04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"23" лютого 2015 р. Справа№ 910/16562/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шевченка Е.О.
суддів: Зеленіна В.О.
Ткаченка Б.О.
при секретарі Грабінській Г.В.
За участю представників:
від прокуратури: Левицька Н.В. (посв. №002805 від 05.09.2012р.)
від позивача 1: Тимчук О.М.
від позивача 2: Семенюк Н.М.
від відповідача: не з'явився
від третьої особи 1: Салазький О.В.
від третьої особи 2: не з'явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Аквадон»
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2014р.
у справі №910/16562/14 (суддя Бондаренко Г.П.)
за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі 1. Міністерства культури України, 2. Департаменту комунальної власності м. Києва
до Київської міської ради
треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Мале приватне підприємство «Аквадон», 2. Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація»
про визнання рішення недійсним
Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства культури України, Департаменту комунальної власності міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Мале приватне підприємство «Аквадон», Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» про визнання недійним рішення Київської міської ради від 28.ж08.2008р. №95/95 «Про передачу малому приватному підприємству «Аквадон» під реконструкцію нежилих будинків на вулиці Петра Сагайдачного, 20/2 літ. А на вулиці Петра Сагайдачного, 20/2 літ. Б (садиба) у Подільському районі м. Києва».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2014р. позов заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства культури України та Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволено, визнано недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 28.08.2008р. №95/95 «Про передачу малому приватному підприємству «Аквадон» під реконструкцію нежилих будинків на вул. Петра Сагайдачного, 20/2 літ. А та на вулиці Петра Сагайдачного, 20/2 літ. Б (садиба) у Подільському районі міста Києва», стягнуто з Київської міської ради на користь Державного бюджету України 3 045,00 грн. витрат по оплаті судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Мале приватне підприємство «Аквадон» подав апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2014р. у справі №910/16562/14 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин норми законодавства про приватизацію, оскільки, на думку суду, саме такі фактичні правовідносини склалися між учасниками судового процесу. Разом з тим, як вказує апелянт, приватизація майна є лише одним із способів відчуження майна комунальної власності та не виключає можливість передачі у власність майна в результаті реалізації інвестиційного договору. Не відповідає дійсності як зазначає апелянт, вказане в рішенні господарським судом про відсутність доказів реалізації інвестиційного проекту та прийняття об'єкта інвестування в експлуатацію. Скаржник звертає увагу суду на те, що на час прийняття рішення Київської міської ради від 28.08.2008р. №95/95 не існувало законодавчо обґрунтованої вимоги щодо обов'язкового погодження на відчуження майна з відповідним органом культурної спадщини за умовами інвестиційного договору №9 про реконструкцію нежитлового будинку з надбудовою та прибудовою по вул. П. Сагайдачного, 20/2 (садиба) в м. Києві від 07.04.2006р., у зв'язку з відсутністю правового статусу об'єкта пам'ятки на вищевказане майно.
Прокуратура, позивачі, відповідач та третя особа 2 не скористались правом, наданим ст. 96 ГПК України та не направили до апеляційного господарського суду письмового відзиву на апеляційну скаргу або письмових пояснень щодо доводів, викладених в ній.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015р. апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Аквадон» було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 16.02.2015р.
Справ слухалась з оголошеною в судовому засіданні 16.02.2015р. перервою на підставі ст. 77 ГПК України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Рішенням Київської міської ради від 24.06.2004р. №322/1532 "Про затвердження переліку нежилих будинків комунальної власності територіальної громади міста Києва, які підлягають реконструкції або реставрації за залучені кошти" нежитлові приміщення площею 2 575,8 кв.м. по вул. П. Сагайдачного, 20/2 у м. Києві (садиба) включено до переліку об'єктів, які підлягають реконструкції або реставрації за залучені кошти.
За результатами проведеного конкурсу із залучення інвесторів до реконструкції нежилих будинків по вул. Сагайдачного, 20/2 літ. "А" та літ. "Б", переможцем якого визначено Мале приватне підприємство "Аквадон", між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як замовником, Комунальним підприємством "Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт", як службою замовника, та Малим приватним підприємством "Аквадон", як інвестором, 07.04.2006р. укладено Інвестиційний договір №9 про реконструкцію нежилого будинку з надбудовою та прибудовою по вул. Петра Сагайдачного, 20/2 (садиба) в м. Києві, предметом якого є реалізація інвестиційного проекту з реконструкції нежилого будинку за адресою: м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 20/2 (садиба) на умовах визначених конкурсом по залученню інвесторів для реконструкції будинку, затвердженого протоколом конкурсної комісії від 23.12.2005р. №17 та Інвестиційним договором.
