19 лютого 2015 року Справа № 2871/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,
за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,
представника відповідача Пшибила Р.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Скол» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року у справі за позовом Приватного підприємства «Скол» до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ПП «Скол» 15.08.2011 року звернувся в суд з адміністративним позовом до ДПІ в м. Івано-Франківську, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001592302 від 30.06.2011 року в частині взаємовідносин з контрагентами ПП «Експо-груп-08» та ТОВ «Союз плюс Сервіс» на загальну суму 113 223,00 гривень за основним зобов'язанням з податку на додану вартість та штрафних санкцій в сумі 28 306,00 гривень.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ПП "Скол" оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції помилково підтримана неправомірна та необгрунтована позицію податкового органу, що операції з контрагентами «Експо-груп-08» та ТОВ «Союз плюс Сервіс» були проведені на підставі нікчемних правочинів, а відтак позивачем було зайво віднесено суми податку на додану вартість в загальному розмірі 113 223 грн., так як судового рішення про нікчемність правочинів відсутні і судом не враховані первинні документи, що стверджують реальність господарських операцій.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив, вважаючи ухвалене рішення законним та обгрунтованим.
Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ в м. Івано-Франківську проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства «Скол» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року.
За наслідками даної перевірки складено акт №4398/23-2/23796258 від 10.06.2011 року, відповідно до якого встановлені порушення позивачем вимог податкового законодавства, в тому числі: пп. 7.2.3, 7.2.6, п. 7.2. п.7.2.3, пп.7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість ( далі Закон №168/97-ВР)(з наступними змінами і доповненнями) та п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість за рахунок віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по угодах, визнаних нікчемними всього в сумі 124520,00 грн., в тому числі за жовтень 2009 року в сумі 2383,00 грн., за листопад 2009 року - 1103 грн., за квітень 2010 року - 58333,00 грн., за червень 2010 року - 29737, грн., за липень 2010 року - 21667,00 грн., грудень 2010 року - 8563,00 грн. та за лютий 2011 року в сумі 2734,00 грн. (а.с. 13-29).
На підставі даного акту перевірки Державною податковою інспекцією в м. Івано- Франківську прийнято податкове повідомлення рішення за №0001592302 від 30.06.2011 року, в якому збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 154968,00 грн., в тому числі за основним платежем 124520,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 30448,00 грн. (а.с. 43).
Позивачем оспорюється вказане податкове повідомлення -рішення в частині висновку відповідача про безпідставно сформований податковий кредит по податку на додану вартість на загальну суму 113522,67 грн. у взаємовідносинах з контрагентами ПП «Експо-груп-08» та ТОВ «Союз плюс Сервіс».
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з відсутності у контрагентів позивача основних фондів, трудових та виробничих ресурсів та транспортних засобів, розбіжностей в податкових зобов»язаннях,відсутності товаро- транспортних накладних.
Крім того, Генеральною прокуратурою України порушено кримінальну справу за фактом створення, в тому числі ПП «Експо-груп-08 з метою прикриття діяльності, спрямованої на ухилення від сплати податків.
Проте, колегія суддів вважає висновок судових інстанцій про відмову в задоволенні позову передчасним, зважаючи на таке.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Аналогічні правові норми передбачені з 01.01.2011 року Податковим кодексом України
Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт) з метою їх використання в межах власної господарської діяльності, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
На підтвердження факту придбання у ПП «Експо груп 08» та ТОВ «Союз плюс Сервіс» товару та послуг позивачем надано первинні бухгалтерські документи, а саме: договір підряду за № 14/с від 28..09.2009 року (а.с. 114-116), договір поставки за № 14 від 27.05.2010 року, № 22/07-01 від 22.07.2010 року та № 07/06-01 від 07.06.2010 року (а.с. 136-140, 128-131, 146-149); акти приймання-передачі виконаних робіт за № 1 від 20.10.2009 року, № 0/11 від 02.11.2009 року (а.с. 117, 119 ); податкові накладні (а.с. 118, 120, 135, 144-145, 154-155); платіжні доручення (а.с. 121-126, 133, 141-142, 151-152); акт звіряння розрахунків (а.с. 127); специфікації (а.с. 132,150); накладні (а.с. 134,143, 154).
Як видно з даних договорів, транспортування будівельних матеріалів здійснювалося продавцем, тобто контрагентами позивача , акти приймання - передачі виконаних підрядних робіт є конкретними з вказаннями їх об»ємів та вартості.
Крім того, обидва контрагента є платниками ПДВ, зокрема, ПП «Експо груп 08» ДВ на підставі Свідоцтва №100140377, виданого 19.09.2008р., у якому вказано найменування, код, місцезнаходження. Ця інформація отримана з офіційного джерела ДПА, є доступною та відкритою.
