"19" лютого 2015 р. м. Київ К/9991/29820/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А.
СуддівМороз Л.Л.
Шведа Е.Ю.
секретар судового засідання Носенко Л.О.,
за участі: позивача ОСОБА_1 , представників Міністерства оборони України Данилюка Є.С. та Кабінету Міністрів України Процана О.Ю.,
розглянувши у касаційному порядку у відкритому судовому засіданні у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Державного казначейства України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року
У березні 2009 року ОСОБА_1 в Окружному адміністративному суді
м. Києва пред'явив позов до Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Державного казначейства України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що внаслідок бездіяльності відповідачів щодо реалізації передбаченої законом гарантії на отримання кредиту для придбання житла порушено його право, передбачене частиною сьомою статті 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в частині забезпечення житлом.
Просив:
- визнати протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо виконання постанови Верховної Ради України від 20 грудня 1991 року № 2021 “Про порядок введення в дію Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей”, пункту 8 статті 1 Закону України “Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей”, пункту 7 статті 6 Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист” щодо прийняття необхідних рішень для виконання положень Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей” у тримісячний термін, Закону України “Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей”, Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист”;
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо виконання Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” щодо прийняття необхідних рішень та виконання положень Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, норм постанови Кабінету Міністрів України від 28 січня 2004 року № 88, якою затверджено Порядок кредитування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України в частині встановлення порядку відбору військовослужбовців, яким надаються кредити;
- зобов'язати Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України прийняти нормативно-правові акти, якими визначити порядок надання безвідсоткового кредиту на індивідуальне житлове будівництво чи придбання житла з урахуванням встановленої норми жилої площі на сім'ю і погашення його в повному розмірі за рахунок Міністерства оборони України, порядок відбору військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, яким надаються кредити.
Під час розгляду справи позивач змінив позовні вимоги та просив суд, окрім вищезазначених вимог, стягнути з Міністерства оборони України 381075,75 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2010 року, залишеною без зміни ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року, у задоволенні позову
ОСОБА_1 відмовлено.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, як такі, що постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення у справі про задоволення його позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України та згідно з Наказом Міністра оборони України від 25 лютого 2004 року звільнений в запас за станом здоров'я.
Після звільнення з військової служби він був залишений на квартирному обліку для позачергового одержання житлового приміщення за рахунок житлового фонду військової частини.
Станом на час розгляду справи судом першої інстанції він та його сім'я жилим приміщенням не забезпечені.
Дружина ОСОБА_1 уклала Акціонерним товариством “Кредит Банк (Україна)” кредитний договір на суму 232500,00 грн. з метою інвестування коштів у будівництво двохкімнатної квартири для здійснення часткової оплати за інвестиційним контрактом від 20 квітня 2005 року № 228. Сукупна вартість кредиту та вартості послуги з оформлення договору про надання послуг становить 381075,75 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що відповідачами не допущено неправомірної бездіяльності.
Колегія суддів вважає, що такий висновок є поспішним й таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки ґрунтується на не повно та не всебічно встановлених обставинах у справі з огляду на таке.
Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” визначені основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей, встановлює систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Частиною першою та сьомою статті 12 цього Закону передбачено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм або для отримання жилого приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами. Військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше та потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання кредитів на індивідуальне житлове будівництво або придбання приватного жилого будинку (квартири) на строк до 20 років з погашенням загальної суми та відсоткових ставок за кредитами за рахунок коштів, призначених у державному бюджеті на утримання Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань. Зазначений кредит надається військовослужбовцю тільки один раз протягом усього часу проходження ним військової служби.
Порядок та умови надання військовослужбовцям кредитів на індивідуальне житлове будівництво або на придбання приватного жилого будинку (квартири) визначаються Кабінетом Міністрів.
Водночас, Постановою Верховної Ради України від 20 грудня 1991 року № 2012-ХІІ “Про порядок введення в дію Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” доручено Кабінету Міністрів України у тримісячний строк прийняти необхідні рішення щодо виконання положень Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Кабінетом Міністрів України постановою від 28 січня 2004 року № 88 затверджений Порядок кредитування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань.
Цей Порядок визначає механізм реалізації права військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань, які не мають жилого приміщення для постійного проживання і перебувають на квартирному обліку за місцем проходження служби, на одержання кредитів для індивідуального та кооперативного житлового будівництва або придбання житла з погашенням їх за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті військовим формуванням для будівництва або придбання житла.
Зокрема, пунктом 8 цього Порядку встановлено, що вибір замовником уповноваженого банку, який надає кредити військовослужбовцям, проводиться на конкурсній основі відповідно до законодавства.
У порушення пункту 11 кредитування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань Міністерством оборони України не встановлено й порядку відбору військовослужбовців, яким мають бути надані кредити.
ОСОБА_1 наполягає на тому, що реалізація положень вказаного Порядку не можлива внаслідок відсутності законодавства, яким би було врегульовано питання щодо порядку вибору замовником уповноваженого банку та порядку відбору військовослужбовців, яким мають бути надані кредити.
Судом першої інстанції відповідні обставини не встановлювалися, не перевірялися відповідні пояснення ОСОБА_1 , а також обґрунтованість пояснень представників Кабінету Міністрів України і Міністерства оборони України.
Між тим, за відсутності правового врегулювання окремих питань на етапі забезпечення відкриття кредитування, відповідні категорії військовослужбовців позбавлені можливості реалізувати свої права на забезпечення їх та членів їхніх сімей кредитами для придбання жилих будинків (квартир).
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення повинні бути законними і обґрунтованими.
Суди попередніх інстанцій вимог вказаного процесуального законодавства не виконали, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, які підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно більш повно встановити обставини у справі, та в залежності від встановленого, вирішити спір.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року скасувати, а справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Державного казначейства України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді Горбатюк С.А.
Мороз Л.Л.
Швед Е.Ю.