У відповідності до п.2.6. Інвестиційного договору інвестор (третя особа 1 у справі) зобов'язався розробити концепцію реконструкції та будівництва, для чого замовити передпроектні роботи, за власний рахунок забезпечити фінансування всіх витрат, пов'язаних з реконструкцією та будівництвом об'єкту інвестування, погодити та підписати графік фінансування реконструкції та будівництва об'єкту інвестування та загальні строки виконання всього комплексу робіт, і після введення об'єкта інвестування в експлуатацію передати до комунальної власності територіальної громади міста Києва 3 500 кв. м. нежилих приміщень в будинку, забезпечити належне утримання майна, що передається у власність інвестору.
Відповідно до п. 4.1. Інвестиційного договору його сторони визначили наступний порядок використання результатів реконструкції та будівництва об'єкту інвестування: площа нежилих приміщень в обсязі 3 500 кв.м. передається до комунальної власності територіальної громади м. Києва; решта площі нежилих та житлових приміщень передається інвестору. Право власності інвестора на майно виникає після введення об'єкту інвестування в експлуатацію і оформлюється у відповідності до діючого законодавства.
Згідно з п. 4.2. Інвестиційного договору конкретизація зазначених площ оформлюється додатковою угодою до цього Договору після затвердження проектно-кошторисної документації.
Згідно з п. 7.1. Інвестиційного договору Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань, передбачених Договором, додатками та доповненнями до нього.
До Інвестиційного договору були укладені Додаткова угода №1 від 12.04.2006р., Додаткова угода №2 від 20.09.2006р., Додаткова угода №3 від 25.12.2008р.
Рішенням Київської міської ради від 28.08.2008р. №95/95 "Про передачу малому приватному підприємству "Аквадон" під реконструкцію нежилих будинків на вулиці Петра Сагайдачного, 20/2 літ. А та на вулиці Петра Сагайдачного, 20/2 літ. Б (садиба) у Подільському районі міста Києва" відповідно до ст. 327 ЦК України, п. 30 ч. 1 ст. 26, ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", враховуючи що МПП "Аквадон" є переможцем конкурсу із залучення інвесторів до реконструкції або реставрації нежилих будинків, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва та звернення МПП "Аквадон", Київською міською радою передано у власність Малому приватному підприємству "Аквадон" нежилі будинки комунальної власності територіальної громади міста Києва на вулиці Петра Сагайдачного, 20/2 літ. А площею 2 075, 4 кв.м. та на вулиці Петра Сагайдачного, 20/2 літ. Б площею 495, 9 кв. м. (садиба) у Подільському районі міста Києва за умови компенсації вартості, визначеної звітом про оцінку вартості згаданих нежилих будинків.
Як зазначено вище, 25.12.2008р. між сторонами Інвестиційного договору було укладено Додаткову угоду №3 до цього Договору, за якою останній абзац п. 4.1. Інвестиційного договору було викладено в іншій редакції, та встановлено, що за умови компенсації інвестором вартості об'єкта інвестування, визначеної звітом про оцінку вартості цього об'єкта та підписання акта приймання - передачі у власність, інвестор набуває право власності на цей об'єкт.
Вартість об'єкта інвестування була відшкодована Малим приватним підприємством "Аквадон" Головному Управлінню комунальної власності м. Києва 15 159 840,00 грн. згідно платіжних доручень №1 від 15.10.2009р. та №2 від 26.02.2010р.
Матеріалами справи підтверджується, що нежилі будинки на вулиці Петра Сагайдачного, 20/2 літ. А та літ. Б були передані Управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Малому приватному підприємству "Аквадон" за актом №552 від 03.11.2009. Згідно вказаного акту вартість, визначена шляхом проведення незалежної оцінки по визначенню ринкової вартості мана, станом на 30.09.2008р. з урахуванням ПДВ складає 15 159 840,00 грн.
