12 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/84/15
Категорія: 8.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Косцової І.П.
суддів - Турецької І.О.
- Стас Л.В.
за участю секретаря - Разінкіної Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 січня 2015 року про закриття провадження у справі за поданням Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна,-
13.01.2015р. Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області звернулась до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 січня 2015 року провадження у справі закрито у зв'язку з наявністю спору про право.
Вважаючи вказану ухвалу такою, що винесена з порушенням норм процесуального права, Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області в апеляційній скарзі просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду.
З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Відповідно до ч. 4 ст. 183-3 цього Кодексу суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання в разі, якщо, зокрема, із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.
Вищий адміністративний суд України в листі №149/11/13-11 від 02.02.2011р. "Про особливості провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби" зазначив, що спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.
Спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. Наприклад, платником податків оскаржено до суду рішення про застосування адміністративного арешту (пункт 94.11 статті 94 Податкового кодексу України); оскаржено податкове повідомлення-рішення, яке покладено в основу податкового боргу, що стягується шляхом внесення подання, тощо. При цьому незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у статті 1833 Кодексу адміністративного судочинства України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Наявність спору може бути встановлена також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг; склад майна, щодо якого застосовується адміністративний арешт; заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт, або законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, тощо.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.12.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №814/3917/14 за адміністративним позовом ФОП ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу № 890 від 19.12.2014 року про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_3
Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що на час розгляду даної справи між сторонами існував спір про право.
Вищий адміністративний суд в листі від 22.04.2011 № 571/11/13-11 "Щодо особливостей провадження у справах за зверненнями органів державної податкової служби" вказав на те, що наявність спору про право в окремих випадках може бути виявлена також і після відкриття провадження у справі за відповідним поданням. У такому разі судам необхідно закривати провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за поданням податкового органу.
При цьому судам слід мати на увазі, що закриття провадження у справі за поданням податкового органу не позбавляє заявника права звернутися до суду з відповідною вимогою у загальному порядку позовного провадження.
Закриваючи провадження у справі за поданням податкового органу у зв'язку з виявленням спору про право, суд, згідно з частиною другою статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. Тому в ухвалі про закриття провадження у справі в розглядуваних випадках суд повинен роз'яснити, що відповідні вимоги підлягають розгляду в адміністративних судах України, але в загальному порядку позовного провадження.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що, закриваючи провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції вірно виходив з того, що оскільки відповідач заперечує законність наказу №890 від 19.12.2014р. про проведення перевірки, подавши до суду відповідний позов, наявний спір про право, що унеможливлює розгляд даного подання.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин положень пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Згідно п.1 ч.1 ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 січня 2015 року про закриття провадження у справі за поданням Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено та підписано 17.03.2015 року.
Суддя - доповідач: І.П. Косцова
Судді: І.О. Турецька
Л.В.Стас.