25 лютого 2015 р. Справа № 814/2061/13-а
Категорія: 3.1.2 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Градовського Ю.М.
- Кравченка К.В.
при секретарі - Романові Д.І.
з участю:представника позивача -ОСОБА_2,
прокурора - Кірющенко Алли Вікторівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання дій відповідача 1 неправомірними; зобов'язання відповідача 1 вчинити певні дії,-
ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом до Міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про:
- визнання протиправними (незаконними) дії посадових осіб Міського відділу реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції (правонаступником якого є Міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції, надалі - Відділ, або відповідач 1) при вчиненні актового запису № 665 від 25.02.2010 про народження ОСОБА_5 на підставі такої, що не відповідає дійсності, і підробленої спільної заяви батьків № 47\04-3.36 від 25.02.2010;
- визнання недійсними, необґрунтованими, незаконними: спільну заяву батьків № 47\04-3.36 від 25.02.2010, актовий запис про народження № 665 від 25.02.2010, свідоцтво про народження ОСОБА_5 (дата видачі - 25.02.2010, серія НОМЕР_1);
- виключення запису про ОСОБА_6 як батька ОСОБА_5 з актового запису № 665 від 25.02.2010;
- зобов'язання Відділ виконати це виключення.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що батьком позивача є ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_2.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3.
На підставі поданої ОСОБА_4 і ОСОБА_6 25.02.2010 року до Міського відділу РАЦС ММУЮ заяви про визнання батьківства, Відділ шляхом складання 25.02.2010 року актового запису про народження № 665 провів державну реєстрацію народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5. Згідно із Записом, батьком ОСОБА_5 є ОСОБА_6, матір'ю - ОСОБА_4
25.02.2010 року Відділом видано свідоцтво серії НОМЕР_4 про народження ОСОБА_5.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги безпідставні, а тому задоволенню не підлягають.
Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є зокрема захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.1 ст. 126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Аналогічне положення містилося у п. 15 глави 1 розділу ІІІ чинної станом на 25.02.2010 редакції Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану. Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.
Ст. 8 Закону України «Про органи реєстрації актів громадянського стану» (чинним станом на 25.02.2010 р.) визначено, що у реєстрації акта громадянського стану може бути відмовлено, якщо: реєстрація суперечить законові; реєстрація повинна провадитися в іншому органі реєстрації актів громадянського стану; з проханням про реєстрацію звернулася недієздатна особа або представник, який не має на це необхідних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст. 136 СК України, особа, яка записана батьком дитини відповідно до статті 126 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 137 СК України, якщо той, хто записаний батьком дитини, помер до народження дитини, оспорити його батьківство мають право його спадкоємці, за умови подання ним за життя до нотаріуса заяви про невизнання свого батьківства. Якщо той, хто записаний батьком дитини, помер після пред'явлення ним позову про виключення свого імені як батька з актового запису про народження дитини, позовну заяву можуть підтримати в суді його спадкоємці. Якщо через поважні причини особа не знала про те, що записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть її спадкоємці: дружина, батьки та діти.
Позовні вимоги про визнання протиправними дій Відділу обґрунтовані суперечливістю змісту Заяви і тим, що підпис на Заяві виконаний не ОСОБА_6, а також рукописна частина Заяви виконана різними кольорами (чорним та синім), суд першої інстанцїі обґрунтовано не прийняв до уваги з огляду на наступне..
В процесі судового розгляду судом першої інстанції з'ясовано, що форма Заяви відповідає додатку 2 «Заява про визнання батьківства», а наявні у тексті Заяви відомості як, зазначення замість «Ільїна Сергія Володимировича» вказано «Ільїна Олена Олександрівна», не спотворюють загального змісту Заяви.
Суд першої інстанції об'єктивно та вмотивовано, визнав безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу твердження позивача про те, що посадова особа Відділу не пересвідчилася в тому, що підпис ОСОБА_6 був підроблений та зобов'язання посадової особи Відділу ставити під сумнів справжність підпису, оскільки факт підроблення документів не встановлений таким, що набрав законної сили, вироком у кримінальному провадженні, висновок судово-почеркознавчої експертизи, на який посилається ОСОБА_3, виготовлений 04.06.2012 року, що в свою чергу не дає підстав для їх прийняття.
Отже, оскільки підстав для відмови у реєстрації посадовими особами Відділу встановлено не було, колегія суддів приходить до висновку що відповідач при розгляді Заяви, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Перевіряючи фактичні обставини суд першої інстанції обґрунтовано з'ясував, що ОСОБА_3 як спадкоємець ОСОБА_6 вправі оспорювати його батьківство лише у тому випадку, якщо ОСОБА_6 не знав про те, що він записаний батьком ОСОБА_5, при цьому причини такого незнання є поважними.
Відповідні докази матеріали справи не містять, як і не були надані під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Також, апелянт не довів наявність тих обставин, з якими закон пов'язує протиправність (незаконність) дій посадових осіб міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції при вчиненні актового запису, оскільки задоволення адміністративного позову про зобов'язання органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану можливо у випадку, якщо за результатами розгляду відповідної заяви зацікавленої особи такий орган протиправно відмовив у внесенні змін до актового запису цивільного стану.
Втім, як підтверджено матеріалами справи та не заперечується і позивачем, що до Відділу позивач із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану, не звертався.
За приписами ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку. Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою: особи, щодо якої складено актовий запис; одного з батьків, опікуна, піклувальника дитини; опікуна недієздатної особи; спадкоємців померлого; представника органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви. Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану.
Отже, колегія суддів доходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відтак, суд першої інстанції враховуючи те, що Відділ прав та інтересів ОСОБА_3 не порушив, дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність заявленої позовної вимоги про протиправність дій міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції.
Більш того, як правомірно прийнято до уваги судом першої інстанції наступні обставини стосовно того, що запис в судовому порядку не спростований, про що свідчить рішення апеляційного суду Миколаївської області від 25.11.2013 року, яким відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні позовної вимоги про виключення із Запису відомостей про ОСОБА_6 як батька ОСОБА_5, а тому суд першої інстанції з урахуванням вимог ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», п.п. 2.13.1 пункту 2.13, п.п. 2.16.7 пункту 2.16 розділу ІІ Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.02.2011 № 96/5, всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно не знайшов правових підстав для задоволення позову.
Також, оскільки позовні вимоги про зобов'язання Відділу виконати виключення із Запису відомостей про ОСОБА_6 як батька ОСОБА_5 є похідної від вимоги про визнання неправомірними (незаконними) дій Відділу, то вона також задоволенню не підлягає, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуюча суддя: О.В.Лук'янчук
Суддя: Ю.М. Градовський
Суддя: К.В. Кравченко