ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1
м. Київ
02 лютого 2015 року 11 год. 41 хв. № 826/20488/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Здорик Л.В., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб сиру" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 02 лютого 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
До Окружного адміністративного суду міста Києва 24 грудня 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб сиру" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 04 вересня 2014 року № 0027031504 та № 0027041504 (далі - оскаржувані рішення).
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.
Ухвалою суду від 29 грудня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.
У ході судового розгляду справи представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю.
Представники відповідача не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування у судовому засіданні 20 січня 2015 року.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -
Відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на прибуток, за результатами якої 04 вересня 2014 року складено акт № 214/15-26-59-15-04-85 (далі - акт перевірки), відповідно до якого, позивачем порушено терміни сплати самостійно визначених податкових зобов'язань - авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств, а саме:
- самостійно визначене податкове зобов'язання у розмірі 22015,00 грн., граничний термін сплати: 20 лютого 2013 року, дата сплати: 16 травня 2013 року, кількість днів затримки сплати: 84, сума сплаченого податкового боргу - 22015,00 грн.;
- самостійно визначене податкове зобов'язання у розмірі 37763 грн., граничний термін сплати: 30 березня 2013 року, дата сплати: 16 травня 2013 року, кількість днів затримки сплати: 46, сума сплаченого податкового боргу - 37763 грн.;
- самостійно визначене податкове зобов'язання у розмірі 13396,00 грн., граничний термін сплати: 30 квітня 2013 року, дата сплати: 17 травня 2013 року, кількість днів затримки сплати: 25, сума сплаченого податкового боргу - 13396 грн.;
- самостійно визначене податкове зобов'язання у розмірі 37763,00 грн., граничний термін сплати: 06 травня 2013 року, дата сплати: 17 травня 2013 року, кількість днів затримки сплати: 11, сума сплаченого податкового боргу - 37763 грн.;
- самостійно визначене податкове зобов'язання у розмірі 434,00 грн., граничний термін сплати: 06 травня 2013 року, дата сплати: 17 травня 2013 року, кількість днів затримки сплати: 11, сума сплаченого податкового боргу - 434,00 грн.;
- самостійно визначене податкове зобов'язання у розмірі 12962,00 грн., граничний термін сплати: 06 травня 2013 року, дата сплати: 17 травня 2013 року, кількість днів затримки сплати: 11, сума сплаченого податкового боргу - 12962,00 грн.
На підставі акту перевірки, 04 вересня 2014 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: № 0027031504, яким позивача, за затримку граничного терміну сплати суми податкового зобов'язання у розмірі 64555,00 грн., зобов'язано сплатити штраф у розмірі 6455,50 грн.; № 0027041504, яким позивача, за затримку граничного терміну сплати суми податкового зобов'язання у розмірі 59778,00 грн., зобов'язано сплатити штраф у розмірі 11955,60 грн.
За результатами адміністративного (досудового) оскарження, вказані рішення залишено без змін.
Суд погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.
Так, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, абзаців 1, 2 п. 75.1, пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).
У ході розгляду справи судом з'ясовано, що оскаржувані рішення відповідачем прийнято у зв'язку з тим, що, за переконанням відповідача, позивачем порушено граничні терміни сплати самостійно визначених податкових зобов'язань.
Згідно з абзацом 4 п. 57.1 ст. 57, абзацом 2 п. 2 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов'язання з цього податку, без подання податкової декларації.
Платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до п. 57.1 ст. 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
У зв'язку з тим, що доходи позивача за 2012 рік перевищили 10 млн. грн., він із січня 2013 року почав сплачувати авансові внески з податку на прибуток.
Бюджетні рахунки для зарахування авансових внесків з податку на прибуток у місті Києві відкрито тільки із 25 січня 2013 року та доведено до відома платників податків листом Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві від 25 січня 2013 року № 06-08/280-966, у той час, як строк сплати авансового внеску за січень 2013 року спливав 20 січня 2013 року.
У зв'язку з вище викладеним, авансовий внесок за січень 2013 року позивачем сплачено за реквізитами, визначеними для зарахування податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, тобто за реквізитами, за якими позивачем сплачувався податок на прибуток.
Листом від 22 січня 2013 року № 14/05 позивач звернувся до відповідача із проханням перерахувати сплачений позивачем авансовий платіж із податку на прибуток за січень 2013 року на рахунок облікових платежів за кодом 11023300 (бюджетний рахунок для зарахування авансових внесків з податку на прибуток).
Наступні авансові платежі із податку на прибуток за лютий 2013 року у розмірі 22015,00 грн. (платіжне доручення від 19 лютого 2013 року № 250), за березень 2013 у розмірі 37763,00 грн. (платіжне доручення від 20 березня 2013 року № 417), за квітень у розмірі 51593,00 грн. (платіжне доручення від 25 квітня 2013 року № 712) та доплату авансового платежу з податку на прибуток за січень-березень 2013 року у розмірі 51593,00 грн. (платіжне доручення від 18 квітня 2013 року № 662) позивачем також помилково, але своєчасно, сплачено за реквізитами для зарахування податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, а не на бюджетний рахунок для зарахування авансових внесків з податку на прибуток.