04.11.2009р. згідно Наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 04.11.2009р. №916-В видані Свідоцтва про право власності серії САС №741870 та серії САС №741871, що посвідчують належність нежилого будинку площею 1 979, 80 кв.м., який розташований в м. Києві по вул. Сагайдачного Петра №20/2 (літера А) та нежилого будинку площею 500, 80 кв. м., який розташований в м. Києві по вул. Сагайдачного Петра №20/2 (літера Б) Малому приватному підприємству "Аквадон".
Рішенням Київської міської ради від 27.11.2009р. №729/2798 "Про внесення змін до рішення Київради від 28.08.2008р. №95/95" внесено до рішення Київради від 28.08.2008 № 95/95 "Про передачу малому приватному підприємству "Аквадон" під реконструкцію нежилих будинків на вулиці Петра Сагайдачного, 20/2 літ. А та на вулиці Петра Сагайдачного, 20/2 літ. Б (садиба) у Подільському районі міста Києва" зміни, і у пунктах 1 та 5 рішення цифри " 2 075, 4" замінено цифрами " 1 979, 8", цифри " 495,9" замінено цифрами " 500,8", тобто змінено площі переданих у власність третій особі-1 нежитлових будівель.
Отже, сторонами було повністю виконано рішення відповідача від 28.08.2008р. за №95/95 та третій особі -1 у справі передано у приватну власність об'єкти комунальної власності міста Києва за ціною 15 159 840,00 грн.
Предметом розгляду у даній справі є вимоги про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 28.08.2008р. №95/95 «Про передачу малому приватному підприємству «Аквадон» під реконструкцію нежилих будинків на вулиці Петра Сагайдачного, 20/2 літ. А та на вулиці Петра Сагайдачного, 20/2 літ. Б (садиба) у Подільському районі міста Києва» з підстав невідповідності його вимогам Закону України «Про приватизацію державного майна»та вимогам Закону України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини».
Відповідно до ч. 2 ст. 327 Цивільного кодексу України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, судова колегія апеляційного господарського суду відмічає, що оскаржуваним рішення Київської міської ради від 28.08.2008р. за №95/95, було фактично змінено зміст правовідносин, визначених рішенням Київської міської ради від 24.06.2004р. №322/1532 "Про затвердження переліку нежилих будинків комунальної власності територіальної громади міста Києва, які підлягають реконструкції або реставрації за залучені кошти" та Інвестиційним договором від 07.04.2006р., що укладений відповідно до проведеного конкурсу та затверджений протоколом конкурсної комісії від 23.12.2005р. за №17, із здійснення інвестиційної діяльності щодо реконструкції об'єкту нерухомості з подальшим розподілом вже нового інвестованого об'єкту на відчуження об'єкту комунальної власності у приватну власність до завершення процедури реконструкції.
Тому судом господарським судом правильно визначено про застосування до спірних правовідносин саме норм законодавства про приватизацію, оскільки саме такі фактичні правовідносини склалися між учасниками судового процесу в результаті прийняття оскаржуваного рішення.
У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально - економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України. Законодавство України про приватизацію складається з цього Закону, інших законів України з питань приватизації.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" відповідно до цього Закону можуть приватизуватися підприємства, якщо вони відповідають вимогам ч. 1 ст. 2 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 вказаного Закону об'єктом малої приватизації, зокрема, є окреме індивідуально визначене майно.
Згідно з частинами 1 та 3 ст. 4 Закону України "Про приватизацію державного майна" Державна програма приватизації визначає цілі, пріоритети та умови приватизації, розробляється Фондом державного майна України і затверджується Верховною Радою України законом України один раз на три роки не пізніш як за місяць до затвердження Державного бюджету України на відповідний рік, але до початку наступного бюджетного року та діє до затвердження чергової Державної програми приватизації.
За змістом п. 3 ст. 4 Закону України "Про приватизацію державного майна" у Державній програмі приватизації визначаються відповідні способи приватизації для різних груп об'єктів.
Відповідно до Закону України "Про Державну програму приватизації" від 18.05.2000р. №1723-111 (із подальшими змінами та доповненнями, який втратив чинність 13.01.2012 року), який є невід'ємною частиною та складовою змісту Закону України "Про приватизацію державного майна ", державна програма приватизації визначає цілі, пріоритети та умови приватизації, розробляється Фондом державного майна України і затверджується Верховною Радою України законом України один раз на три роки не пізніш як за місяць до затвердження Державного бюджету України на відповідний рік, але до початку наступного бюджетного року та діє до затвердження чергової Державної програми приватизації.
Згідно Державної програми приватизації на 2000-2002, яка діяла до 2012 року, відповідно до зазначеного вище закону, тобто до затвердження чергової програми приватизація, та положення якої застосовуються до спірних правовідносин, вона визначає основні цілі, пріоритети, завдання та способи приватизації державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, та відчуження комунального майна, групи об'єктів, які підлягають приватизації, орієнтовані завдання щодо обсягів приватизації державного майна та надходження коштів від приватизації до Державного бюджету України та відповідні заходи щодо виконання цієї Програми.
Відповідно до цієї Програми індивідуально визначене майно відноситься до об'єктів приватизації групи А. Продаж об'єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) та цієї Програми. Державні органи приватизації приймають за власною ініціативою рішення про приватизацію об'єктів групи А, які створюються на базі державного майна підприємств, що реструктуризуються, нежилих приміщень, об'єктів, щодо яких знято заборону на приватизацію у встановленому законом порядку, та інших об'єктів групи А, які не були приватизовані.
За таких обставин, відчуження комунального майна, що відбулося в результаті прийняття оскаржуваного рішення, повинно було здійснюватися в рамках приватизаційної процедури в порядку, визначеному вказаними законодавчими актами та у спосіб, передбачений Державною програмою приватизації. При цьому доводи про те, що набуття у власність нежилих будинків по вулиці Петра Сагайдачного, 20/2 літ. А та по вулиці Петра Сагайдачного, 20/2 літ. Б (садиба) у Подільському районі міста Києва відбулося в порядку, визначеному Законом України "Про інвестиційну діяльність", не відповідає дійсності, оскільки, як визначено п. 4.1. Положення про порядок проведення інвестиційних конкурсів з будівництва, реконструкції тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, затвердженого Рішенням Київської міської ради від 24.05.2007р. №528/1189, питання набуття права власності на комунальне майно може вирішуватися шляхом надання цього майна у власність переможцеві інвестиційного конкурсу після реалізації інвестиційного проекту та прийняття об'єкта інвестування в експлуатацію у встановленому порядку.
Документів, які б підтверджували реалізацію інвестиційного проекту з реконструкції нежилого будинку за адресою: м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 20/2 (садиба) на умовах, визначених конкурсом по залученню інвесторів для реконструкції будинку, затвердженого протоколом конкурсної комісії від 23.12.2005р. №17 та Інвестиційним договором, зокрема, розроблених та затверджених проектів, декларацій про початок проведення будівельних робіт тощо, доказів проведення робіт по реконструкції, акту введення об'єкту інвестування в експлуатацію тощо, матеріали справи не містять.
Також слід відмітити, що згідно п. 6.3.20. Положення про порядок проведення інвестиційних конкурсів з будівництва, реконструкції тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва об'єкти інвестування або їх частини, будівництво або реконструкція яких здійснена за кошти інвесторів, передається у власність інвесторів відповідно до умов інвестиційного конкурсу та договору.
У процесі виконання інвестиційного договору сторони можуть шляхом укладення додаткової угоди змінити його умови, передбачити компенсаційні заходи по відшкодуванню вартості об'єктів тощо, за винятком умов, що визначені в результаті проведення інвестиційного конкурсу (п. 6.3.11. рішення Київської міської ради № 528/1189).
Протоколом засідання постійно діючої конкурсної комісії із залучення інвесторів до будівництва, реконструкції або реставрації нежилих будинків, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва №17 від 23.12.2005р. передбачено наступне: "Відповідно до передпроектних проробок, наданих МПП "Аквадон", пропонується реконструкція існуючого будинку з надбудовою та прибудовою з пристосуванням його під готельно-офісний комплекс. Після реконструкції загальна площа будинку становитиме 11 775,0 кв.м. Після здачі об'єкта в експлуатацію до комунальної власності територіальної громади міста Києва запропоновано повернути 3 500,0 кв.м нежилих приміщень, що на 924,2 кв.м більше ніж перебувало у комунальній власності територіальної громади міста Києва до реконструкції будинку. Враховуючи дефіцит вільних площ, необхідних для розміщення орендарів у нежилому фонді міста, запропоновані малим приватним підприємством "Аквадон" передпроектні пропозиції та пропозиції щодо повернення до комунальної власності територіальної громади м. Києва нежилих приміщень є найбільш привабливим."
