Справа: № 826/16671/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О.
Суддя-доповідач: Гром Л.М.
Іменем України
04 березня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді - Гром Л.М.;
суддів - Бєлової Л.В.,
Міщука М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Хімгруп» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2014 року позов задоволено повністю, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 22.10.2014 року №0010492201.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Альфа Хімгруп» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Паритет-агро» за період з 01.04.2014 року по 30.04.2014 року, у зв'язку з чим складено акт від 02.10.2014 року №459/1-22-01/37250244 (надалі - акт перевірки).
У відповідності до змісту акту перевірки, контролюючим органом зроблено висновок про порушення ТОВ «Альфа Хімгруп» положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 482 715,00 грн., в тому числі за квітень 2014 року - 482 715,00 грн.
На підставі складеного акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийняло податкове повідомлення-рішення від 22.10.2014 року №0010492201, яким ТОВ «Альфа Хімгруп» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 482 715,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 120 678,75 грн.
Позивач, вважаючи дане податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.
Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Паритет-агро» (Продавець) укладено договір №1704МАХ від 17.04.2014 року, згідно умов якого Продавець зобов'язується поставити Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити олію соняшникову нерафіновану виморожену 1 ґатунку, надалі по тексту Товар, у кількості 300 тонн (+/-5%).
Поставка Товару здійснюється автотранспортом на умовах СРТ - м. Миколаїв, ДБМП, НП «Терминал-Укрпищесбытсырье» (надалі - Термінал) з оплатою витрат з транспортування, з наданням посвідчення якості. Товаротранспортна накладна (надалі - ТТН) повинна бути оформлена у друкованому вигляді у відповідності до Інструкції, наданої Покупцем, та не повинна містити ніяких виправлень та закреслень.
Документом, що підтверджує відвантаження партії Товару (перехід права власності на Товар), слугує рахунок-фактура, видаткова накладна та податкова накладна. Вказані документи оформлюються за наслідками повного виконання зобов'язань Продавцем на весь фактично поставлений об'єм Товару.
Згідно додаткової угоди №1 від 18.04.2014 року до договору №1704МАХ від 17.04.2014 року, сторони погодили, що Товаротранспортна накладна (надалі - ТТН) повинна бути оформлена у друкованому вигляді та/або у рукописному вигляді у відповідності до Інструкції, наданої Покупцем, та не повинна містити ніяких виправлень та закреслень.
На підтвердження товарності (реальності) фінансово-господарських операцій, здійснених на підставі вищезазначеного договору, позивачем надано суду копії наступних документів:
- рахунків на оплату (№302 від 20.04.2014 року на суму 391 515,60 грн., №303 від 22.04.2014 року на суму 481 577,40 грн., №308 від 22.04.2014 року на суму 353 421,00 грн., №317 від 23.04.2014 року на суму 351 439,20 грн., №319 від 24.04.2014 року на суму 95 346,60 грн., №320 від 24.04.2014 року на суму 243 761,40 грн., №329 від 25.04.2014 року на суму 358 265,40 грн., №330 від 26.04.2014 року на суму 279 213,60 грн., №331 від 27.04.2014 року на суму 341 750,40 грн.);
- видаткові накладні (№372 від 20.04.2014 року на суму 391 515,60 грн., №373 від 22.04.2014 року на суму 481 577,40 грн., №379 від 22.04.2014 року на суму 353 421,00 грн., №391 від 23.04.2014 року на суму 351 439,20 грн., №392 від 24.04.2014 року на суму 95 346,60 грн., №393 від 24.04.2014 року на суму 243 761,40 грн., №421 від 25.04.2014 року на суму 358 265,40 грн., №422 від 26.04.2014 року на суму 279 213,60 грн., №423 від 27.04.2014 року на суму 341 750,40 грн.);
- податкових накладних (від 20.04.2014 року №77 на суму 391 515,60 грн., від 22.04.2014 року №80 на суму 834 998,40 грн., від 23.04.2014 року №88 на суму 351 439,20 грн., від 24.04.2014 року №94 на суму 339 108,00 грн., від 25.04.2014 року №101 на суму 358 265,40 грн., від 26.04.2014 року №103 на суму 279 213,60 грн., від 27.04.2014 року №104 на суму 341 750,40 грн.);
- товарно-транспортних накладних (№352035 від 23.04.2014 року, №352028 від 21.04.2014 року, №б/н від 21.04.2014 року, №352034 від 22.04.2014 року, №003116 від 25.04.2014 року, №000862 від 18.04.2014 року, №021262 від 26.04.2014 року, №6 від 24.04.2014 року).
При цьому, колегія суддів також звертає увагу на той факт, що вищезазначені первинні, розрахункові та інші документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і за висновками суду свідчать про реальність операцій між позивачем і його контрагентом.
Водночас, як вбачається зі змісту акту перевірки, контролюючим органом наголошено на тому, що позивачем до перевірки надано довіреність від 20.04.2014 року №108, яка видана ОСОБА_3 для отримання від ТОВ «Паритет-агро» цінностей за договором №1704МАХ від 17.04.2014 року, в якій відсутній зразок підпису особи, що одержала довіреність, підписи керівника підприємства та головного бухгалтера, печатка товариства.
Разом з тим, в матеріалах справи міститься копія витягу з журналу реєстрації довіреностей, з якого вбачається факт видачі на ім'я ОСОБА_3 довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Паритет-агро» за договором №1704МАХ від 17.04.2014 року.
Крім того, необхідно зазначити, що відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент виконання вищевказаних договірних відносин, зокрема того, що таке підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірних правочинів. Також відповідачем не доведено облік контрагентом позивача операцій, які мають на меті отримання економічної вигоди за рахунок уникнення податкового навантаження. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.
Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
В свою чергу, доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, а отже, не підлягають задоволенню.
Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.
Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Головуючий суддя Гром Л.М.
Судді: Міщук М.С.
Бєлова Л.В.