Справа № 22ц-1488/2009р. Головуючий у першій інстанції -
Рахманкулова І.П.
Категорія - цивільна Доповідач - Ішутко В.М.
31 липня 2009 року місто Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі :
ГОЛОВУЮЧОГО - СУДДІ КВАЧА М.О.,
СУДДІВ - ІШУТКО В.М., СМАГЛЮК Р.І.
при секретарі - Сетченко Н.М.,
з участю - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області та прокуратури м.Чернігова на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 18 травня 2009 року по справі за позовом прокурора м.Чернігова в інтересах Чернігівського комерційного технікуму до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, спричиненої зайвими грошовими виплатами при виконанні трудових обов”язків,
В апеляційних скаргах Контрольно-ревізійне управління в Чернігівській області та прокуратура м.Чернігова просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позов.
Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 18 травня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Доводи апеляційної скарги КРУ в Чернігівській області зводяться до того, що при ухваленні рішення судом порушені норми матеріального права: застосовано закон, який не підлягав застосуванню до спірних правовідносин - ст.233 КЗпП України та не застосовано закон, який підлягав застосуванню - ст.ст. 257, 1166 ЦК України, судом неповно досліджені обставини, що мають значення для справи. Апелянт вважає, що судом невірно застосовано ст.233 КЗпП України, оскільки загальний термін позовної давності тривалістю в три роки до спірних правовідносин пропущено не було. Апелянт також вважає правомірним подання позову щодо стягнення матеріальної шкоди відповідно до ст.1166 ЦК України в межах загального строку позовної давності, передбаченого ст.257 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги прокуратури м.Чернігова зводяться до того, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, а також неповно з”ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставина справи. Апелянт зазначає, що відповідно до положень ст.234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, суд може поновити ці строки. Крім того, апелянт вважає, що відповідно до положень цивільного законодавства, строки звернення до суду за захистом порушених права ним не пропущені.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника третьої особи КРУ в Чернігівській області, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк на звернення до суду з позовом.
Такий висновок суду першої інстанції відповідає матеріалам справи і вимогам закону.
По справі встановлено, що проведеною ревізією КРУ встановлено ряд порушень чинного законодавства в Чернігівському комерційному технікумі при проведенні завищених витрат по оплаті праці на загальну суму 4980 грн., про що складено акт від 14.04.2006 року.
Згідно наказу Міністра освіти і науки України №238-к від 23.03.2004 року ОСОБА_2 призначено директором Чернігівського комерційного технікуму, а 15.05.2006 року його звільнено з цієї посади згідно наказу №394-к від 12.05.2006 року.
Як визначено ст.130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов”язків.
Тобто, позовні вимоги позивача ґрунтуються на нормах чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини.
Звернувшись до суду з позовом у березні 2009 року, в.о. прокурора м.Чернігова пропущений строк позовної давності, який встановлений ч.3 ст.233 КЗпП України в один рік, незалежно від того, хто звертається до суду - власник, або уповноважений ним орган, чи прокурор в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Сплив позовної є підставою для відмови у позові.
За таких обставин, враховуючи зазначені норми закону, апеляційний суд також приходить до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом порушеного права та не має підстав для його поновлення, оскільки позивачем не наведені причини його пропуску та підстави для його поновлення як в ході судового розгляду в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі.
Матеріали цивільної справи не містять доказів про те, які саме обставини перешкоджали своєчасному зверненню позивача до суду.
Крім того, посилання апелянта КРУ в Чернігівській області на порушення судом норм матеріального права щодо незастосування закону, який мав бути застосованим є безпідставними, оскільки як вбачається із змісту позовної заяви, шкода була заподіяна саме виконанням трудових відносин, а не з вимог щодо відшкодування шкоди за ст.1166 ЦК України, а тому на данні правовідносини не розповсюджується трьохрічний строк позовної давності.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційних скарг не дають підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області та прокуратури м.Чернігова відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 18 травня 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді :