26 лютого 2015 року Справа № 64180/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання дій та бездіяльність протиправними та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 31.10.2011 року звернувся в суд з адміністративним позовом до Служби безпеки України, в якому просив визнати протиправними дії та бездіяльність; зобов'язати до вчинення дій, а саме: провести службове розслідування по викладеним у зверненнях фактам протиправної діяльності посадових осіб управління Служби безпеки України у Львівській області та центрального управління Служби безпеки України, пов'язаних із підробкою документів, внесенням недостовірних відомостей, приховуванням фактів незаконних дій підлеглих, вчиненням перешкод як правозахиснику; при встановленні і виявленні судом інших фактів порушень посадовими особами Служби безпеки України норм чинного законодавства постановити, в порядку ст.166 КАС, окремі ухвали про викриті правопорушення.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що відповіді на звернення від 04.03.2011 року №415-К/11, 22.03.2011 року №435-К/11, 19.04.2011 року №457-К/11 та інформаційний запит від 29.04.2011 року №463-П/11 надані відповідачем є поверхневими і необґрунтованими, а розгляд їх недбалим; штучно завищено гриф обмеження доступу до матеріалів справи, які стосуються довірителя. Вважає, що відповідь від 31.05.2011 року №3/4/К-171/115/1 є необґрунтованою.
Вказує, що протиправними діями та бездіяльністю Служби безпеки України, які суперечать вимогам Конституції України, нормам Законів України "Про звернення громадян", "Про інформацію", "Про доступ до публічної інформації", а саме щодо розгляду інформаційних запитів, заяв, скарг, порушено право позивача на отримання об'єктивної, обґрунтованої, достовірної інформації на подані звернення.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 04.03.2011 року №415-К/11 позивач звернувся із скаргою до голови Служби безпеки України Хорошковського В.І. щодо визнання протиправною бездіяльності посадових осіб Управління Служби безпеки України у Львівській області, а саме не надання відповіді на інформаційний запит від 04.02.2011 року №381-К/11, щодо питань проходження полковником ОСОБА_3 військової служби в Управління Служби безпеки України у Львівській області протягом 2008 року.
Також, 04.03.2011 року за №416-К/11 позивач звернувся із скаргою до начальника Управління Служби безпеки України у Львівській області Кіцули Ю. на дії посадових осіб управління, щодо надання інформації. У відповідь на дану скаргу 14.03.2011 року №62/16К-218/13 Управлінням Служби безпеки у Львівській області надано лист за підписом ОСОБА_5 з повідомленням про те, що за результатами згаданого інформаційного запиту у встановлений законом термін надано відповідь від 14.02.2011 року за №16/2332-п.
22.03.2011 року №435-К/11 позивач подав скаргу з доповненням до скарги від 04.03.2011 року за №415-К/11.
Про обмеження доступу громадянина ОСОБА_1 до відомостей, що містяться у матеріалах розгляду скарг від 04.03.2011 року та від 22.03.2011 року №435-К/11 відповідач 18.04.2011 року виніс постанову (реєстр. №3/4-904).
19.04.2011 року позивач ознайомився з матеріалами розгляду посадовими особами Служби безпеки України вищезазначених звернень і того ж дня ОСОБА_1 була направлена заява за №457-К/11 щодо результатів ознайомлення з матеріалами 19.04.2011 року.
За результатами розгляду скарг ОСОБА_1 21.04.2011 року першим заступником голови Служби безпеки України генералом-лейтенантом Хімей В. затверджено висновок, в якому повідомляється наступне: проведеною перевіркою щодо неналежного, на думку ОСОБА_1, розгляду Управління Служби безпеки України його інформаційного запиту від 04.02.2011 року і скарги від 04.03.2011 року №415-К/11, а також необґрунтованого обмеження доступу йому до зазначених в запитах документальних матеріалів підтвердження не знайшли.
За підписом начальника Головної інспекції Служби безпеки України Семенченка А. 21.04.2011 року за №3/4-/К-97-149-151-122/115 надана відповідь, якою позивача повідомлено, що проведеною перевіркою встановлено окремі факти недотримання окремими службовими особами Управління Служби безпеки України у Львівській області вимог чинного законодавства під час розгляду інформаційного запиту та скарги від 04.03.2011року.
Не погоджуючись із відповіддю відповідача від 21.04.2011 року, позивач 29.04.2011 року за №463-П/11 направив інформаційний запит, у якому зазначив, що інформація є неповною та необґрунтованою, також звернувся з проханням надати перелік документів, які стосуються даної відповіді. 31.05.2011 року за №3/4/К-171/115/1 відповідачем надано відповідь на інформаційний запит від 29.04.2011 року за №463-П/11 у якій повідомлено позивача, що експертна комісія дозволила полковнику запасу ОСОБА_3 або його уповноваженим представникам доступ до інформації, яка міститься у вказаних документальних матеріалах.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, при розгляді інформаційних запитів та скарг ОСОБА_1, дотримувався вимог Законів України "Про доступ до публічної інформації" та "Про звернення громадян" у поєднанні із системним застосовуванням положень Закону.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважаючи, що він відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 23 Закону України "Про інформацію" встановлено, що інформація про особу - це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу. Джерелами документованої інформації про особу є видані на її ім'я документи, підписані нею документи, а також відомості про особу, зібрані державними органами влади та органами місцевого самоврядування в межах своїх повноважень.
