у власність покупця: ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_1, спірне майно та зменшив розмір неустойки до 2% ціни, що становить 3974,4 грн., при цьому, як стверджує Апелянт, не обґрунтував підстав такого зменшення та не досліджував завданих позивачу за первісним позовом розміру збитків.
Враховуючи наведене в апеляційній скарзі, Апелянт просить рішення місцевого суду скасувати повністю, постановити нове рішення, яким позовні вимоги Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_1, задовольнити у повному обсязі.
Відповідно до пункту 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з: приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації, а також спори зі справ, що виникають з корпоративних відносин.
З огляду на приписи ч.2 ст.1 та ст.12 ГПК зазначені справи підвідомчі господарським судам і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Виходячи з цього, на підставі ст. 12 ГПК України, дана справа підвідомча господарським судам.
Колегією суддів встановлено, що Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 25558626, місцезнаходження юридичної особи: 79008, Львівська обл., м. Львів, пл. Галицька, 15, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 29), Положенням про Управління комунальної власності Львівської міської ради (а.с. 30-33).
Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) ОСОБА_2, є платником податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2.
Місцевим судом встановлено та вбачається з матеріалів даної справи, що на розгляд господарського суду Львівської області подано позов Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів до ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_1, м. Львів, про розірвання Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень способом викупу від 21.03.2014 року № 2906, укладеного між сторонами, та стягнення неустойки в розмірі 39744 грн. 28.11.2014 року до місцевого господарського суду поступила зустрічна позовна заява ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_1 (а.с. 16-19) до Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, у п. 3 прохальної частини якої, заявлено вимогу за зустрічним позовом, а саме: зобов'язати Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради передати ОСОБА_2, у власність нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1, згідно з п. 3.1., 3.2. Договору № 2906 купівлі-продажу нежитлових (підвальних) приміщень способом викупу від 21.03.2014 р. Окрім заявленої вимоги за зустрічним позовом, у п. 2. прохальної частини позовної заяви, Позивач за зустрічним позовом, просить: відмовити у задоволенні позовних вимог Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради щодо розірвання договору купівлі-продажу та стягнення неустойки в розмірі 39744,00 грн.; у п. 4. прохальної частини позовної заяви, зменшити розмір неустойки до 2% ціни Об'єкта продажу за Договором № 2906 купівлі-продажу нежитлового приміщення способом викупу від 21.03.2014 р.; 09.12.2014 р. за вх. № 53355/14 відповідачем за первісним позовом подано Заяву від 05.12.2014 р. "Про уточнення зустрічної позовної заяви", згідно якої, Позивач за зустрічним позовом просить: п. 1 прохальної частини, зобов'язати Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради вчинити дії - виконати умови договору купівлі-продажу нежитлового приміщення способом викупу від 21.03.2014р. № 2906 шляхом передачі ОСОБА_2 у власність нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1, згідно з п. 3.1, 3.2 Договору № 2906 купівлі-продажу нежитлового приміщення способом викупу від 21.03.2014 р. та, одночасно, підтвердив, попередньо, заявлене ним клопотання про зменшення розміру неустойки до 2% ціни Об'єкта продажу за Договором № 2906 купівлі-продажу нежитлового приміщення способом викупу від 21.03.2014 р.
Ухвалою від 01.12.2014 року у даній справі місцевий господарський суд прийняв зустрічну позовну заяву для спільного розгляду з первісним позовом, відтак справа № 914/4080/14 розглядається за вимогами первісного позову та зустрічного позову (із врахуванням заяви про уточнення зустрічної позовної заяви).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 21.03.2014 р. між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (Продавець - договором) та ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_1 (Покупець - за договором) було укладено Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення способом викупу № 2906 (Далі за текстом - Договір)(а.с. 13-14).
Зазначений Договір укладено сторонами в письмовій формі єдиного документа, підписано повноважними представниками обох сторін за Договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за № 1783.
За умовами зазначеного Договору, Продавець зобов'язався відповідно до ухвали Львівської міської ради 12-ої сесії 6-го скликання від 18 липня 2013 року № 2562, передати у власність Покупцю нежитлове приміщення підвалу (індекси частини приміщення У11,У111), загальною площею 89,2 (вісімдесят дев'ять цілих дві десятих) кв.м., в будинку № 13 (тринадцять) по АДРЕСА_1, позначене у Технічному паспорті, виданому Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" 06 серпня 2009 року, цифрами У11 (сім), площею 44,4 (сорок чотири цілих чотири десятих) кв.м., У111 (вісім), площею 44,8 (сорок чотири цілих вісім десятих) кв.м, що належить на праві комунальної власності Територіальній громаді міста Львова в особі Львівської міської ради на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого ОСОБА_6, державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Львівської області 04 лютого 2014 року, індексний № 17311455, право власності на нежитлове приміщення підвалу зареєстроване в Державному реєстрі речових прав відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний № 17311712, виданого ОСОБА_6, державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Львівської області 04 лютого 2014 року, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 285090746101, а Покупець зобов'язується прийняти зазначене нежитлове приміщення підвалу і сплатити ціну, відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі та здійснити реєстрацію права власності на вказані приміщення в органах державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
Зазначений в цьому Договорі Об'єкт продавався за ціною 198720 грн. 00коп., у т.ч. ПДВ (п.1.6. Договору).