У зв'язку з вище викладеною обставиною, позивач звертався до відповідача із відповідними листами (від 29 квітня 2013 року № 104/05, № 105/05, № 106/05, № 107/05) про своєчасне перерахування сплачених позивачем авансових платежів із податку на прибуток на бюджетний рахунок для зарахування авансових внесків з податку на прибуток.
Відповідно до п. 54.1 ст. 54, п. 126.1 ст. 126 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Отже, оскільки самостійно визначені позивачем суми авансових внесків із податку на прибуток, розрахунок яких подавався позивачем разом із річною податковою декларацією із податку на прибуток підприємств, згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України, вважаються узгодженими податковими зобов'язаннями, то за їх несплату (за переконанням відповідача помилкова сплата податкового зобов'язання за неправильними реквізитами є саме несплатою узгоджених податкових зобов'язань) до позивача застосовано штрафні санкції, передбачені п. 126.1 ст. 126 ПК України.
Станом на 01 січня 2014 року у позивача наявна переплата на бюджетному рахунку для зарахування авансових внесків із податку на прибуток у розмірі 37984,60 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією акту від 01 грудня 2014 року № 17031-20 (далі - акт звірки).
Крім того, відповідно до акту звірки, позивачу нараховано (зменшено) податкові зобов'язання за період, що перевірявся, на суму 1166945,10 грн., у тому числі, донараховано (зменшено) платежі за повідомленнями-рішеннями на суму 18411,10 грн.
У подальшому, позивачем сплачено (повернуто) суму платежу у розмірі 1148534,00 грн.
Отже, станом на 01 листопада 2014 року позитивне сальдо (сума переплати) за бюджетним рахунком для зарахування авансових внесків із податку на прибуток склала 19573,00 грн., тобто, сума переплати позивача за бюджетним рахунком для зарахування авансових внесків з податку на прибуток зменшилася на 18411,10 грн. (суму штрафних санкцій, застосованих шляхом прийняття оскаржуваних рішень).
Згідно з абзацом 3 п. 87.1 ст. 87 ПК України, сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Проаналізувавши вище викладене, суд прийшов до висновку, що відповідачем самостійно, без заяви позивача, здійснено списання у повному обсязі (18411,10 грн.) сум штрафних санкцій, накладених на позивача шляхом прийняття оскаржуваних рішень, за рахунок надміру сплачених позивачем авансових внесків з податку на прибуток.
У ході судового розгляду справи представник позивача зазначила, що позивач погоджується з тим, що за сплату за неправильними реквізитами сум узгоджених податкових зобов'язань, якими є самостійно визначені позивачем суми авансових внесків з податку на прибуток, до нього, відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України, правомірно можуть бути застосовані штрафні санкції. Поряд з цим, позивач не погоджується сплачувати штрафи, накладені на позивача шляхом прийняття оскаржуваних рішень, у подвійному розмірі, - спочатку шляхом зменшення відповідачем на загальну суму штрафів суму переплати на бюджетному рахунку для зарахування авансових внесків з податку на прибуток, а потім ще раз на виконання оскаржуваних рішень.
Таким чином, підсумовуючи усе вище викладене, суд зазначає, що, оскільки суми штрафних санкцій, накладених на позивача шляхом прийняття оскаржуваних рішень, у загальному розмірі 18411,10 грн. у повному обсязі погашено за рахунок надміру сплачених позивачем авансових внесків з податку на прибуток, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією акту звірки, - повторне стягнення з позивача аналогічних штрафних санкцій за одне і те ж саме порушення норм законодавства є необґрунтованим та безпідставним.
Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
На підставі вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб сиру" до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У зв'язку з тим, що представниками позивача не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на користь позивача здійснені ним судові витрати відповідно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 04 вересня 2014 року:
- № 0027031504, яким товариство з обмеженою відповідальністю "Клуб сиру" (код ЄДРПОУ 36413692), за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з частини прибутку державних підприємств у розмірі 64555,00 грн. (Шістдесят чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят п'ять гривень 00 копійок), зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % на суму 6455,50 грн. (Шість тисяч чотириста п'ятдесят п'ять гривень п'ятдесят копійок);
- № 0027041504, яким товариство з обмеженою відповідальністю "Клуб сиру" (код ЄДРПОУ 36413692), за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з частини прибутку державних підприємств у розмірі 59778,00 грн. (П'ятдесят дев'ять тисяч сімсот сімдесят вісім гривень 00 копійок), зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 % на суму 11955,60 грн. (Одинадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять гривень шістдесят копійок).
Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.
Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя В.М. Данилишин
Постанова у повному обсязі складена 09 лютого 2015 року