Отже, оскільки згідно з рішенням Київської міської ради № 528/1189 ніхто не має права змінювати умови, визначені в результаті проведення інвестиційного конкурсу, Київська міська рада не мала права приймати рішення про передачу малому приватному підприємству «Аквадон» у приватну власність під реконструкцію нежилі будинки комунальної власності територіальної громади міста Києва на вулиці Петра Сагайдачного, 20/2 літ. А площею 1 979, 8 кв. м та на вулиці Петра Сагайдачного, 20/2 літ. Б площею 500, 8 кв. м (садиба) у Подільському районі міста Києва за умови компенсації вартості, визначеної звітом про оцінку вартості згаданих нежилих будинків, до завершення реконструкції вказаних будівель.
Постановою Ради Міністерства УРСР від 06.09.1979р. №442 до списку пам'яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави, під охоронним №882 включено жилий будинок у м. Києві на вул. Жданова, 20.
Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 01.02.1989р. № 78 вулицю Жданова перейменовано на вулицю Петра Сагайдачного.
Станом на час прийняття постанови Ради Міністрів Української PCP від 06.09.1979р. №442 правовідносини у сфері охорони культурної спадщини регулювалися, зокрема, Законом Української PCP "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" від 13.07.1978р. № 3600-ІХ, згідно ч. 3 ст. 17 якого перелік пам'яток республіканського значення затверджуються Радою Міністрів Української PCP.
З 12.07.2000р. набрав чинності Закон України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000р. № 1805-ІП, пунктом 3 Прикінцевих положень якого встановлено, що об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української PCP "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.
У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2012р. № 929 "Про внесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України" будинок житловий у м. Києві на вул. Сагайдачного, 20 (Жданова, 20) внесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України під охоронним № 260065-Н.
Отже, як на час прийняття спірного рішення, так і на сьогодні садиба у м. Києві на вул. Сагайдачного, 20/2 є пам'яткою культурної спадщини національного значення.
При цьому, апеляційним господарським судом, виходячи з наданих до матеріалів справи паспорта пам"ятки архітектури та містобудування національного значення, облікової картки, встановлено, що будинок у м. Києві по вул. Сагайдачного, 20 є тим же об"єктом, який є предмтеом спірного рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закон України "Про охорону культурної спадщини" об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.
На час прийняття спірного рішення згідно з п. 25 ч. 1 ст. 5 Закон України "Про охорону культурної спадщини" (у редакцій, чинній на час прийняття спірного рішення) таким органом був центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, повноваження якого здійснювало Міністерство культури і туризму України (пп.4 п. 4 Положення про Міністерство культури і туризму України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.200р. №1566), яке відповідно до Указу Президент України від 09.12.2010р. №1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" реорганізовано у Міністерство культури України.
Отже, на час прийняття спірного рішення, за яким спірні будинки у складі садиби на вул. Сагайдачного, 20/2, яка є пам'яткою національного значення, передані з комунальної власності територіальної громади міста Києва у приватну власність, обов'язково потрібна була згода Міністерства культури і туризму України. Матеріали справи жодних доказів щодо погодження/відмови Міністерством культури і туризму України питання відчуження спірних будинків за спірним рішенням не містять.
Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
У відповідності до п. 1 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000 р. № 02-5/35 акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
При цьому у пункті 2 зазначеного роз'яснення вказано, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Таким чином, оскільки рішення Київської міської ради від 28.08.2008р. №95/95 не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме Закону України «Про приватизацію державного майна», Закону України «Про охорону культурної спадщини», то підлягає визнанню його недійсним, як правильно було визначено судом першої інстанції.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, і встановлено нормою ч. 1 ст. 33 ГПК України. Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.
Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частина 2 ст. 34 ГПК України містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування). Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2014р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 100, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Аквадон» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2014р. у справі №910/16562/14 залишити без змін.
3. Справу №910/16562/14 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Е.О. Шевченко
Судді В.О. Зеленін
Б.О. Ткаченко