Пунктом 2.1. Договору сторони передбачили, що Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві 198720 грн. 00 коп. за придбаний Об'єкт продажу протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього Договору.
Відповідно до п. 2.2. Договору, розрахунки за придбаний Об'єкт здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування всієї суми на рахунок продавця. Датою оплати сторони вважають дату зарахування коштів на рахунок Продавця.
Пунктом 5.1. Договору встановлено обов'язок Покупця у встановлений цим Договором строк сплатити ціну продажу Об'єкта продажу.
Договір купівлі - продажу нотаріально посвідчений 21 березня 2014 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 зареєстровано в реєстрі за № 1783.
Згідно з п.7.2 Договору, у разі несплати ціни Об'єкта продажу протягом строку, встановленого у п.2.1 цього Договору, Покупець сплачує на користь Продавця неустойку у розмірі 20 (двадцяти) відсотків ціни, за яку куплено Об'єкт продажу. У разі несплати коштів згідно з Договором купівлі-продажу разом з неустойкою протягом 30 (тридцяти) днів цей Договір підлягає розірванню відповідно до п.5 ст.23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
За порушення строку оплати ціни продажу Об'єкта Позивач, керуючись згаданим пунктом Договору, просив суд стягнути з Відповідача неустойку у розмірі 20 відсотків ціни продажу Об'єкта, що становить 39744 грн. 00 коп.
В п.3.1 Договору передбачено, що передача Об'єкта у власність Покупця здійснюється продавцем у триденний термін після сплати повної вартості придбаного Об'єкта продажу.
Вартість Об'єкта продажу погоджена сторонами в п.1.6.1 Договору і складає 198720 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ.
Відповідно до п.3.2 Договору передача Об'єкта продажу Продавцем і прийняття Об'єкта продажу Покупцем підтверджується Актом приймання-передачі, який підписується сторонами.
За умовами Договору (розділ 6 Договору "Обов'язки продавця") Продавець зобов'язується передати покупцеві Об'єкт продажу у встановлений Договором термін (п.6.1).
За умовами Договору (розділ 5 "Обов'язки покупця") Покупець зобов'язується у встановлений цим Договором строк сплатити ціну Об'єкта продажу (п.5.1), у встановлений цим Договором строк прийняти Об'єкт продажу (п.5.2).
Місцевий господарський суд встановив, не заперечується сторонами та Апелянтом по справі, що останнім днем строку оплати ціни Об'єкту продажу було 20 квітня 2014 року, що вбачається зі змісту позовної заяви, відзиву на первісний позов та підтверджено поясненнями представників сторін у судовому засіданні.
Як пояснює представник відповідача за первісним позовом, у зв'язку із хворобою Покупця, ОСОБА_2, та перебуванням її на лікуванні, з 15.04.2014 р. по 22.04.2014 р., що підтверджується випискою (Форма первинної облікової документації № 027/о) Комунальної 4-ої міської клінічної лікарні міста Львова від 22.04.2014 р. (а.с. 64), оплата ціни Об'єкта продажу в розмірі 198720,00 грн. була здійснена одразу ж після виходу ОСОБА_2 з лікування - 23 квітня 2014 року, підтвердженням чого є квитанція 10538.514.1 від 23.04.2014р. банку ЗГРУ ПАТ КБ "ПриватБанк" м. Львів (а.с. 79).
Крім того, Відповідач за первісним позовом покликається на те, що закінчення строку оплати коштів припадало на святковий день - Пасху (20 квітня), наступний день - понеділок - був вихідним, та й не всі установи працювали ще й 22 квітня 2014 року (у вівторок). Крім того, на думку Відповідача за первісним позовом, не відповідають дійсності твердження Позивача за первісним позовом про сплату коштів в сумі 198720,00 грн. 24 квітня 2014 року, так як цього дня кошти поступили на рахунок Продавця (дата валютування), оскільки сама дія Відповідача за первісним позовом щодо внесення коштів на банківський рахунок була вчинена 23 квітня 2014 року.
