10 лютого 2015 р. Справа № 804/541/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В. Зоідзе Т.А.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної - особи підприємця ОСОБА_3 до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, Начальника Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Ніделько С.І. про визнання дій протиправними, -
13 січня 2015 року ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3.) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області (далі - відповідач - 1), Начальника реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Ніделько С.І (далі - відповідач - 2), у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд:
- встановити факт незаконності ухвали від 11.03.2014 року по справі №119/997/14 - к та такою, що не належить до виконання;
- визнати дії Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області неправомірними;
- зобов'язати Начальника реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Ніделько С.І. скасувати обтяження на домоволодіння №14 по вул. Східній в м. Дніпропетровську.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на праві приватної власності позивачу належить домоволодіння АДРЕСА_1, згідно договору купівлі-продажу від 26 червня 2012 року, однак при спробі переоформлення зазначеного домоволодіння в нотаріальній конторі, позивачу стало відомо, що відповідачем на нього накладено обтяження. Відповідно з відповідями на звернення позивача до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції позивачу надійшла належно засвідчена ухвала Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим по справі 119/997/14-к від 11 березня 2014 року у відношенні арешту домоволодіння АДРЕСА_1.
ОСОБА_3 вважає, що обтяження на належне йому на праві приватної власності за вищевказаною адресою домоволодіння вчинене Реєстраційною службою неправомірно, а тому позовні вимоги підлягають повному задоволенню.
Позивач в судове засідання не з'явився, однак надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача у порядку письмового провадження, при цьому, просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд даної адміністративної справи із його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.
Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що домоволодіння АДРЕСА_1, згідно договору купівлі-продажу від 26 червня 2012 року належить на праві приватної власності ОСОБА_3
29 серпня 2014 року, при спробі переоформити зазначене домоволодіння в нотаріальній конторі, позивача було повідомлено про те, що відповідачем на вказане домоволодіння накладено обтяження.
Відповідно з відповідями на звернення позивача від 03.12.2014 р. та 25.12.2014 р. до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції за вхідним номером 7976/10.11 від 11.08.2014 року надійшло належно засвідчена ухвала Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим по справі 119/997/14-к від 11 березня 2014 року у відношенні арешту домоволодіння АДРЕСА_1.
Позивач у своїй позовній заяві зазначив, що в ухвалі не вказано слідчий суддя саме якого суду розглянув клопотання, а також згідно реєстрації кримінальних справ, справи з номером 119/997/14-к у провадженні суду не значиться. Крім того, проведеною прокуратурою м. Феодосія перевіркою реєстрації в ЄРДР Феодосійським ГУ МВС України в АР Крим 24,01.2014 г. про скоєний злочин за фактом заволодіння нерухомим майном ОСОБА_5 (АДРЕСА_1) не встановлено. Також позивач зазначив, що 11.03.2014 р. Феодосійським міським судом клопотання прокурора м. Феодосії про накладення арешту на майно АДРЕСА_1) не розглядалося.
Враховуючи вищенаведене суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.4 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства адміністративний позов може містити вимоги про:
1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;
2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;
3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;
4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;
5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;
6)встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.
Таким чином ч.6 ст. 105 КАС України не передбачено , що адміністративний суд може встановлювати факт незаконності ухвали суду (окрім апеляційного суду). Ці повноваження відносяться виключно до апеляційних судів, Вищого адміністративного суду України та Верховного суду України.
Статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
За загальним правилом визнати ухвалу незаконною, а також оскаржити і скасувати її в апеляційному порядку може особа, яка брала участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, заявник чи інша заінтересована особа, їхній представник, орган чи особа, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб). Крім того, право на апеляційне оскарження має також особа, яка не брала участі у справі, якщо судове рішення безпосередньо зачіпає її права, свободи, інтереси чи обов'язки.
Окрім того, суд вважає, що якщо є підстави вважати зазначену ухвалу такою, що винесена особою, яка не є суддею, то позивач повинен звертатися до правоохоронних органів з відповідною заявою.
З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки зміст адміністративного позову не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, суд прийшов до висновку, що в оскаржуваних діях відповідача відсутня протиправність.
Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Розглядаючи спір по суті, зважаючи на сукупність обставин, встановлених під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ст. 94 КАС України судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, Начальника реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Ніделько С.І. про визнання дій протиправними - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко