ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1
м. Київ
02 лютого 2015 року 13 год. 46 хв. № 826/20968/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Здорик Л.В., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рек Альфа" до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення відповідача.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 04 лютого 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
До Окружного адміністративного суду міста Києва 31 грудня 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Рек Альфа" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 11 вересня 2014 року № 0015101506 (далі - оскаржуване рішення).
В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.
Ухвалою суду від 06 січня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.
У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю.
Представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, поданих до суду через канцелярію разом із доказами на їх обґрунтування 20 січня 2015 року. Пояснив, що оскаржуване рішення є правомірним та не підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -
Головним управлінням Міндоходів у місті Києві проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача, за результатами якої 19 серпня 2014 року складено акт № 1333/2655-15-06 про результати камеральної перевірки своєчасності сплати податків до бюджету (далі - акт перевірки).
Суд звертає увагу, що у матеріалах справи містяться два примірники акту перевірки, які за змістом є різними. Дана обставина виникла у зв'язку із допущенням при складанні акту перевірки технічних помилок, які у подальшому виправлено.
Поряд з цим, враховуючи з'ясовані у ході судового розгляду справи обставини суд зазначає, що у ході камеральної перевірки виявлено факт порушення позивачем термінів сплати самостійно визначених грошових зобов'язань, у зв'язку з чим 11 вересня 2014 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 173400,00 грн.
За результатами розгляду скарг в адміністративному (досудовому) порядку, оскаржуване рішення залишено без змін.
Суд погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.
Так, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, абзаців 1, 2 п. 75.1, пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).
Зі змісту акту перевірки вбачається, що контролюючим органом здійснено перевірку своєчасності сплати податку на прибуток.
При цьому, нормами ПК України та Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця, затверджених Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 червня 2013 року № 165, (далі - Методичні рекомендації) не передбачено проведення перевірки своєчасності сплати грошового зобов'язання у межах камеральної перевірки.
У ході проведення камеральної перевірки питання своєчасності сплати узгодженого грошового зобов'язання не досліджується. Перевірці підлягають виключно дані, зазначені у податкових деклараціях.
В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2014 року у справі № К/9991/25404/12 зазначено, що предметом камеральної перевірки є лише аналіз відомостей, визначених у декларації, щодо наявності або відсутності арифметичних чи методологічних помилок.
У ході проведення камеральної перевірки відсутні правові підстави для визначення порушень термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання, оскільки це потребує використання інформаційних податкових баз, що не передбачено ПК України.
Своєчасність сплати грошового зобов'язання перевіряється шляхом проведення документальної перевірки.
Суд звертає увагу, що згідно з п. 2.1 Методичних рекомендацій, камеральна перевірка даних, заявлених у податковій звітності, проводиться протягом 30 календарних днів (якщо інше не передбачено Кодексом), що настають за граничним терміном отримання такої звітності.
Нормами ПК України не передбачено інших строків проведення камеральних перевірок податкових декларацій з податку на прибуток підприємства.
Тобто, камеральна перевірка може бути проведена протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової звітності.
У ході розгляду справи судом з'ясовано, що позивачем подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік 26 лютого 2014 року. Відповідно, камеральна перевірка податкової звітності позивача з податку на прибуток за 2013 рік повинна була бути проведена до 02 квітня 2014 року. Поряд з цим, таку перевірку проведено у серпні 2014 року.
Враховуючи вище викладене, суд зазначає, що протиправні дії контролюючого органу не можуть мати правомірних наслідків.
Стосовно застосування до позивача штрафних санкцій суд зазначає наступне.
Як з'ясовано судом у ході розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, позивачем своєчасно здійснено сплату до бюджету сум податку з доходів нерезидентів. Позивач виконав вимоги п. 160.2 ст. 160 ПК України щодо строків сплати податку з доходів нерезидентів, а саме одночасно із виплатою доходів нерезиденту також сплатив податок до бюджету.
Зокрема, відповідно до п. 160.2 ст. 160 ПК України, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у п.п. 160.3-160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п. 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
У судових засіданнях представники позивача стверджували, що відображення позивачем у рядку 19 податкових декларацій з податку на прибуток підприємства уже сплачених сум вказаного податку не призводить до необхідності вдруге сплачувати ті ж самі суми на підставі поданих декларацій.
Суми податку з доходів нерезидентів, сплачені до бюджету на підставі платіжних доручень від 11 квітня 2013 року № 10676, від 16 квітня 2014 року № 15304, від 22 травня 2014 року № 15712 не стосуються сплати податку з доходів нерезидентів, відображених позивачем у деклараціях за 2012 -2013 роки, а тому у відповідача відсутні підстави враховувати платежі, здійснені на підставі перелічених платіжних доручень як сплату податку з доходів нерезидентів, оскільки про здійснення таких платежів позивач відзвітував у податкових деклараціях за 2012-2013 роки шляхом заповнення додатку ПН.
Суд звертає увагу, що подання звіту за формою додатка ПН, а також відображення у податковій декларації сум на підставі такого додатку не призводить до виникнення у платника податку узгодженого грошового зобов'язання, яке платник податків повинен сплатити до бюджету додаткового до того, що уже сплачено відповідно до п. 160.2 ст. 160 ПК України.
Подання звіту за формою додатка ПН та відображення сум утриманого податку у податковій декларації носять інформативний характер про суми, які вже сплачені.
Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставини суд прийшов до висновку про протиправність оскаржуваного рішення та, як наслідок, наявність підстав і необхідність його скасування.
Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
На підставі вище викладених норм та з'ясованих обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Рек Альфа" до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 11 вересня 2014 року № 0015101506, яким товариство з обмеженою відповідальністю "Рек Альфа" (код ЄДРПОУ 36588691), за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 867000,00 грн. (Вісімсот шістдесят сім тисяч гривень 00 копійок), зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 % на суму 173400,00 грн. (Сто сімдесят три тисячі чотириста гривень 00 копійок).
Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.
Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя В.М. Данилишин
Постанова у повному обсязі складена 09 лютого 2015 року