Таким чином, стверджує Відповідач за первісним (позивач за зустрічним) позовом, враховуючи наявність, збіг та сукупність обставин, які мають істотне значення при виконанні умов Договору (хвороба, святкові та вихідні дні), Покупцем все ж таки було виконано зобов'язання за Договором - сплачено повну вартість Об'єкта продажу.
Станом на момент звернення до суду з позовом про розірвання Договору купівлі-продажу та стягнення неустойки, позивач за первісним позовом кошти в сумі 198720 грн.00 коп., які перераховані Відповідачем за первісним позовом за Об'єкт купівлі-продажу, останньому не повернув; кошти по даний час перебувають у користуванні Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради.
Проте, всупереч умовам Договору (п.п.3.1., 3.2.) Продавцем Об'єкт продажу не було передано Покупцеві.
Як пояснив представник Апелянта/Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради в судовому засіданні, повною сплатою вартості Об'єкта купівлі-продажу слід вважати повне, своєчасне та належне проведення розрахунків Покупцем (в т.ч. і неустойки).
Позивач за зустрічним (відповідач за первісним) позовом стверджує, що з моменту отримання коштів у розмірі 198720,00 грн., тобто з 24.04.2014 року і до моменту розгляду судом справи (протягом більше 7-ми місяців), позивач за первісним (відповідач за зустрічним) позовом продовжує користуватися коштами, в тому числі й відсотками від вказаної суми, отримуючи незаконний прибуток, в той час як Покупець, сплативши на рахунок Продавця значні кошти, позбавлений можливості реалізувати свої плати та наміри щодо користування майном.
Відповідач за первісним позовом вважає несправедливою та необґрунтованою вимогу Позивача за первісним позовом (продавця за Договором) щодо стягнення неустойки в розмірі 2% від вартості Об'єкта продажу в сумі 39744,00 грн., оскільки такий розмір неустойки є не співрозмірним з так званими "понесеними збиткам" Продавця через затримку оплати ціни Об'єкта продажу не з вини Покупця, а в силу обставин, що склалися.
Що стосується збитків, понесених ніби-то Позивачем, то, на думку відповідача за первісним позовом, таких збитків взагалі не існує. Стверджує, що навпаки, збитки понесені саме Покупцем, оскільки кошти за Об'єкт продажу ним сплачені Продавцю, натомість Покупець позбавлений можливості використати своє право на використання Об'єкта продажу внаслідок порушення продавцем зобов'язань за Договором.
Відповідач за первісним позовом вважає, що незначне порушення ним зобов'язання з внесення коштів у силу складних обставин (хвороба, святкові та вихідні дні), не може бути підставою для застосування до нього такого значного розміру штрафних санкцій. Виходячи із реальних подій, та, все таки, розуміючи порушення ним умов Договору, відповідач за первісним позовом просить зменшити розмір неустойки до 2% ціни Об'єкта продажу за Договором № 2906 купівлі-продажу нежитлового приміщення способом викупу від 21.03.2014 року і стягнути з нього лише 3974,40 грн. неустойки.
Таким чином, Відповідач за первісним позовом просить відмовити у задоволенні вимоги про розірвання Договору купівлі-продажу; зменшити розмір неустойки до 2% ціни Об'єкта продажу за Договором № 2906 від 21.03.2014 року і стягнути лише 3974,40 грн., зустрічний позов (із врахуванням поданої заяви ) задовольнити повністю.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Пунктом 2.1. Договору сторони передбачили, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві 198720,00 грн. 00 коп. за придбаний Об'єкт продажу протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього Договору.
Частиною 5 ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" передбачено, що договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об'єкт приватизації. Покупець зобов'язаний внести зазначені платежі протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
В розумінні ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Оскільки Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення способом викупу № 2906 від 21.03.2014 року був посвідчений нотаріально 21.03.2014 року, відтак відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку для оплати коштів починається з наступного дня після відповідної календарної дати, з якою пов'язано її початок. Такою датою є 22.03.2014 року, останнім днем для оплати 198720,00 грн. за придбаний Об'єкт купівлі/продажу, відповідно є 22.04.2014 року до 24 год. 00 хв., а не 20.04.2014 р., як стверджує Апелянт, з огляду на таке.
20.04.2014 року, дата на яку покликається Апелянт був святковим днем (Пасха), наступний день - понеділок (21.04.2014 р.) - був вихідним днем.
Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відтак, оскільки 21.04.2014 року - вихідний день, то днем закінчення строку для оплати вартості Об'єкта купівлі - продажу за Договором № 2906 від 21.03.2014 р. є 22.04.2014 року.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що твердження Позивача за первісним позовом про те, що останній день 30-ти денного строку наданого Договором на оплату вартості Об'єкта купівлі-продажу припадає на 20.04.2014 року є невірним, оскільки ним не було взято до уваги приписів ст. 252, 253 ЦК України, святкових та вихідних днів 20.04. - 21.04.2014 р. з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України.
З матеріалів у справі (виписки із медичної картки амбулаторного лікування) вбачається, що ОСОБА_2 з 15.04.2014 р. по 22.04.2014 р. перебувала на лікуванні у Комунальній 4-ій міській лікарні м. Львова.
Наявною у справі квитанцією № 10538.514.1 Західного ГРУ ПАТ КБ "ПриватБанк" підтверджується, що власне, 23.04.2014 року ОСОБА_2 перерахувала Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради кошти в сумі 198720,00 грн., тобто, повну вартість Об'єкта купівлі-продажу.
Кошти в сумі 198720,00 грн. поступили на рахунок Позивача за первісним позовом 24.04.2014 року, що підтверджено випискою по рахунку позивача за 24.04.2014 р. та відміткою Банку про оплату на банківському документі.
Як вказано у п. 1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (в чинній редакції, далі - Постанова), з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.
Відповідно до п.1.9 вказаної Постанови, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань, пені.
Виходячи із наведеного вище, Відповідачем за первісним позовом, фактично, прострочено один день для оплати вартості Об'єкта купівлі-продажу, оскільки, кошти Позивачу поступили на рахунок 24.04.2014 року.
Судом також встановлено, що позовна заява про розірвання Договору купівлі-продажу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради поступила до господарського суду Львівської області 18.11.2014 року /н/р, тобто наручно, Литовченко о 12 год. 32 хв./ за вх. № 4228, і, в день її поступлення, проведено автоматичний розподіл справи, що підтверджується відповідними відмітками (штампами) на титульній сторінці позовної заяви.
Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, отримавши 24.04.2014 року від ОСОБА_2 кошти в сумі 198720,00 грн., станом на момент звернення з позовом до господарського суду (як і станом на момент розгляду справи по суті), аналогічно, як і станом на момент розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції, кошти не повернуло Покупцю (кошти перебувають у користуванні позивача за первісним позовом). Таких доказів Апелянт суду не представив.
Відтак, станом на момент звернення Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради з позовом до суду спору між сторонами стосовно ціни Об'єкту продажу не існувало.
Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною другою статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору ( абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).
Тобто, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотного порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
За загальними положеннями ГПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення - вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватись з урахуванням всіх обставин справи, що мають значення.
Виходячи із наведеного та конкретних обставин даної справи, про які йдеться вище в рішенні, судом не встановлено, а позивачем не доведено наявності істотного порушення договору, як не встановлено а позивачем за первісним позовом не доведено наявність шкоди, завданої таким порушенням відповідачем за первісним позовом, яка могла б бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяв би позивачу отримати очікуване (кошти,що є вартістю об'єкта продажу) при укладенні договору; а також позивачем за первісним позовом не доведено, а судом не встановлено, що є дійсно істотною різниця між тим, на що мав право розраховувати позивач за первісним позовом, укладаючи договір, і тим, що в дійсності він зміг отримати.
Покликання Апелянта в апеляційній скарзі на те, що місцевий суд не досліджував розміру понесених Позивачем за первісним позовом збитків є надуманим, оскільки, місцевий суд в сукупності досліджував всі обставини, що мають значення для вирішення спору, в т.ч. щодо збитків, в силу приписів вищенаведених статей ЦК України, а оскільки, як стверджує сам Апелянт в апеляційній скарзі, він таких доказів суду не представляв, відсутні підстави для проведення судом розрахунку розміру збитків.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення вимоги Позивача за первісним позовом про розірвання договору купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Матеріалами справи підтверджується прострочення виконання зобов'язання боржником стосовно оплати вартості Об'єкта купівлі-продажу у строки, встановлені в Договорі - на 1 (один) день, що в свою чергу є підставою для нарахування неустойки у розмірі 20% від ціни продажу Об'єкта за порушення боржником зобов'язання, оскільки відповідно до п.7 ст.193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
В ході розгляду справи Відповідачем за первісним позовом було подано клопотання про зменшення розміру неустойки (клопотання сформульоване у зустрічній позовній заяві, заяві про уточнення зустрічної позовної заяви).
