Справа: № 825/101/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Д'яков В.І.
Суддя-доповідач: Гром Л.М.
Іменем України
04 березня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді - Гром Л.М.,
суддів - Бєлової Л.В.,
Міщука М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій неправомірними та стягнення коштів,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) та просив визнати неправомірними дії Чернігівського ОВК щодо виплати позивачу премії з нагоди професійного свята - Дня Збройних Сил України, без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889; стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 залишок невиплаченої премії з нагоди професійного свята - Дня Збройних Сил України у розмірі 2049,00 грн.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , з червня 2011 року проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 на посаді помічника військового комісара з правової роботи, що підтверджується копією наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 про зарахування до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.06.2011 №94, копією наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 про прийняття посади від 15.06.2011 №98 та копією посвідчення офіцера (а.с. 6, 7).
Згідно наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17.12.2014 №588 з нагоди професійного свята - Дня Збройних Сил України ОСОБА_1 був заохочений грошовою премією в розмірі місячного грошового забезпечення (а.с. 9-10).
Відповідно до вказаної довідки Чернігівського ОВК від 12.01.2015 № 72 ОСОБА_1 була виплачена грошова премія у розмірі місячного грошового забезпечення, що становить - 3415,00 грн. (а.с. 12).
Проте, на думку позивача, до розміру його грошового забезпечення не було включено щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій», що вплинуло на розмір премії.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» була неправомірно невключена до складу грошового забезпечення позивача, відповідно до розміру якого була виплачена грошова премія.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п.1 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно пункту 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ» установлено, що з 1 жовтня 2010 року встановлено військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби та льотного складу внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення. Граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Відповідно до п. 5 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 № 595, винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Згідно п. 8 даної Інструкції винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 9 Інструкції передбачено, що розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена постановою №889 та Інструкцією, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, а тому вона не включається до складу грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 04 листопада 2014 року (справа № 21-473а14).
В силу частини першої статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення даного позову.
Отже, колегія суддів, у відповідності до ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
Керуючись статтями 195, 196, 202, 205, 207 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2015 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Головуючий суддя Гром Л.М.
Судді: Бєлова Л.В.
Міщук М.С.