Згідно ч.4 ст.23 цього ж Закону, передбачає заборону збирання відомостей про особу без її попередньої згоди, за винятком випадків, передбачених законом.
Як видно з інформаційного запиту від 04.02.2011 року та скарги від 04.03.2011р. №415-К/11, в них не зазначається згода громадянина ОСОБА_3 на збирання про нього інформації іншими особами. Повноваження представника, зокрема на збирання інформації про довірителя, повинні підтверджуватися, довіреністю (письмовим договором доручення). Крім того, ст.1003 ЦК України передбачено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії які належить вчинити повіреному мають бути правомірними, конкретними та здійсненими.
Позивач до звернень та скарг долучав копії договору доручення на представлення інтересів громадянина ОСОБА_3 від 08.01.2008 року та довіреність від 21.03.2011 року, видану громадянином ОСОБА_3, якими, також, не передбачено повноважень громадянина ОСОБА_1 на вчинення дій, пов'язаних із збиранням відомостей про особу ОСОБА_3 (а.с.108, 147).
Відповідно до ст.37 Закону України "Про інформацію", не підлягають обов'язковому наданню для ознайомлення за інформаційними запитами офіційні документи, які містять у собі, наряду з іншим, конфіденційну інформацію.
Частиною 3 статті 7 Закону України "Про Службу безпеки України" передбачено, що не підлягають розголошенню відомості, що становлять державну, військову, службову та комерційну таємницю, а також інформація конфіденційного характеру, розголошення якої може завдати шкоди національній безпеці України, честі і гідності особи, або порушити її законні права, крім випадків, передбачених законодавством в інтересах правосуддя.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з твердженнями суду першої інстанції щодо правомірності винесення 18.04.2011 року Службою безпеки України за результатами розгляду скарг позивача від 04.03.2011 року №415-К/11 та від 22.03.011 року №435-К/11 у відповідності до ст.19 Закону України "Про звернення громадян", постанови (реєстр. №3/4-904) про обмеження доступу громадянину ОСОБА_1 до відомостей, що містяться у матеріалах розгляду скарг (а.с.83-85).
Однак, позивача 14.04.2011 року було повідомлено про можливість ознайомитись з матеріалами розгляду скарг у приймальні Служби безпеки України (а.с.112). Про те, що гр. ОСОБА_1 ознайомився з рядом документів та зняв з них фотокопії свідчить завірений відповідачем перелік від 19.04.2011 року (а.с.88).
Відповідно до ст.1 Закону України "Про доступ до публічної інформації", публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 2 статті 6 цього ж Закону передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Згідно зі статтею 20 зазначеного вище Закону, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. Якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня його отримання. Строк розгляду запиту розпорядник інформації може продовжити до 20 робочих днів у разі, якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
З матеріалів справи видно, що за результатами розгляду скарг ОСОБА_1 21.04.2011 року відповідачем складено висновок, який затверджено першим заступником Голови Служби безпеки України генерал-лейтенантом Хімей В. Висновком пропонується начальнику Управління Служби безпеки України у Львівській області генерал-майору Кіцулі Ю.В. вжити додаткових заходів, спрямованих на забезпечення дієвого контролю дотриманням особовим складом Управління вимог чинного законодавства, яким регламентується порядок розгляду звернень громадян; створити у встановленому порядку експертну комісію для надання відповідної оцінки документальним матеріалам, що мають гриф обмеження доступу про які йдеться у відповідних запитах ОСОБА_1, та призначатись по кожному з цих документів; надати відповідь заявнику відповідно до вимог Закону "Про звернення громадян".
Наказом Служби безпеки України від 09.01.2008 року №3 затверджено Інструкцію "Про порядок оформлення, обліку, зберігання та використання матеріальних носіїв, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, і знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні Служби безпеки України". Останньою передбачено, що рішення про зняття грифа "Для службового користування" приймається експертною комісією організації-автора документа (видання) чи правонаступника.
З метою недопущення безконтрольного поширення (без згоди ОСОБА_3) від 30.09.2008 року інформації, експертна комісія від 30.05.2011 року актом засідання вирішила залишити гриф обмеження доступу документів матеріалів "Для службового користування" та дозволила полковнику запасу ОСОБА_3 або його уповноваженим представникам доступ до інформації, яка міститься у вказаних документальних матеріалах (а.с.150). Як вбачається із відповіді від 31.05.2011р. №3/4/К-171/115/1 Служби безпеки України про такий факт повідомлено позивача.
Отже, на думку колегії суддів, відповіді відповідача викладені у листах від 21.04.2011 року №3/4-97-149-151-122/115 та 31.05.2011 року №3/4/К-171/115/1 року є мотивованими, строки надання яких дотримано, а відтак твердження позивача щодо бездіяльності відповідача в частині надання необґрунтованої відповіді листом від 31.05.2011 року №3/4/К та що проведено поверхневий і недбалий розгляд звернень від 04.03.2011 року за №415-К/11, 22.03.2011 року №435-К/1, 19.04.2011 року №457-К/11, 29.04.2011 року №463-П/11 не відповідає дійсності.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому така задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року у справі №2а-12406/11 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Д.М. Старунський
Судді В.М. Багрій
А.І. Рибачук