Справа № 22ц-1537/2009 Головуючий у 1-й інстанції Косач І.А.
Категорія - цивільна Доповідач ГУБАР В.С.
27 липня 2009 року
м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді
ПОЗІГУНА М.І.,
суддів:
ГУБАР В.С., РЕДЬКИ А.Г.,
при секретарі
РАЧОВІЙ І.І.,
за участю:
ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 25 травня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства „АСК”ІНГО Україна” про поновлення на роботі та про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,
У квітні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, та, уточнивши свої позовні вимоги, просила суд визнати наказ № 16-К від 10.03.2009 року про її звільнення недійсним і поновити її на роботі, стягнути з відповідача на її користь середньомісячний заробіток за весь час її вимушеного прогулу з 11.03.2009 року по 25.05.2009 року включно у сумі 10304 грн.50 коп. та 5000 грн. відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 01.10.2007 року вона працювала старшим спеціалістом по супроводу в Чернігівській філії ЗАТ”АСК”ІНГО Україна”. 10.03.2009 року була звільнена з роботи за власним бажання по ст.38 КЗпП України у зв”язку з доглядом за дитиною до досягнення нею 14-річного віку. Зі звільненням не згодна, оскільки 04.03.09. вона написала заяву про звільнення з вищенаведених підстав, але 08.03.09. захворіла її донька ОСОБА_2, 2000 року народження, тому вранці 10.03.09. отримала лист з тимчасової непрацездатності по догляду за дитиною, з яким з”явилась на роботу та попросила не звільняти її до закриття лікарняного. Крім того, 10.03.09. і сама вона погано почувалася. Незважаючи на все це, відповідач видав наказ про звільнення і запропонував отримати розрахунок. Оскільки їй потрібно було лікувати доньку і себе, тому вона, за браком грошей, отримала розрахункові кошти. 11.03.09. вона отримала лікарняний і на себе, а закрила лікарняні 20 та 21 березня.. Після остаточного одужання, 30.03.09. її поставили на облік у Чернігівському центрі зайнятості. Ввважає, що отримавши лікарняний лист, вона роботу не залишила і розірвання трудового договору не вимагала, а тому має бути на роботі поновлена.
Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, оскільки суд безпідставно взяв до уваги покази свідків, які, на думку апелянта,є упередженими; безпідставно не взяв до уваги листок непрацездатності від 10.03.09., який, на думку апелянта,є доказом її небажання розривати трудовий договір з відповідачем.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без зміни, виходячи з наступного.
По справі судом встановлено, що сторони перебували в трудових правовідносинах, які припинені наказом відповідача № 16-к від 10.03.2009 року, виданим на підставі ст.38 КЗпП України за заявою ОСОБА_1 від 04.03.09. про звільнення її з 10.03.09. для догляду за дитиною до досягнення нею 14-річного віку. (а.с.4,16).
Суд дійшов правильного висновку, що беззастережне ознайомлення позивачки 10.03.09. з наказом про звільнення, отримання нею 10.03.09. трудової книжки та розрахункових коштів у сумі 3555,94 грн., які були їй перераховані на картковий рахунок, свідчать про її намір припинити трудовий договір з відповідачем (а.с.4,14,13,25).
Суд обґрунтовано визначив, що позивачкою не було надано доказів про її намір продовжувати роботу і правильно відхилив надану ОСОБА_1 заяву від 10.03.09., у якій вказано, що вона перебуває на лікарняному та просить вважати заяву про звільнення недійсною, оскільки доказів звернення з такою заявою до відповідача і отриманням ним вказаної заяви, ОСОБА_1 не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду.
Апелянтом не було надано доказів апеляційному суду про те, що у день звільнення 10.03.09. нею відповідачеві був пред”явлений лікарняний лист на підтвердження тієї обставини, що вона відмовилась від розірвання трудового договору.
Апеляційний суд відхиляє твердження апелянта про упередженість та неправдиві показання ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, оскільки зазначені особи допитувались судом в якості свідків, були приведені до присяги та попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і апелянтом не доведено апеляційному суду неправдивість свідчень вищевказаних осіб у суді першої інстанції.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що сукупність безпосередніх дій апелянта і її поведінка у день звільнення підтверджує її волевиявлення і намір припинити трудові правовідносини з відповідачем.
Рішення суду ухвалено відповідно до вимог процесуального та матеріального права і доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 25 травня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: