ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1
м. Київ
26 січня 2015 року 09 год. 39 хв. № 826/20020/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Здорик Л.В., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача коштів.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 26 січня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
До Окружного адміністративного суду міста Києва 18 грудня 2014 року надійшов позов державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - позивач) до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 127651,31 грн.
В обґрунтування позову законний представник позивача зазначила, що заявлена вимога підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не сплачено грошові зобов'язання, самостійно ним узгоджені.
Ухвалою суду від 23 грудня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.
У судовому засіданні 22 січня 2015 року судом уточнено, що належним відповідачем у справі є не фізична особа-підприємець ОСОБА_2, а фізична особа ОСОБА_2.
У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю.
Представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, поданих до суду через канцелярію 22 січня 2015 року.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -
Позивачем проведено перевірку відповідача, за результатами якої 26 червня 2014 року складено акт № 3277/26-56-17-01-05/НОМЕР_1 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків відповідачем за період із 01 січня по 31 грудня 2012 року (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, відповідачем не задекларовано дохід у вигляді додаткового блага, який підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.
На підставі акту перевірки, 08 серпня 2014 року позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0023561701, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 102121,005 грн. за основним платежем та у розмірі 25530,26 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
У ході розгляду справи судом з'ясовано, що вказане грошове зобов'язання відповідачем не сплачено.
Згідно з п. 54.3 ст. 54 п. 58.1 ст. 58, п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
У разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1-54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Тобто, з вище викладених норм вбачається, що несплачене узгоджене грошове зобов'язання є податковим боргом.
Поряд з цим, враховуючи, що у ході судового розгляду справи представниками позивача, як представниками суб'єкта владних повноважень, не надано суду доказів, на підставі яких суд міг би прийти до висновку про обґрунтованість нарахування відповідачу грошового зобов'язання, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача відповідної суми грошових коштів як податкового боргу.
При цьому, суд зазначає, що представниками позивача не доведено суду факт отримання відповідачем доходу у вигляді додаткового блага, у зв'язку з чим і нараховано грошове зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
На підставі вище викладених норм та з'ясованих обставин вбачається, що позов державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві до фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення з відповідача заборгованості є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -
Відмовити повністю у задоволенні позову державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві.
Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.
Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя В.М. Данилишин
Постанова у повному обсязі складена 02 лютого 2015 року