При цьому, згідно договорів поставки №14 від 27.05.2010р., №07/06-01 від 07.06.2010р. , №б/н від 23.07.2010 р. та специфікацій, ( загальна сума 109737,00 грн.) в ціну товару, що постачався включалися послуги транспортування на об'єкти замовника (п.3.2 Договорів), умови поставки - перевізник, організований постачальником (п.4.1), перехід права власності до покупця переходить з моменту підписання накладних (п.5.3). Тобто товар було належним чином прийнято, оплачено, отримано накладні, видаткові накладні, податкові накладні. Під час перевірки надавалися усі бухгалтерські документи, в тому числі й щодо переміщень товарів на склад, на об'єкти будівництва, використання у підприємницькій діяльності. Цей факт не ставився під сумнів податковим органом і претензій до первинних документів у нього не було.
Немає жодних підстав вбачати нікчемним договір підряду №14/с від 28.09.2009 р. з ТзОВ «Союз Плюс Сервіс» (ПДВ в розмірі 3 786,00 грн.) Зокрема, його зміст та форма відповідають чинному законодавству. Внутрішнє волевиявлення сторін як на момент укладання так і в подальшому, було спрямовано на реальне та належне виконання договору.
Зокрема, про це свідчать належним чином оформлені документи, пов'язані з його безпосереднім виконанням: акти приймання-передачі виконаних робіт від 20.10.09 №1, від 01/11 від 02.11.09, податкові накладні на виконання підрядних будівельних робіт від 20.10.09 №102000011, від 02.11.09 № 112000007. Проте, Договір не було остаточно виконано, оскільки, згідно постанови №31/188-2010 від 30.11.2010 р. Господарського суду Львівської області ТзОВ «Союз Плюс Сервіс» було визнано банкрутом і позивач в даній ситуації зазнав збитків.
Отже, висновок податкового органу про нікчемність вказаних правочинів ґрунтується лише на не виконанні своїх податкових зобов»язань контрагентами позивача, а не самого позивача.
Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем .
Не виконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Саме така правова позиція висловлена Верховним Судом України при вирішенні спорів цієї категорії (постанови Верховного Суду України від 09.09.2008 року у справі №21- 500во08, від 01.06.2010 року у справі № 21-573во10).
Крім того, такі рішення касаційного суду узгоджуються і з практикою Європейського Суду з прав людини.
Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Статтею 228 ЦК України визначено, що правочини, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Показом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Відповідачем не подано доказів на підтвердження висновків про нікчемність правочинів ПП «Скол» з ПП «Експо-груп-08» та ТОВ «Союз плюс Сервіс», викладених в акті перевірки №4398/23-2/23796258 від 10.06.2011 року, які є помилковими.
Доводи відповідача про невиконання контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань з посиланням на дані податкової звітності, розбіжності в податкових зобов»язаннях та інформації про них з інших джерел як на доказ безтоварності та нікчемності господарських операцій між ПП «Скол» з ПП «Експо-груп-08» та ТОВ «Союз плюс Сервіс» спростовані встановленими апеляційним судом фактичними обставинами, підтвердженими матеріалами справи.
Відповідачем також не представлено доказів (вироку, постанови, рішення про нікчемність договорів тощо) про факт порушення зі сторони позивача ст.203, ст.207, ст.215 та ст.216 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому, в матеріалах справи немає жодного доказу неправомірності дій Позивача. Усі доводи ДІЙ ґрунтуються виключно на припущеннях про імовірну фіктивну діяльність контрагентів, причому лише з іншими СПД, а також про безпідставне визначення угод "нікчемними".
Враховуючи, що відповідачем не спростовано факт поставки товару та використання його у господарській діяльності та виконання робіт, а також враховуючи, що оплата була здійснена Позивачем у повному обсязі, а тому право на податковий кредит виникло і по факту отримання податкової накладної, і по факту оплати, висновок податкового органу про завищення податкового кредиту є неправомірним.
Згідно ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Відповідно до п.3, 4 ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та доводами апелянта спростовані, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.3, 202, 205 ч.2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Скол» задовольнити.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року у справі №2а-2660/11 скасувати і прийняти нову постанову, якою позов Приватного підприємства «Скол» задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську №0001592302 від 30.06.2011 року в частині взаємовідносин з контрагентами ПП «Експо-груп-08» та ТОВ «Союз плюс Сервіс» на загальну суму 113 223,00 гривень за основним зобов'язанням з податку на додану вартість та штрафних санкцій в сумі 28 306,00 гривень.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
На постанову може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді В.М. Багрій
А.І. Рибачук
Постанова у повному обсязі складена 24.02.2015 року.