Справа: № 761/22657/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.
Суддя-доповідач: Гром Л.М.
Іменем України
04 березня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді - Гром Л.М.,
суддів - Бєлової Л.В.,
Міщука М.С.,
при секретарі судового засідання - Мотилю В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до ГУ МВС України в м. Києві про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ГУ МВС України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просив суд: скасувати рішення ГУ МВС України в м. Києві від 21.05.2014 року; зобов'язати ГУ МВС України в м. Києві провести розгляд скарги від 15.04.2014 року у присутності позивача.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.03.2014р. позивачем направлено до УДАІ ГУ МВС України у м. Києві скаргу від 04.03.2014 р., в якій просив притягнути капітана міліції Магаляса В.В. до відповідальності за неналежне виконання службових обов'язків (далі - первинна скарга).
16.04.2014р. позивачем направлено заяву від 15.04.2014 р. до Департаменту ДАІ МВС України, в якій просив провести перевірку за скаргою, поданою 05.03.2014 р. до УДАІ ГУ МВС України у м. Києві, притягнути до відповідальності заступника начальника Управління ДАІ м. Києва Ткаченка О.О. за неналежний розгляд скарги та порушення законодавства, розгляд скарги провести в його присутності.
В свою чергу 22.04.2014 р. Департаментом ДАІ МВС України повідомлено позивача, що відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» повторну скаргу надіслано за належністю до ГУ МВС України для проведення ретельної перевірки викладених у ній відомостей.
14.05.2014р. ОСОБА_3 до УДАІ ГУ МВС України у м. Києві подано лист з вимогами про надіслання його скарги для розгляду Департаментом ДАІ ГУ МВС України.
21.05.2014р. ГУ МВС України у м. Києві розглянуто скаргу та зазначено у відповіді № 1/К-2560, що у ГУ МВС України в м. Києві за дорученням Департаменту ДАІ МВС України розглянуто звернення з приводу перевірки за скаргою від 04.03.2014р.
За результатами проведення перевірки дії посадових осіб Державтоінспекції міста Києва визнано такими, що не суперечать вимогам законів України, а надана відповідь позивачу є повною.
Вважаючи, що за результатами розгляду скарги відповідачем не надано повної та обґрунтованої відповіді, а також посилаючись на порушення вимог Закону України «Про звернення громадян», ОСОБА_3 звернувся з відповідним позовом до суду.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача є необґрунтованими, а відповідачем, в свою чергу, надано повну відповідь на звернення позивача.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції судова колегія погодитись не може, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Згідно ст. 16 Закону України «Про звернення громадян» скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Відповідно до статті 18 названого Закону громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Згідно зі статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
З наведених правових норм вбачається, що позивач має право брати участь у перевірці поданої ним скарги та бути присутнім при її розгляді.
В свою чергу, на відповідача покладений Законом обов'язок щодо запрошення громадянина, який звернувся зі скаргою на її розгляд уповноваженою особою.
Разом з тим, в ході судового розгляду встановлено, що відповідачем було порушено зазначено право позивача на особисту присутність під час розгляду скаргу скарги, а також не виконано покладеного на ГУ МВС України у м. Києві обов'язку щодо запрошення позивача на розгляд та вирішення даної скарги.
Враховуюче вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги адміністративного позову є частково обґрунтованими.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Отже, колегія суддів, відповідно до ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Керуючись статтями 195, 196, 202, 205, 207 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2014 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати дії ГУ МВС України в м. Києві щодо розгляду скарги від 15.04.2014 року ОСОБА_3 без його особистої участі - неправомірними.
Зобов'язати ГУ МВС України в м. Києві провести розгляд скарги від 15.04.2014 року у присутності ОСОБА_3.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Постанова складена у повному обсязі 06.03.2015р.
Головуючий суддя Гром Л.М.
Судді: Бєлова Л.В.
Міщук М.С.