Так, зокрема, Відповідач за первісним позовом клопоче про зменшення розміру неустойки до 2% ціни Об'єкта продажу за Договором купівлі-продажу № 2906 від 21.03.2014 року. В судовому засіданні суду першої інстанції представник Відповідача підтримав дане клопотання і просить присудити до стягнення 3974,40 грн. неустойки, що становить 2% від ціни Об'єкта купівлі-продажу за договором, ціна якого становить 198720,00 грн.
Згідно ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 Господарського кодексу України суду надано право зменшувати розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В нашому випадку порушення зобов'язання Відповідачем за первісним позовом щодо оплати вартості Об'єкта купівлі/продажу на 1 (один) день не завдало Позивачу за первісним позовом жодних збитків, оскільки такі докази останнім суду не представлялися, у позові не заявлялися, що Позивачем за первісним позовом не заперечується, зокрема, в апеляційній скарзі.
Згідно п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Таким чином, суд має право, виходячи з конкретних обставин справи, зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільняти повністю боржника від їх сплати.
Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
При цьому слід враховувати, що правила ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Пункт 6 ч.1 ст.3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства відносить принципи справедливості, добросовісності та розумності.
Частиною 3 ст.509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011, № 18 роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зважаючи на те, що Відповідач за первісним позовом прострочив виконання зобов'язання на незначний термін (один день), беручи до уваги те, що нарахування надмірно великих штрафних санкцій не може бути способом збагачення, а є відповідальністю за порушення господарського зобов'язання, враховуючи відсутність доказів завдання позивачеві збитків внаслідок неналежного виконання зобов'язання, керуючись інтересами як боржника, так і кредитора, місцевий господарський суд дійшов до правомірного висновку використати своє право, надане йому ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 ГК України, п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, зменшивши розмір нарахованої позивачем неустойки та стягнув з відповідача за первісним позовом на користь Позивача за первісним позовом 3974,40 грн.
Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не надав доказів зменшення та/або погашення заборгованості.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що позовні вимоги Позивача за первісним позовом слід задовольнити частково, стягнувши з Відповідача за первісним позовом 3974,40 грн. неустойки, відмовив в частині стягнення з Відповідача за первісним позовом 35769,60 грн. неустойки та у задоволенні вимоги про розірвання Договору купівлі-продажу.
Розглянувши зустрічний позов, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що він підлягає до задоволення. При цьому суд виходив із наступного.
Відповідно до ч.1 статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Отже, особа повинна виконати цивільний обов'язок належним чином відповідно до умов договору або акта цивільного законодавства.
Стаття 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Положеннями ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 3.1 Договору № 2906 від 21.03.2014 р. передача об'єкта у власність Покупця здійснюється продавцем у триденний термін після сплати повної вартості придбаного Об'єкта продажу.
Відповідно до п.3.2 Договору, передача Об'єкта продажу Продавцем і прийняття Об'єкта продажу Покупцем підтверджується Актом приймання-передачі, який підписується сторонами.
Відповідно до п.1.6 Договору, зазначений в цьому Договорі Об'єкт продається за ціною 198720 грн., в тому числі ПДВ.
Таким чином, із врахуванням наведених умов Договору, Продавець повинен був виконати взяті на себе за Договором зобов'язання і передати покупцю за Актом приймання-передачі Об'єкт купівлі-продажу у триденний термін після сплати покупцем повної вартості Об'єкта продажу (у триденний термін після отримання від Покупця 198720,00 грн.), що Продавцем (відповідачем за зустрічним позовом) не було виконано. Такі докази в матеріалах справи - відсутні.
Слід зазначити, що обов'язок Продавця передати покупцю Об'єкт купівлі-продажу за Актом приймання-передачі не ставиться в залежність від інших (окрім як від сплати повної вартості Об'єкту) обставин.
Як вже зазначено вище у цій постанові, з 24.04.2014 року Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради користується перерахованими Позивачем за зустрічним позовом коштами в сумі 198720,00 грн., які складають вартість Об'єкта продажу і перераховані Продавцю у повному обсязі.
З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, які оцінені ним відповідно до ст. 43 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що зустрічний позов із врахуванням заяви вх. № 53355/14 від 09.12.2014 р. підлягає до задоволення в повному обсязі.
Інші твердження Апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене в сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, апеляційну скаргу Апелянта залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 16 січня 2015 р. у справі № 914/4080/14 - без змін.
Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним).
Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 68, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 16 січня 2015 року у справі № 914/4080/14 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним).
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Матеріали справи повернути Господарському суду Львівської області.
Головуючий суддя Данко Л.С.
Суддя Галушко Н.А.
Суддя Орищин Г.В.
11.03.2015 року проголошено вступну і резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 16.03.2015 р.